190-й навчальний центр СВ ЗСУ зробив крок до найменування на честь останнього командира УПА

 

У селищі Гуйва на Житомирщині в 190-му навчальному центрі Сухопутних військ Збройних сил України відбулася презентація книги Аліни Понипаляк “Останній командир УПА. Життя і боротьба Василя Кука”.

Про це в понеділок, 14 червня, поінформувала пресслужба 190-го навчального центру в фейсбуці.

“Праця про Василя Кука як особистість та воєначальника містить біографічні дані, спогади рідних генерал-хорунжого, його побратимів та історичні документи”, – йдеться в повідомленні.

Аліна Понипаляк – кандидатка історичних наук, дослідниця українського визвольного руху, науковиця Національного музею історії України, співкоординаторка громадської ініціативи “ВимкниРосійське”.

“Тому розмова на презентації точилася не тільки про книгу, а й про історичні паралелі та досвід УПА, який знадобиться і в нинішній визвольній боротьбі”, – зазначили в 190 НЦ СВ ЗСУ.

За інформацією “Новинарні“, в 190-му навчальному центрі СВ ЗСУ обговорюють можливість ініціювати присвоєння йому почесного найменування – “імені Василя Кука”.

Останній командувач Української повстанської армії Василь Кук народився 11 січня 1913 року в селищі Красне на Львівщині.
Батько Степан Матвійович – залізничник, мати Прасковія Федорівна — селянка. Bci діти родини Куків стали членами ОУН. Двох братів Василя – Ілярія та Ілька – згодом стратила польська влада.
За радянської влади всі з родини Куків були засуджені до позбавлення волі, все майно батьків було конфісковано.
У 1929 році Кук вступив до ОУН.
Під час студій в Люблінському католицькому університеті, де після закінчення гімназії він вивчав юриспуденцію, Кук знайомиться з Степаном Бандерою, виконує доручення крайової екзекутиви ОУН.
У 1934 році був арештований польською владою за революційну діяльність. Вийшов на волю в 1936 році й очолив Золочівський повітовий провід ОУН.
У травні 1937-го організував напад на польських шляхтичів — подружжя Ясінських. Під час нападу, всупереч плану дій оунівців, Ясінські загинули від рук брата Василя – Іларія Кука. Деяких учасників цієї акції заарештувала польська поліція, і в березні 1938-го у Золочеві відбувся судовий процес над ними. Сам Василь Кук перейшов у підпілля.
У 1941 році він організовує і очолює Центральний штаб похідних груп ОУН у східні області України.
Навесні 1943 р-го Кук очолив УПА-Південь, в квітні 1944-го – керував найбільшим боєм УПА під Гурбами на Рівненщині.
З 1947 року був заступником Романа Шухевича в УПА. а після його загибелі у 1950 році Кука обрано головою Проводу ОУН в Україні і призначено головним командиром УПА.
За час у підпіллі мав близько 40 псевдо, найвідоміші з яких – “Медвідь” та “Леміш”.
Після низки невдалих чекістських операцій і 17 років розшуків радянським спецорганам вдалося встановити місце перебування командира. Надвечір 23 травня 1954 року в криївці в Іваницькому лісі на Львівщині спецагенти – завербовані підпільники, серед яких особистий зв’язковий, командира захопили Василя Кука з дружиною Уляною.
Органи МДБ відібрали у Куків трирічного сина Юрія та віддали його в дитячий будинок у Маріуполь (під іменем Юрій Чоботар). У 13-річному віці Юрія повернули реабілітованій сім’ї.
Василя Кука звільнили після шести років ув’язнення. Ціною умовної свободи у 1960 році став “Відкритий лист…” до керівників ОУН і “до всіх українців, що живуть за кордоном”, в якому він закликав припинити боротьбу проти радянської влади.
Однак у листопаді 1974 році в доповідній записці голова КДБ УРСР Віталій Федорчук писав першому секретареві ЦК КПУ Володимиру Щербицькому: “У процесі спостереження за Куком зафіксовано низку фактів, які дають підстави вважати, що він міг використати звільнення від кримінальної відповідальності і наступне перебування на волі для продовження антирадянської діяльності та вчинення інших злочинів…”
Після реабілітації сім’я отримала квартиру на Дарниці в Києві.
У роки незалежності Василь Кук мешкав у столиці, співпрацював із редакцією “Літопису УПА”, був головою наукового відділу Всеукраїнського братства ОУН-УПА, писав спогади, проводив лекції та виступи.
Помер 9 вересня 2007 року.

Читайте також:
Голову київської ОУН-УПА, ветерана-дивізійника Ореста Васкула поховали з усіма військовими почестями. ФОТО

Редактор:

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Україна