“Знання всіх алгоритмів, протоколів та процесів при евакуації пораненого – це запорука збереження життя. Кожен військовослужбовець має певне медичне майно (аптечку) і повинен уміти ним правильно користуватися, незалежно від звання і посади… Скажу більше: такі знання й навички не будуть зайвими і в цивільному житті. Адже життя бентежне: трапляються ДТП, діти знаходять боєприпаси тощо. І якщо поруч є військова людина, яка володіє цими знаннями, вона може врятувати чиєсь життя”, – говорить підполковник медичної служби ЗСУ Володимир Фурдик.
Він був серед розробників одного з найперших стандартів військовослужбовця з тактичної медицини (I-СT-3), впровадженого в ЗС України 2015 року за натовським зразком. І саме Фурдик керує тижневим вишколом із тактмеду бійців 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького, який відбувається на Рівненському полігоні.
Військовослужбовці 30 омбр відпрацьовують алгоритми надання допомоги під час бойових дій, всіх етапів евакуації з поля бою. Особливу увагу приділяють евакуації поранених з військової техніки.
У ході занять проводиться детальний розбір поранень: як зупиняти критичні кровотечі, ставити назофарингеальний повітровод, накладати асептичні пов’язки, готувати людину до евакуації, контролювати терморегуляцію пораненого тощо.
Черговим етапом тренувань стали заняття з бойовими медиками та всім медичним персоналом “тридцятки”, які проводять викладачі Національного університету оборони України ім. Черняховського, викладач Української військово-медичної академії Віктор Гончарук, радниця заступника оборони з медичних питань волонтерка Наталія Воронкова, практикуючі лікарі та ін.
За словами Володимира Фурдика, 2014 рік показав, що існуючого на той час рівня медичної підготовки недостатньо для порятунку життів поранених в умовах війни на Донбасі. “Послідовність сортування поранених, надання їм домедичної та медичної допомоги, евакуація – всього цього вчилися на ходу, в процесі бойових дій”, – говорить офіцер-медик.
Читайте також:
Умови як в бою: конкурс ЗСУ з медевакуації виграли десантники. ФОТО
Під час навчань військові “тридцятки” відпрацьовують різні сценарії евакуації.
“Хоч би в яку пору року трапилося поранення, влітку чи взимку, пораненому завжди буде холодно. Тож треба накрити його термоковдрою так, щоб він не втрачав власне тепло”, – пояснює медик.
Важливий момент у наданні допомоги – контроль часу. Бо незалежно від того, чи людина перебуває на передовій, чи в тилу, швидкість настання смерті з тієї чи іншої причини, в цілому, залишається однаковою.
Наприклад: при кровотечі з крупних магістральних судин (шия, стегнова артерія) летальний результат настає через 2-3 хвилини; при непрохідності дихальних шляхів людина помирає через 5-6 хвилин; при ушкодженнях грудної клітки, які призвели до розвитку таких станів, як пневмоторакс чи гемоторакс, смерть приходить від 10-15 хвилин до години. При порушенні процесу кровообігу та забезпечення органів киснем, ушкодженні немагістральних судин також із плином часу можуть розвинутись незворотні зміни та настане смерть.
Навички надання медичної допомоги мають вкорінитися на рівні інстинктів, вважає керівник навчань.
“Досвідчені бойові медики, звісно, знають та вміють усе це. Та людині властиво забувати, тож необхідно постійно згадувати, тренуватися. І медик має вміти робити все це сам та навчити кожного побратима, адже вміти надати першу медичну допомогу для вояка – не менш важливо, ніж уміти стріляти. Медперсонал не завжди може бути поруч”, – каже Фурдик.
“Допомога, самодопомога, взаємодопомога” – кредо, яке прищеплюють воякам під час навчань із тактмеду.
Як часто потрібно проводити подібні заняття? За словами керівника, раз на квартал для медиків і кожні два місяці – для особового складу.
Читайте також:
“5 – 300, 2 – 200. ТІЛЬКИ НЕ СПИ!”
Розповідь волонтерки, яка рятувала поранених під Станицею Луганською
Радниця заступника міністра оборони Наталія Воронкова констатує, що наразі гострою є проблема підготовки нових інструкторів та молодих спеціалістів із тактичної медицини.
“За роки війни виросли спеціалісти, інструктори з тактичної медицини. Вони вже займають вищі посади або звільнилися, і тому відчувається кадровий голод”, – пояснює волонтерка потребу підготовки нових якісних кадрів.
“Також потрібно комплексно підходити до введення змін у систему надання домедичної і медичної допомоги в ЗСУ. Перш за все, ми робимо акцент на приведення у відповідність до останніх редакцій стандартів НАТО з тактичної медицини існуючу національну документальну базу. У нас було чимало напрацьовано за перші роки війни, але колишнє керівництво Командування медичних сил (Воронкова має на увазі генерала Ігоря Хоменка, якого критикувала і з яким конфліктувала – “Н”) не змогло зберегти напрацьовані зміни та не виконало поставлені завдання з реформування тактичної медицини, що призвело до втрати часу та втрати компетентних кадрів”, – каже вона.
“Відповідно, зараз відбувається напрацювання нових сучасних алгоритмів навчання в рамках підрозділу. Є потреба додаткового навчання начмедів, які приходять із цивільної медицини. На восьмому році війни в Командуванні медичних сил виникла гостра проблема з керівництвом та фаховими спеціалістами за напрямками військової ланки. Реформування не відбулось комплексно, і тому ми приділяємо цим питанням особливу увагу”, – додає Воронкова.
Фотогалерея (гортайте):
підготувала: Ірина Семеняка
з Рівненської області
фото: пресслужба 30 омбр
Читайте також:
Іванка Чобанюк: була парамедиком на фронті і знову пішла добровольцем – у коронавірусну лікарню
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!