Поховали дисидента Миколу Кунцевича, якому адвокат Медведчук “додав” строку, як і Стусу

У Києві поховали українського дисидента, заслуженого діяча мистецтв України, народного артиста України Миколу Кунцевича.

Про це у вівторок, 16 березня, повідомив громадський діяч, голова Центру досліджень політичних цінностей, голова Мистецького об’єднання “Остання барикада”, народний депутат України VII скликання Олесь Доній. 

“Щойно повернувся з Байкового цвинтаря. Ми поховали Миколу Кунцевича… Микола подзвонив кілька днів тому. Був веселий, як і завжди (він любив усміхатися і жартувати). Та переповідав, як йому важко дається лікування… Сьогодні ми поховали Миколу Кунцевича”, – написав він на ФБ-сторінці.

Доній також звернувся до Київради з проханням назвати в столиці вулицю на честь Кунцевича, оскільки він був киянином.

Микола Кунцевич народився 14 жовтня 1954 року. Закінчивши естрадно-циркове училище, став ведучим програм — читав український гумор.

22 травня 1974 його заарештували за читання “антирадянських” віршів та гуморесок біля пам’ятника Тарасові Шевченку в Києві й засудили до п’яти років позбавлення волі. У травні 1979-го дисидент вийшов на волю, але вже наступного року проти нього знову порушили кримінальну справу, а в травні 1981 року заарештували.

Загалом за радянських часів Кунцевич був засуджений до 14 років у в’язниці, з яких відбув 12 років. Був реабілітований відповідним наказом Михайла Горбачова.

В одному з інтерв’ю Микола Кунцевич розповідав про те, яку роль у його справі відіграв “адвокат” Віктор Медведчук. За словами Кунцевича, саме за наполяганням Медведчука радянський суддя збільшив йому термін ув’язнення майже на два роки.

“Вперше я у 1974 році читав вірші біля пам’ятника Шевченку. Це було кваліфіковано як особливо злісне хуліганство. Там було таке формулювання у вироку: “У громадському місці в присутності великої кількості громадян грубо порушував громадський порядок, чим продемонстрував явну неповагу до суспільства, комуністичної моральності, комуністичної законності”. Я отримав тоді п’ять років. У Дрогобичі відбув. Приїхав. Рік побув у Києві. Я не те, що багато писав віршів, а інколи так щось вискакувало. З’явився ще один вірш, а потім ще один. Я потім, чесно не знаю як, пролунали на Радіо Свобода. Я навіть не знаю, як у Вікіпедії з’явилась стаття про мене. Не знаю. Там написані такі речі, які я не те, що приховував від когось, але вони там є”.

“А потім незрозуміло як знаходять в КПІ і ще якомусь київському виші зошити з моїми віршами. Не моєю рукою написані. Написані від руки, але не моєю. І знову хуліганство, але не “особливо злісне”, а просто “хуліганство”. І мене відправляють до Білої Церкви. Я у Білій Церкві вже відсидів трошки менше трьох років. Я і в Білій Церкві писав вірші. Головне звинувачення проти мене, основний епізод – я на концерті художньої самодіяльності прочитав главу з поеми Євгена Євтушенка “Братская ГЭС”. Встав замполіт на концерті і говорить: “Кунцевич, хто, ви сказали, написав ці вірші?” Я кажу: “Євтушенко”. Так ось вам – десять діб, а Євтушенку – 15. Я відсидів 10 діб, а потім він викликав мене і каже: “Вы меня обманули. Евтушенко пока не сидит в нашей колонии”. Я кажу: “Гражданин майор, в зависимости от того, что называть колонией. Если конкретно 35, то он здесь не сидит”. Я досидів ще 15 діб, а потім приїхав слідчий. Похилого віку старший радник юстиції із прокуратури Київської області. Це був 1984 рік. У 1985 році уже суд був. Це зараз, коли ще не заарештували вимагають адвоката, а тоді ж адвокат тільки був на ознайомленні зі справою”.

“Медведчук прийшов і каже: “Времени нет. Давайте быстренько за сегодня ознакомимся”. Я кажу: “Ви що? Три томи!”

“Слідчий викликав маму і каже, що треба ознайомлюватися зі справою, потрібно адвоката і ось список із десятьох адвокатів: “Обирайте ось цього”. А мама питає, де я його буду шукати. Той каже: “Це на Саксаганського. Там юридична консультація. Він там”. Мама не знала, що то за адвокати. Він прийшов і каже: “Времени нет. Давайте быстренько за сегодня ознакомимся”. Я кажу: “Ви що? Три томи! Я поки все не прочитаю…”. А в мене перед тим був двічі адвокат Каплан. Він розумів за що мене судять, але казав: “Миколо, краще “хуліганство”. Але тоді справа була перший раз на два томи, а другий раз один том. Але ми з одним томом знайомились три дні. Виписки робив. А цей (Віктор Медведчук) прийшов. Правда, десять днів я знайомився зі справою, бо я слідчому сказав, що або я не розпочинаю взагалі, або…. І слідчий каже: “Ну, добре скільки треба? Але не затягуй”. Я собі виписував. Медведчук прийшов на ознайомлення десь разів 5 з 10, жодного запису не зробив зі справи і сказав: “А мені і так все ясно”.

“Потім приїхав на суд. Коли мене звинувачують от епізод один по Євтушенку, я кажу: “Так хвилиночку. Ця поема надрукована в журналі “Юність”. Можна провести слідчий експеримент просто в залі суду, взяти оригінал поеми, я буду читати, свідки будуть слухати, вони підтвердять, що те саме я читав на сцені, а ви перевірите журнал”. Суддя каже прокурору: “На усмотрение суда”, а Медведчук: “Я вважаю, що це непотрібно, бо підсудний намагається затягнути розгляд”.

“Я чотири рази давав йому (Медведчуку) відвід. А суддя мені пояснив, що, згідно зі статтею, якщо суддя призначений державою, то підзахисний не має права від нього відмовитися. Я одразу написав заяву, що я буду знайомитися з протоколом судового засідання. Суддя почав кривитися, а я кажу: “Ну, яка вам різниця, віддасте секретарці”. А він каже, що цей протокол не можна секретарці віддавати. Але зазвичай секретар їде з суду у в’язницю і там знайомлять, а з цим протоколом не можна. Я спитав у Медведчука, коли він до мене прийде, щоб касацію писати. А він каже: “Та яка касація, тут і так усе ясно, тут я нічого не буду писати”. Я сам її писав. Медведчук відмовив”.

Зі слів Кунцевича, у заключному слові Медведчук сказав: “Я согласен с товарищем прокурором. Вина подсудимого полностью доказана, но по непонятным для меня причинам товариш прокурор не указал, что, на основании статьи 143, год, 9 месяцев и 19 дней нужно добавить”.

Читайте також:
Справа Стуса: дебати відклали, Кіпіані готовий іти до Верховного Суду, якщо рішення буде на користь Медведчука