“Навіть з тими, хто інформаційно годується шаріївщиною, – розмовляйте. Серед них повно адекватних людей, які просто поки що думають російською”

Ігор Ященко
волонтер із Запоріжжя, засновник благодійного проєкту “ТриЗуб” у Донецькій області

#Лагідна_українізація (FB)

Покровськ (Донецька обл.). Приїхав на ринок за авторозхідниками, а кешу в кишені – гривень двісті. Пів години безрезультатно шукаю поблизу банкомат і натикаюсь на крихітний автомагазинчик.

– Доброго дня, мені потрібні на ТеЧик антифриз, мастило і присадки – для дизпалива. Ви приймаєте оплату через термінал?

– Канєшна, вам какоє? Єсть украінскоє, оно подєшевле, но качєство – нє очєнь… А вот – російскоє, очєнь хорошеє на своі дєньгі. Єсть і фірмєнноє, но там цена канєшна…

– Ну не російське – це вже точно! – і поки мужик “переварює” сказане і бігає очима по своїх прилавках, додаю:

– Дивіться, шановний, он на тій полиці у вас українська продукція бренда XADO – вона дуже якісна.

– Так там жеж ціна(!) почті как у фірмєнного Шелла ілі БіПі, – чувак потроху переходить на суржик.

– Ок, але ще не відомо де ті “шели” розливають, бо, дивіться самі, бренди та наліпки різні, а пляшки за формою однакові. А тут все чОтко: фірмова металева каністра, вона на пів літра більше, і всі необхідні присадки вже є. Виходить, що наше буде не гірше “фірмИ” і, по-любому, вигідніше.

Поки розраховуюсь, мені подзвонили і поки спілкуюсь телефоном, мужик з явною зацікавленістю роздивляється то дивний ТеЧик через вікно, то мене. У нього явно розрив шаблонів. Ніби “швидка” з мігалками, але розмальована якимись нотами. Ніби військовий, але не в пікселі і без шевронів…

Не витримує, наближається ближче і знімає маску, щоб я бачив його невпевнену посмішку:

– А вот ви так на російскоє среагаровалі, почєму?

– Ну тут багато усього. Якщо вам дійсно цікаво, то, по-перше: не хочу, щоб за мої гроші якісь ушльопки руйнували Донбас. По-друге: не думаю, що ці каністри заїхали в Україну легально і не хочу спонсорувати “контрабас” та корупцію, які не дають нам всім збудувати нормальну державу. Для мене це теж принципово.

Ну і, якщо чисто практично, хіба в москалів є сучасні технології виробництва? От ви особисто, чим в побуті користуєтесь, виробленим за порєбріком? В них все працює або на війну, або на космос. І при цьому їхня зброя вже тридцять років принципово не міняється, а їхнім космонавтам амерікоси жрачку на орбіту доставляють, щоб ті з голоду не вмерли, – кажу, вже рухаючись до виходу.

– Підождіть, ще одін вапрос, – він майже повністю перейшов на наш рідний східнянський суржик, – а от єслі хазяін завода тут, а сам завод в Росії, как тагда?

– Ти сам в це віриш? – перехожу на “ти”, – вони в Криму та Донецьку комусь діючі бізнеси залишили? Все повіджимали: магазини, банки, заправки…

– А Зеленскій? На останнєм відєо він з гантелями російского праізвоцтва.

– Ну так то його треба запитати. Невже ти дійсно думаєш, що за державні гроші хтось зараз купуватиме в рашці якісь залізяки для його спортзалу, бо вони дешевші за “фірмові”? Може від тата в спадок залишились, а він на роботу їх притартав? – сміємось разом.

Коли прощалися, мужик, не гіршим суржиком за мій:

– Будеш мимо їхать – заїжжяй, не обов’язково шось купляти, просто поговоримо.

* * *

Навіть з тими, хто інформаційно годується “шаріївщиною” – роз-мов-ляй-Те. Якщо вони не годуються там же і фінансово, то серед них повно нормальних, адекватних людей. Просто вони, поки що, думають російською.

Читайте також:
“Українською, будь ласка!” 16 січня сфера обслуговування переходить на державну мову:
вимоги, штрафи, пояснення