автор: Олена Максименко
фото автора та з відкритих джерел
Дорогу в глибинці Сумщини може здолати хіба позашляховик. Втім, як і більшість глибинок України. Їдемо місцями, куди не дісталося легендарне “велике будівництво”.
Хутір біля селища Дяківка Буринської ОТГ (Конотопський район) майже повністю покинутий. Тут живуть лише дві пенсіонерки. Біля хати однієї з них спиняємося.
“Бабушка!” – гукає мій супутник Микола, мешканець Дяківки. За деякий час дерев’яна хвіртка відчиняється. Ольга Мамонова спирається на паличку і важко дихає. Навколо неї – кілька котів, вони муркочуть і лащаться. Коли запитуємо її про те, що трапилося, починає говорити одразу й емоційно – відчувається, наболіло.
Ця літня жінка стала побічною жертвою однієї з численних кримінальних проблем, що, наче іржа, роз’їдають цей прикордонний край. Із нього визискують і народні депутати – як члени монобільшості, так і “офіційні” агенти РФ, і кримінальні авторитети, “положенці” й місцеві силовики, які вочевидь діють у змові з ФСБ сусідньої Росії.
Сьогодні вони чинять сваволю та збагачуються при потуранні української влади. Завтра вони можуть створити нове “ополчення”, як на Донбасі, ставши опорою для російської інвазії на новому напрямку.
“Це було десь пів шостої, я грубку топила. Відійшла добавити дрів. Зайшла в хату, поклала дрова. А двері за собою ще не защипнула. Бо мені так важко ходити… І тут роздався такий грохот, наче хтось кирпичину кинув, що я не встигла навіть за ручку схопитися. Я як закричала! Поривається в хату, він накинув шапку на очі і вдарив по шиї, кинув мене на підлогу. Він з усієї дурі коліном упав мені на спину, у мене, певно, у ребрах десь тріщина… і кричить: «Де преступники?» «Де ховаєш преступників?» – «Та які в мене преступники, і чого до мене преступники йтимуть?» Він зразу: «Хто до тебе должен прийти?» – «Та ніхто до мене не прийде, нема нікого…» – «Признавайся, де заховала гроші?» А на столі в мене тонометр, давлєніє мерять, і таблетки… Мені от пенсії до пенсії не хватає, дочка з Сум мені везе таблетки, купляє все”, – розповідає Мамонова.
Ольга Мамонова
Далі було кілька годин знущання. Літній жінці зв’язали скотчем руки і ноги, на голову накинули рушник, замотали скотчем навколо шиї. Перевернули всю хату, знайшли захований під диваном «скарб» – 1700 гривень.
Нападників було щонайменше двоє – принаймні дві пари ніг пані Ольга бачила з-під рушника.
“Він тоді мене так узяв за плечі, різко підняв і повернув. Взяв ножа, і згори до низу ззаду розрізав на мені одяг. Брюки на мені були, теплі, він розрізав їх під коліно отак. А тоді різко повернув, кинув на диван і давай на мені ножем всю одежу розрізать, од носка по нозі. Тоді взяв і кинув мене з дивана на підлогу. Нога пухла, і він захватив – ногу розрізав мені. Коли зачепив ногу, я не крикнула, тільки смикнулася, він кинув… О Господи… Кинув мене колошматити… Сиджу на підлозі – чую, що холод пішов – двері відкрили, щось виносять…”
Жінка схлипує. За словами пані Ольги, її грабують уже вчетверте, але вперше – в її присутності в хаті і з побиттям.
Крім грошей, зловмисники забрали новий набір ключів, куплений онуком, 5 літрів олії, які привезла дочка, нові пледи, два телефони. Коли вони пішли, пані Ольга змогла звільнитися, вийти з хати і викликати поліцію. Поліція приїхала на диво швидко і злочинців зловила.
Один із них виявився в’язнем виправної колонії, інший – його товариш із Дніпра, також колишній “зек”.
Упіймані бандити каялися: “Тьотя Оля, простіть мене, я дурак, я винуватий, мені прощення немає!”
“А я йому й кажу: «Як тобі можна простить, коли ти мені з отакої дурі увалив так, що в мене ребра полопалися?! Бабі 70 год! Ти ж не мужик! Ти обрізав усе на світі…
Якби то твоя мати була, гола перед тобою, паскуда ти!..”
– пані Ольга плаче, коли це розповідає.
Земля, що належить злощасній колонії – Конотопському виправному центру №130, починається одразу за хатою Ольги Мамонової. Саморобний шлагбаум із палиці та прив’язаної каменюки не справляє враження надійності закладу і захищеності його сусідів.
“Тюремні” землі край села
Вздовж дороги – поля із залишками торішньої кукурудзи. Її, та ще соняхи, вирощують на цих землях.
Земля офіційно належить виправній колонії. За задумом, її мали б обробляти ті, хто відбуває там покарання – під свої потреби. Однак на практиці все виглядає інакше. Майже півтори тисячі гектарів обробляє фермерське господарство “НАТОН”, яке пов’язують із місцевим народним депутатом від “Слуги народу” Максимом Гузенком.
Графіка: Суспільне.Суми
У Департаменті з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції на запит “Новинарні” пояснили: за даними Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців на громадських формувань, за адресою: м. Конотоп, вул. Батуринська, 2, функціонують дві окремі юридичні особи – державна установа “Конотопський виправний центр №130” та ДП “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №130”. Метою діяльності останнього держпідприємства є залучення засуджених, які відбувають покарання, до суспільно корисної праці, забезпечення їх професійно-технічного навчання та отримання прибутку від господарської діяльності, що здійснюється на засадах самоокупності та рентабельності.
Підприємство є багатопрофільним, зокрема воно займається виробництвом сільськогосподарської продукції на земельних ділянках, що розташовані на території Дяківської сільської ради Буринського району. На виконання вимог податкового законодавства, держпідприємством за 2020 рік сплачено 87,4 тис. грн земельного податку до місцевого бюджету.
“Крім того, з метою забезпечення раціонального та ефективного використання земельних ділянок, зокрема своєчасного виконання комплексу агрономічних та технічних заходів з вирощування врожаю, підприємство співпрацює з фермерським господарством «НАТОН» на договірних умовах з урахуванням вимоги цивільного та господарського законодавства”, – ідеться у відповіді за підписом заступниці начальника департаменту Ірини Несин.
Податки з обробки земель до бюджету сільської громади “НАТОН” не сплачує, розповідає мені Віктор Ладуха, міський голова Буринської ОТГ, обраний від ВО “Батьківщина”.
На виборах-2020 він обійшов висуванця “Слуги народу”. А село Дяківка віднедавна приєднали до ОТГ, де керує Ладуха.
“Був напад на родину, що там проживає – це ж «зеки» навели, які мали би обробляти ту землю. “Зеки” голодні, землю забрав Гузенко, їсти нема чого, а бабушка, може, пенсію отримала, і от так вийшло. Запросили своїх «колег», які раніше судимі були, ті приїхали з Дніпра і зв’язали цю бабушку, забрали гроші…” – пояснює мер.
За його словами, через брак коштів у Дяківці довелося закрити школу. Відтепер дітям доводиться їздити до іншого села. Також скоротився персонал ФАПу.
“Максим Гузенко переживає, що якщо будуть чесні правила гри, то прийдеться платити орендну плату таку, як платять інші фермерські господарства, – переконаний Ладуха. – Він не платить – тому що це є пенітенціарна служба, яка на сьогодні нібито володіє цією земельною ділянкою. Я розумію, що ці гектари їм дісталися якось корумпованими схемами. Не тільки Гузенко з цього живиться, а й багато чиновників, які причетні до цього”.
Голова громади пояснює: в ідеалі ці питання мали би вирішуватися через конкурси, тендери, що їх проводять геокадастри або ОТГ.
Віктор Ладуха
“За оці землі, що вони зараз обробляють, – 1380 га – це десь повинні заплатити 35 млн на рік. А вони платять 60 тисяч. Масштаби прибутку – десь 60 тисяч з одного гектара”, – рахує мер.
Колишній сільський голова Дяківки Володимир Мороз, що пробув на посаді десять років, розповідає: схема не нова, існувала ще до приходу Гузенка.
“Коли керували ще райкоми, в нас була дуже велика кількість землі. Ми трохи не справлялися з цією землею. Нам порадили зменшити її на 1400 га. І я цю землю – ферми, худобу – передав у цю колонію, директором був Мірошниченко Сергій. Але вони землі ладу не давали. Замість 1300 га в обробітках упускали по 200 га, і толку нічого…”
Поле біля Дяківки
Прибутки, за словами Мороза, мали б іти на користь сільської громади, однак колонія нічого не платила.
“Вони мотивували це тим, що ця земля – державна, – пояснює ексголова Дяківки. – Але в них не було державного акта. А тоді вони зробили державний акт. Вони не підкорялися нам. Їх прикривала адміністрація, і районна, і напевно обласна”.
За його словами, коли Гузенко із “НАТОНом” почав обробляти цю землю від колонії, податків не сплачував так само, як і попередники.
Підтверджує це і Віктор Ладуха: “До нього (Гузенка) працювали по таких самих схемах, але не народні депутати. Компанія «Кернел» обробляла, і так само існувала ця колонія”.
“Насправді в колонії цієї землі повинно бути – ну, хай 20 гектарів, для вирощування, наприклад, картоплі для зони. А так – пенітенціарна служба закупляє картоплю, крупи десь в іншому місці. А земля використовується корупційним шляхом“, – наголошує голова ОТГ.
Обвинувачений у корупції нардеп Максим Гузенко не відповів на жоден телефонний дзвінок він “Новинарні” та запити на сторінках у фейсбуці – ані на особистій, ані на офіційній.
Запит до депутата Гузенка залишився без відповіді
У сумському осередку партії “Слуга народу” коментувати ситуацію теж відмовилися. Обіцяли, що невдовзі передзвонить один із помічників народного депутата та надасть коментар. Проте цього так і не відбулося.
Життя Сумщини багате не лише на дивні схеми із присмаком корупції, а й втручанням криміналу в рішення політиків.
Так, одного з помічників “слуги народу” Гузенка Євгена Лішунова називають родичем братів Василенків – Петра і Сергія. Голова Буринської ОТГ Ладуха розповідає: декількох місцевих депутатів вони під тиском змусили скласти мандат.
“Коли відбулися вибори і я переміг, була прогнозована більшість міського голови в міськраді – це 10 депутатів від “Батьківщини”, два депутати від “ОПЗЖ”, які були готові працювати, і від партії Олега Ляшка. І коли про це взнали Максим Гузенко і кримінальний авторитет Петро Василенко, який почав втручатися у депутатський корпус Буринської ОТГ, почався тиск на цих депутатів. На Валерія Гудника від “ОПЗЖ” і Артема Савченка від Радикальної партії. І довели їх до того, що вони склали мандати. Написали заяву до територіальної виборчої комісії, і ті їх зняли із депутатського корпусу. Залякування було, викликали на “стрілки” – фізичні погрози, моральні, залякували сім’ю… І тепер за проєкти, рішення, які ми подаємо, вони не голосують. Деякі депутати їздять до Гузенка за порадами і вказівками, і поляризується робота міської ради”, – розповідає Ладуха.
Сумщина – край прикордонний. А де кордон, там і контрабанда. Діяльність братів Василенків пов’язують із нелегальними мігрантами, зброєю та наркотиками, а також контролем над фермерськими господарствами. Про ці схеми говорять та намагаються їх викривати активісти “Правого сектору”.
За свою активність хлопці отримували погрози, що одного дня обернулися кулею в обличчя – на щастя, з “травмата”.
Лікар-психіатр Сумської ЦРЛ Сергій Супрун, ветеран війни з Росією та керівник сумського обласного осередку “Національно-визвольного руху “Правий сектор”, розповідає подробиці: “Конфлікт стався 17 грудня. Ми стояли й розмовляли з побратимами по своїх питаннях. Абсолютно випадково на ґанку ресторану побачили Сергія Василенка – він був із дружиною, з дитиною… Один із наших побратимів, якому Василенко передавав погрози, каже: “Он він стоїть, я зараз із ним поспілкуюся – що він, власне хотів?…” Запитує, пропонує: “Давай відійдемо побалакаємо!” Василенко мовчки відвертається, дістає пістолет – травматичний, як потім з’ясувалося – і починає стріляти. Ми всі туди побігли. Один був найспритніший – намагався його знешкодити, і той (Василенко) йому вистрелив у обличчя. Наш постраждалий – Володимир Солодовник, друг “Сірий”.
Хлопці вибили пістолет, зафіксували нападника, викликали поліцію. З поліцією приїхав адвокат Василенка.
Винними зробили “правосеків”, а не Василенка.
Сергій Супрун. Фото з ФБ
Сергій Супрун розповідає: в нього теж є зброя, офіційно зареєстрована; він член громадського формування “Альфа-СБ”(охоронна агенція) в Сумах.
“Реакція поліції була така, як зазвичай: вони вирішили спочатку “закрити” нас, за статтею 208 Кримінально-процесуального кодексу, тому що версія в них одна: це негідники з “Правого сектора” напали на мирних громадян, які відпочивали в ресторані, – переказує активіст. – В нас сформований стереотип: якщо “Правий сектор” – то це бандити й негідники, і нікого вже це цікавить наша боротьба, ні зовнішня, ні внутрішня. Але, відверто скажемо, наша Національна поліція не завжди стоїть на боці закону. Відкрилося фактове провадження за ч. 2 ст. 296 КК – тобто “хуліганство, скоєне групою осіб”.
Гумова куля влучила Сірому в носогубний трикутник, дивом не зачепивши око.
За словами Супруна, побратим встиг записати відео, де видно, що не було ані нападу, ані бійки – відразу чутно три-чотири постріли, які зробив Василенко. Звісно, після цього щодо стрільця діяли жорстко – потрібно було вибити пістолет.
“Зараз ведеться кримінальне провадження, нас усіх викликали на допити, ми дали свої пояснення, повторили їх. Нам пропонували пройти поліграф, ми погодилися, але нас поки не викликали”, – зауважує Супрун.
Натомість представник “Правого сектора” може багато розповісти про Сергія Василенка. За словами Супруна, офіційно він безробітний, однак пересувається на автомобілі “Тойота Ленд Крузер Прадо 150” 2019 року випуску, ціною порядку 145 тисяч доларів, дружина – також на дорогому авто, живе родина в Сумах у пентхаусі.
“Постійно поїздки за кордон, у Росію й Білорусь часто виїжджає, – розповідає Сергій Супрун. – Офіційно він нічим наразі не займається, ніколи фактично й не займався”.
Активіст говорить, що їм вдалося дізнатися щодо перевезення нелегальних мігрантів та, ймовірно, контрабанди наркотиків.
Василенко не утримував постійної “бригади” своїх людей, а під кожне завдання шукав виконавців – здебільшого в спортивному середовищі, а також серед правоохоронців, діючих чи колишніх.
Супрун знає це не з чуток: “Нам вдалося впровадити до нього нашого агента – людину зі спортивного середовища. Василенко йому давав безпосередньо певні замовлення: спалити автомобіль, побити одного-другого-третього, він показував, кого. Але хлопці витягнули інформацію і цього не виконували. Вони врешті сказали, що з Василенком не може бути ніякої співпраці. Після цього Василенко почав погрожувати їм фізичною розправою. Це все було більш-менш реально, не пусті погрози”.
Сергій Василенко, імовірно, має російський паспорт. Свого часу він жив у Москві, переховуючись від правоохоронних органів України через підозру у вбивстві. Згодом повернувся в Україну.
Одна зі справ, що набула широкого розголосу – це утримання протягом майже трьох місяців 28 нелегальних мігрантів із В’єтнаму. Їх тримали в підвалі, аж поки бранці напали на охоронця й вирвались на волю.
Ділянка держкордону на Сумщині. Фото: http://sumy.today
“Охоронцем був Роман Нікіфоров, уродженець Сумщини, спортсмен, людина, як ми знаємо, близька до Сергія Василенка”, – розповідає Сергій Супрун.
Колишній поліцейський Іван (ім’я змінено) анонімно розповів, що в’єтнамців тримали з метою вимагати викуп із родичів.
При цьому будь-які дії, що правоохоронці намагалися чинити проти братів Василенків, зазнавали фіаско. Коли приїздили викликати їх на допит чи провести обшуки , підозрювані дізнавалися про це заздалегідь, і їх просто не виявлялося на місці.
“Вони все життя займалися наркотрафіком й іноземців із Росії через кордон по річці перетягали – у них ділянка кордону така хороша, що далеко від загонів і застав”,
– пояснює Іван.
“В Росії брали азіатів – китайців, в’єтнамців, яким простіше виїхати в РФ, ніж брати візу в Європу. Вони тоді перекидають їх в Україну нелегально, вивозять звідси в село під Київ, далі передають їх іншим людям. А ті вже переправляють через кордон на Західній Україні”, – розповідає колишній співробітник МВС.
Іван розповідає, що Василенків намагалися переслідувати і за наркоторгівлю, але марно.
“Особисто знаю, брав участь – затримали партію. Старий дім купують – такий, що нікому не треба. І там вирощують дуже великі площі… Осіння така конопля буває. На тому місці, де вирощують, сидять якісь п’янички, бомжі – охороняють. Якщо їх зловлять, накриє поліція чи СБУ – “ми не при ділах”, а охоронці сідають у в’язницю. Навіть якщо почнуть розповідати – їм простіше дати грошей, умовити, мовляв, ми вас там потримаємо, а потім викупимо…”
За словами Сергія Супруна, Сергій Василенко отримав землю біля села Бунякине, що межує з кордоном.
“У Петра Василенка також є декілька будинків на хуторах, які межують із кордоном, – додає активіст “ПС”. – Вони перебувають під спеціальною охороною, і ніхто сторонній не може на територію села потрапити”.
Петра Василенка в цьому районі вважають кримінальним авторитетом – так званим “положенцем”, або ж “злодієм у законі”.
“Хоча представники кримінального освіту кажуть, що Петя є самозванцем і ніхто його «на положення» не ставив, – додає Сергій Супрун. – Тим не менше, він веде свій бізнес у доволі своєрідний спосіб. У нього офіційно є мисливське товариство, охоронна фірма, спортивний клуб він очолює. І крім того, він зараз має вплив на певну кількість депутатів Буринської ОТГ“.
Поліціянт Іван також підтверджує вплив братів Василенків на владу в ОТГ: “В Бурині у них до десяти депутатів є їхніми ставлениками, і вони меру Ладусі не дають просуватися. У них вічно починаються проблеми – то не приходять, то не з’являються на засідання…”
Партійні табори в місцевих радах мають не таке значення, як у парламенті. Депутати в районах, містечках і селищах в різні роки можуть запросто побувати в протилежних фракціях, що утворюють незбагненні як для Києва коаліції.
Нардеп Андрій Деркач. Фото з офіційного сайту
Ставлеників братів Василенків на Сумщині пов’язують із партією “Наш край” та народним депутатом Андрієм Деркачем.
Супрун пояснює: північ Сумської області фактично контрольована Деркачем.
Зараз він позафракційний, у минулому скликанні ВР був у групі “Воля народу”, а перед тим – у Партії регіонів, ще раніше – в Соцпартії. Син голови СБУ часів Кучми Леоніда Деркача. Вперше обрався до парламенту по мажоритарному округу на півночі Сумщини ще у 1998 році. Де факто – олігарх, власник ТРК “Ера”. Працював радником прем’єр-міністра Азарова. Активний лобіст інтересів Московського патріархату в Україні, з 2010 року – член Міжсоборного присутствія Російської православної церкви.
І, що показово, Деркач – випускник Академії ФСБ Російської Федерації, торік офіційно внесений до персонального санкційного списку США як “російський агент”.
Читайте також:
Американські дипломати пояснили, що буде за допомогу “агенту РФ Деркачу”
Попри це, в Україні Деркач почувається привільно. РНБОУ санкцій проти нього не запроваджувала. Навпаки, діяч, який очолював НАЕК “Енергоатом” у 2006 році, потроху контролює атомну галузь і при Зеленському.
Що ж стосується Сумщини, то деркачівський вплив можна було простежити на прикладі міста Глухова, звідки негласний “феодал” руками своїх посіпак всіляко вичавлював прогресивного мера Мішеля Терещенка.
Іван підтверджує: брати Василенки мають підтримку з боку Національної поліції, Служби безпеки України, а також Федеральної служби безпеки РФ, якій підпорядковані російські прикордонники. І випускник академії ФСБ Андрій Деркач чудово вписується в цю картину.
“Ти не будеш на кордоні працювати, якщо в тебе не буде підтримки з боку Росії. А там ніхто не курирує, окрім ФСБ.
Якщо вони дають “добро”, тоді будь ласка – працюй”, – розповідає досвідчений опер.
“Схема в них так. Спершу вони входять у “довірливий контакт” із такими громадянами. Потім самі пропонують: треба перевести вантаж, товар. Якщо щось не так – може приїхати спецгрупа з Москви, і виходить “провокація на кордоні, стрілянина”. Вони вже вбили двох людей так, наших. Один у Білопільскому районі переносив гранати і ртуть, його застрелили. А другий нещодавно в Краснопільському районі. Висвітлили все як “українська ДРГ переходила кордон для крадіжки чи вбивства”… Отаку фантастику розказували, але ми прекрасно розуміємо, для чого це відбувається. Як група приїжджає, так когось і “хлопають”, – каже Іван.
Читайте також:
Під час перестрілки на кордоні російські силовики вбили громадянина України
Опер пояснює – до війни контрабанда була значно більше поширена. Всі “бігали” на “ту сторону” – і коней, і корів тягали, різні товари. Зараз же цей “привілей” – лише для “обраних”.
“Це справа така, що любить тишу, – говорить колишній міліціянт. – Василенко Сергій, молодший, він пором купив колгоспний. У нього і кличка така – “Паромщик”. На кордоні займається переправою”.
Ще одна гучна справа, яку пов’язують із Василенками – вбивство Геннадія Цуканова, помічника тодішнього народного депутата, ветерана АТО Павла Кишкаря.
Геннадій Цуканов
Цуканова застрелили в жовтні 2016-го в одному з кафе в Путивлі. Кишкар (на той час – член фракції Блоку Порошенка) пов’язував цю та іншу справи з діяннями соратників Деркача, які таким чином намагалися тримати регіон під контролем. У 2017 році на засіданні Регламентного комітету ВР він заявляв: “Є побиття і загроза розправою людям мера Глухова Мішеля Терещенка, зокрема нещодавнє побиття Віктора Гришка. Є кілька випадків вбивства ймовірною бандою Деркача, Лати і Бояринцева, в тому числі і мого помічника…”
Олег Лата був начальником управління у справах сім’ї та молоді Сумської ОДА, Олег Бояринцев – депутатом облради від деркачівської фракції “Воля народу”.
Сестра вбитого Цуканова Ірина Леменс, що зараз мешкає в Німеччині, закликає нарешті покарати винних та розширює список підозрюваних.
Вона записала відео для фейсбуку:
А потім погодилася поспілкуватися особисто:
“Я, Леменс Ірина, звертаюся до президента України Володимира Зеленського, генпрокурора Ірини Венедіктової, міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, до голови Служби безпеки України Івана Баканова.
Я рідна сестра Цуканова Геннадія, якого було вбито 19 жовтня 2016 року. Мій брат був помічником народного депутата Павла Кишкаря. Він боровся з контрабандою мігрантів, яких брали в рабство, контрабандою наркотичних речовин та зброї. Одним із фігурантів є Василенко Сергій, який займався і продовжує займатися контрабандою під “кришею” кримінального авторитета Василенка Петра, “положенця” міста Буринь. Його поплічника, Руслана Терещенка, а також за сприяння правоохоронців – Вадима Дзюбинського (колишній заступник начальника ГУ Нацполіції в Сумській області, надалі очолив департамент карного розшуку Національної поліції України – “Н”), Буслова Валерія, начальника сектору кримінальної поліції міста Шостка, Богдана Горбача, співробітника МВС з міста Буринь, та Андрія Самойленка, оперуповноваженого з міста Буринь.
Поплічниками Василенка є Роман Нікіфоров, Дмитро Панарін, тесть Собора та інші особи, які були замовниками побиття та вбивства декількох людей.
Чим постійно хизувався Василенко Сергій? Зокрема вбивством мого брата, Цуканова Геннадія, в 2016 році, вбивством Дмитра Лисиці в 2015 році, вбивством Ігоря Котенка в 2015 році та вбивством Сотникова Олександра в 2016 році.
Також Василенко хизувався безкарністю, будучи агентом МВС і СБУ та розповідаючи, що працює в структурі Андрія Деркача.
Я була змушена звернутися до поліції Німеччини, тому що мені постійно передаються погрози, що якщо я буду розповідати про вбивство свого брата, то мене також вб’ють, не зважаючи на ціну питання. Мою матір залякують психологічно.
Я ще раз звертаюся до президента України, генпрокурора України, міністра внутрішніх справ та голови служби безпеки і прошу взяти під контроль кримінальне провадження щодо вказаних осіб. І припинити діяльність цієї кривавої банди, яка на даний час стала займатися політичною діяльністю, взявши під контроль депутатський корпус прикордонних об’єднаних територіальних громад”.
Про зв’язок Василенка з нинішнім головою департаменту карного розшуку Національної поліції України Дзюбинським говорить і Сергій Супрун.
Вадим Дзюбинський. Фото з сайту Нацполіції
“Є дуже великі підстави вважати, що Сергій Василенко-молодший – він є агентом, ще з давніх часів завербованим Вадимом Дзюбинським. Василенко казав, що вони в гарних відносинах, він йому гроші позичав тощо”, – каже “правосек”.
І ось як усе в світі переплетено! За даними ініціативи “Правотворець”, Дзюбинський та його підлеглі безпосередньо причетні до фабрикування іншої гучної справи – “справи Антоненка-Шеремета”.
Його “послужний список” можна знайти за посиланням на сайті “Правотворця”.
Ірина Леменс переконана, що поліція лише створює видимість розслідування її брата.
“Після заяв Павла Кишкаря в інтернеті з’явилися одночасно декілька публікацій про те, що мій брат нібито чинив насильство по відношенню до якихось жінок, в результаті чого його вбили – наче це була помста. Це неправда. Але поліція рік чи два шукала якусь дівчинку – ось так ішло слідство. А те, що на місці злочину бачили машину “Деу Ланос” чорну – ніхто тоді не робив ані план “Перехоплення”, ані план “Сирена”. Навіть мій брат, втрачаючи свідомість, казав про чорну машину. Потім її знайшли спаленою – ніхто не знайшов власника, хоча можна було його визначити!”
Сестра вбитого зізнається, що в юнацькому віці Геннадій потрапив під вплив Петра Василенка і також займався кримінальною діяльністю. А пізніше мав із Василенками конфлікт.
“Тому що коли він був ще малий, несформована психіка – це одне. Але коли він подорослішав і зрозумів, хто такий Петя – він його зненавидів, – розповідає Ірина. – А з Сергієм Василенком у нього були неприязні стосунки від самої юності”.
Цуканов, за словами сестри, приїжджав у те місце, де відбувалася передача контрабанди. Вистежував їхні схеми, бачив, як на кордоні передається зброя.
“Були навіть покази однієї дівчини, що він потім знайшов місце, де переховувалася ця наркота. Тобто вочевидь вони ховали наркоту, а він потім пішов подивитися. На старе покинуте кладовище. Собаки потім спрацювали, що там були наркотики – це я знаю зі слів слідчого, – каже сестра Цуканова. – Гена вочевидь їм заважав. Я знаю, що надходили погрози від Петра, мовляв, ще раз з’явишся на кордоні – переб’ємо тобі ноги. Потім були погрози “ми спалимо тобі машину”. Вони такими речами й займалися – палили майно, відбувалися побиття людей”.
Ірина розповідає: 19 жовтня 2016 року о 17-й годині Сергій Василенко приїхав із Сум, залишив машину і пересів на бус свого дядька. Вони в районі 21:00 проїжджали повз кафе, де й відбулося вбивство. Офіційна позиція Василенка – він приїхав порибалити. “Але я не вірю в те, що Василенко приїхав просто порибалити і проїжджав двічі повз місце злочину. Це є в його показах – то він їздив перевдягатися, то ще кудись. У мене є підстави думати, що він привіз цих людей, потім вони пересіли на угнаний “Деу Ланос”, який потім був спалений у селі Слобода. І він їх просто підібрав на своїй машині. Тому що на іншій машині вони вже були не такі помітні. Це було все добре продумано й організовано ще за три місяці. Тому що машина була угнана тоді в Білопільському районі”, – висловлює думку жінка.
Ірина Леменс теж знайома з Петром Василенком. Однак, за її словами, стосунки ніколи не були теплими, адже вона бачила, куди той “тягне” її брата.
Посвідчення Геннадія Цуканова як помічника нардепа Павла Кишкаря. Фото надане Іриною Леменс
“І я йому відкрито казала про свої підозри, – згадує Ірина. – Коли брата вбили, я його питала: “Скільки ти за нього заплатив?!” Він же ж прибіг до нас додому, вибачався. Я не зрозуміла, що до чого. У мене склалося враження, що людина задумала покалічити чи перебити ноги братові, але все пішло не так, вони зачепили артерію, і брат помер. І він (Петро – “Н”) був дійсно в такому дивному стані, мені здається, це його видало. Все пішло не за планом, і вийшло убивство. Він казав: “Вибач, вибач!”, і в мене склалося враження, що це та людина, яка причетна до вбивства брата. Він не прийшов потім на похорон. Я знала про цей конфлікт. Петя це зробив чужими руками. На місці злочину був Василенко Серігй, який це пояснює тим, що їздив рибалити. Він не сів на детектор [брехні]”.
Пізніше, після цієї розмови через аудіозв’язок, Ірина Леменс дописала в месенджері: “У мого брата був інтимний зв’язок із дружиною Сергія Василенка. Це, і плюс неприязнь із юнацтва, і плюс брат заважав на кордоні, вистежував їхні схеми – все разом зіграло роль [у вбивстві]”.
Сергій Супрун вказує на те, що в день убивства Цуканова дистанція “поїздки на рибалку” Сергія Василенка становила близько 100 км.
Супрун додає своє бачення в цю справу: “Оскільки Гена не був “правильний” у злочинному світі, він мав очолити це середовище Буринського та Путивльського районів. Стати офіційним “положенцем”. Згідно до мотивів, кому він заважав найбільше – Петру Василенку. Із Сергієм у нього також були проблеми, тому що він вказував на те, що вони ведуть таку неправильну діяльність щодо контрабанди, нелегалів та розповсюдження наркотиків, що в кримінальному світі не вітається”.
“Це потенційні “ополченці”, – переконаний Сергій Супрун щодо криміналітету прикордонної Сумщини. – Ми бачимо ситуацію, яка виникала на Донбасі – приблизно було те саме, і хто входив до “ополчення”. І в нас є великі підозри, що вони співпрацюють з тією стороною, з країною-агресором. А інакше не може бути, інакше про жодну контрабанду не йшлося б”.
Дорога до російського кордону в Конотопському районі
У спробах протидіяти цьому явищу “Правий сектор” та інші активісти не можуть підмінити собою державні органи та силові структури, каже Супрун.
“У нас є державні інституції, які мають турбуватися про цілісність, незалежність і правопорядок в країні. Це стосується і Служби безпеки, і поліції, і прикордонної служби, яка входить до сфери МВС. Єдине, що ми можемо – це висвітлити проблему, зробити їм вкрай некомфортне існування, привернути до цієї проблеми максимальну увагу. В принципі, наші зусилля, публікації, виступи на телебаченні все-таки даються взнаки. Наразі і центральний апарат СБУ, і Нацполіція – хто формально, хто неформально – хоч якось спілкуються, ставлять певні питання, що тут відбувається у нас на території“, – розповідає лікар та активіст “ПС”.
Супрун вважає, що в людей більше довіри до “Правого сектору”, аніж до офіційних органів.
“Ми перебуваємо на війні не перший рік, – говорить він. – Нам простіше – ми ніколи не розслабляємося. Бо вони в будь-який момент можуть вивісити якусь ганчірку, оголосити недореспубліку, і відбудеться те ж саме, що в Донецьку чи Луганську. А поки що вони як таргани – в тіні, в темряві почуваються дуже комфортно”.
Необхідність привернення уваги до ситуації на Сумщині підтверджує і колишній співробітник МВС Іван. “Якщо давати розголос, вони стануть “отруйними” – ніхто не захоче з ними мати справу. Я знаю, що після розголосу на них більше почали звертати увагу в керівництві МВС, СБУ, прикордонній службі – вже вище командування. А поки що по низах, на місцевому рівні вони вирішують все…”
Читайте також:
На Сумщині зі стріляниною зупинили авто контрабандистів з Росії. ВІДЕО
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
