автор: Катерина Стулень
фото автора та з архіву героїв статті
Український капелан створив гурт, який виконує християнський рок та хеві-метал. Майже всі ці музиканти раніше грали у складі відомих українських та російських груп. Тепер вони порвали з путіністами із “Любе” та створюють якісну “рокешну” музику, щоб дати концерти на передовій, на Донбасі. На гастролі з ними має поїхати американський колега, кузен Елвіса Преслі.
Назва їхнього колективу – Living Rocks, або “Живе каміння” – походить від року та слів апостола Петра: “І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовий”.
Хлопці кажуть: “Назва виникла до війни, але тепер вона ще більший має сенс. Бо зараз кожен має бути тим живим камінцем у будівництві нашого українського дому”.
Журналісти “Новинарні” побували на репетиції рок-гурту Living Rocks, записали відео та непересічне текстове інтерв’ю.
Для прогонів своїх пісень четверо “лівінгроксів” збираються в протестантському храмі у Броварах, що під Києвом. Поки члени гурту розставляють музичні інструменти і підключають апаратуру, пастор Володимир Вшивкін завішує стіни ковдрами для сякої-такої звукоізоляції – іншого приміщення для репетицій вони наразі не мають.
Вшивкін – професійний музикант, і, як сам говорить, завжди заробляв на хліб гітарою. Свого часу Володимир об’їздив країни всього колишнього соцтаботу в складі гуртів “Міраж” та “Любе”.
“В “Любе” я був у той період, коли звідусіль звучала їхня знаменита пісня “Атас!” (початок 1990-х років – “Н”). Ми довго підтримували стосунки і після того, коли я пішов із групи. Коли “Любе” приїздив до Києва, мене завжди запрошували на концерт, щоб потім ми мали змогу побачитися. Але з часів Помаранчевої революції наші стосунки погіршилися. А коли Росія напала на мою країну у 2014-му, я взагалі розірвав із ними зв’язки і видалив їхні номери телефонів. Бо вони повністю підтримують анексію Криму і загарбницьку політику Путіна. Загалом, не дуже люблю згадувати про них і той період у моєму житті”, – говорить пастор Вшивкін.
Більше 20 років тому, як каже Володимир Вшивкін, він увірував у Ісуса Христа.
“Тоді я пішов навчатися у духовну семінарію. Це не було для мене раптове рішення, бо я з дитинства замислювався про питання віри, слова Божого. Християнство було близьким мені. Тому, вважаю, такий крок для мене був цілком логічним. І потім я став пастором церкви”.
Але й музику Володимир не полишив. Він продовжував грати, переважно рок і блюз.
“Для українців, коли священик грає рок, то сприймається як новаторство. Хоча я і співав про Бога. Але для західного світу це цілком нормально. Наприклад, відомі американські рок-гурти U2 чи Skillet – вони ж наші християни, співають духовні пісні”, – пояснює Володимир, якого парафіяни знають ще й за позивним “Лютер”.
За його словами, зруштою й українці позитивно сприйняли пастиря, який співає рок. “Тим більше, під час служіння ми співаємо й граємо більш традиційні, спокійні пісні”.
Вшивкін був одним із перших капеланів, які пішли на фронт у складі бойових підрозділів. Практично до кінця 2017 року перебував на передовій з українськими військовими.
“Я був капеланом у 93-й та 81-й бригадах, був разом із добровольцями “Правого сектору”, також допомагав морським піхотинцям, коли вони тримали оборону в Широкиному, – згадує Лютер. – Але спершу на фронт почав їздити як волонтер. Тоді ми всією паствою збирали все необхідне – від пиріжків до броніків. У нас церква була більше схожа на склад, кожен броварчанин знав, куди віднести речі, які можуть стати в нагоді на фронті. Завдяки цьому в нас зібралася така собі ветерансько-патріотична паства. Тепер серед прихожан чимало є волонтерів, ветеранів та їх родин”.
Перед початком служби в їхній церкві обов’язково моляться за наших військових на Донбасі.
На фронті Володимир почав писати військово-патріотичні пісні. Наприклад, пісня про добровольців “Айдару” народилася в місті Щастя наприкінці 2014-го.
Living Rocks – “Айдар”
“Я тоді приїхав до “айдарівців” як капелан, а дорогою назад написав цю рокешну пісню. І вона дуже добре зайшла нашим бійцям. Тоді я почав писати далі патріотично-духовні пісні, – говорить Володимир. – Зараз у гурті зібралася команда із таких же капеланів, патріотів і професійних музикантів. Ми репетируємо щотижня і плануємо, як тільки закінчиться карантин, відвідати наших захисників у госпіталях та проїхатися фронтом із концертами. Обов’язково будемо в Маріуполі, Слов’янську, і там, де буде можливо провести концерт, ми спробуємо туди приїхати. Хочемо шарахнути добрячий рок!”
Попередньої зими Living Rocks виступали перед бійцями в Авдіївці та Красногорівці, і публіка була в захваті.
“До нас підійшов один старшина після концерту і сказав, що йому аж знову в бій захотілося.
Під рок дуже добре гнати окупантів за “порєбрік”!
– Володимир не стримує сміх. – Зараз нові пісні готуємо нашим захисникам. От у студії записали пісню “Вогонь”. Вона дійсно вогняна!”
“Під гучну ритмічну музику року чи хеві-металу дуже добре співати пісні, де є протест, де є прямолінійний текст. Це ж не солодкий поп, а конкретний ритм, який підійде нашим військовим на фронті”, – додає соло-гітарист Володимир Сушко.
Кажуть, із рокерами Living Rocks українським Донбасом хоче проїхатися й американський блюзмен, кузен самого Елвіса Преслі Карл Харрісон.
“Нещодавно він написав мені та й підтвердив, що приїде до нас цього літа. Він уже приїжджав в Україну під час війни і виступав із нами у військових госпіталях. Він грав блюз. Це було фантастично! Незважаючи на те, що українці не добре знайомі із блюзом, народ сприймав “на ура” цей музичний напрямок”, – розповідає капелан.
За словами Лютера, Карл Харрісон надихався вчинками двоюрідного зіркового брата, коли той під час війни у В’єтнамі підтримував своїми виступами американські підрозділи.
Про українського капелана і рок-музиканта Харрісон дізнався через спільну знайому подружню пару американських місіонерів.
“Ці місіонери давно вже в Україні живуть. Коли війна почалася, вони нам допомагали, подарували “бусик”, щоб ми могли на фронт возити допомогу. Так от вони дружать із Карлом. Бо й Карл Харрісон теж церковний пастор у себе в штаті Арканзас. То вони розповіли про мене, про наш гурт та про війну в Україні, – згадує Лютер про те, як родич Преслі почув їхню музику. – Рік тому він напросився приїхати в Україну разом із місіонерами. І перше, що Карл сказав, коли ми познайомилися вже особисто – він не очікував, що в нашій країні є якісна музика. Та тепер він уже точно знає це. А ще – чому почалася війна на Донбасі, хто на кого напав і як ми тримаємо оборону. Він молиться за Україну в своїй церкві”.
У Броварах, де щонеділі проходить протестантська церковна служба, тепер звучить справжній хеві-метал.
“Нас ніхто не здолає, вся ворожа та юрба! Україну захищають наші ангели добра!” – співає фронтмен під металевий скрегіт гітар і гучний ритм ударників.
“Нічого так, але треба ще пройтися! Вова, ти після приспіву наче поспішаєш на секунду”, – резюмує барабанщик Ярослав Рево після прогону пісні.
Гурт репетирує, ставши обличчям до ударника, і той, задаючи ритм, визначає, щоб усі виконували свої партії, як одне ціле.
“Знаєте чому барабанщик головний у гуртах? Бо всі стоять, а він сидить! – жартує Ярослав. -Я став барабанщиком, бо тоді це було модно. З дитинства хотів бути схожим на кумирів – Ларса Ульріха з Metallica, Дейва Ломбардо зі Slayer”.
Тепер вже і сам Ярослав став свого роду “легендою” – він працював із гуртами Green Grey, Cool Before, Phantom Lord, “Ностальгія за мезозоєм” та іншими. Паралельно Рево ще й викладає гру на барабанах.
“А в цей гурт мене запросив гітарист Володимир Сушко. Він сам колись грав у колективах, на яких я виріс (другий склад гурту “Кобза” – “Н”). Мені імпонував той меседж, який вкладають у пісні Living Rocks, тому я вирішив підтримати групу”, – розповідає ударник.
“Будь-яка пісня має властивість знаходити свого слухача. Думаю, що серед наших військових знайдуться прихильники року та хеві-метал. Бо хто чув розрив 120-ї міни, того хеві-металом не злякаєш”, – впевнений Ярослав.
Сушко викладає гітару в рок-школі. Власне, вони разом із Володимиром Вшивкіним і заснували гурт.
“Спочатку грали для себе, потім барабанщик знайшовся. Потім почали самі займатися аранжуванням пісень. Але через війну довго не репетирували. Тепер ось відновили роботу гурту, записали два кліпи.
Ще б карантин скоріше зняли, щоб можна було поїхати на фронт подякувати нашим військовим, – Володимир робить паузу, щоб опанувати голос. – Саме завдяки їм я можу грати на гітарі, навчати інших і бавити своїх онуків”.
Living Rocks – “Ангели”
Нещодавно вийшов кліп Living Rocks на пісню “Ангели”.
“У мене двоє друзів-ветеранів з однаковим позивним “Ангел”, – говорить Лютер. – Один у батальйоні “Донбас” служив, пройшов Іловайськ, інший – із “Правого сектору”, із початку війни на фронті, захищав Піски, отримав серйозне поранення на фронті. Тому ця пісня про реальних янголів, які бережуть нас”.
Поза гуртом В’ячеслав Казміренко працює архітектором. Останній проєкт, який уже на стадії завершення, – медкорпус “Охматдит”. В’ячеслав називає його “моє дитятко”.
“А музика – це захоплення ще зі школи, коли ми з однокласниками організували гурт і співали антикомуністичні пісні”, – розповідає Казміренко, який у Living Rocks грає на бас-гітарі.
Після армії він закінчив у Києві джазову школу за класом гітари. Тепер ще й служить у церкві.
Із початком російсько-української війни В’ячеслав намагався піти до ЗСУ, але військкомат відхилив його через вік. Тож Казміренко разом із Лютером взявся їздити на фронт як волонтер і капелан.
“Я протестант, але до мене зверталися військові, просили поговорити чи сповідуватися, і вони не питали, з якої я конфесії. А я не питав їх до якої вони церкви ходять. Важливий сам діалог, що людина вирішила звернутися до Бога. Я радий, що міг комусь тоді допомогти”, – тішиться В’ячеслав.
Наразі їхній гурт наполегливо репетирує і сподівається, що епідемію коронавірусу в Україні нарешті приборкають і можна буде нарешті знову влаштувати гастролі для військових на Донбасі.
Читайте також:
У 93 омбр відкрили Духовний центр капеланської служби
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!