СПЕЦТЕМА:
COVID-19 covid-19
Діагностовані випадки:
1384917 +10155
Летальні випадки:
26763 +172
Одужали:
1191022 +4149
Дані МОЗ України. Проведено ПЛР-тестів: 7062386 (+40393). Оновлено: 08:12 05.03.2021

“Українською, будь ласка!” 16 січня сфера обслуговування переходить на державну мову: вимоги, штрафи, пояснення

 

автор: Олена Максименко

16 січня 2021 року вітчизняна сфера торгівлі й послуг зобов’язана повністю перейти на українську мову обслуговування клієнта (якщо сам клієнт не попросить про обслуговування іншою мовою). Саме цього дня набуває чинності 30-та стаття Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної”.

Відповідно до статті 30, всі надавачі послуг, незалежно від форми власності, мають послуговуватися державною мовою за замовчанням. Тобто від найпершого звернення до клієнта. Це стосується також і мови меню в закладах харчування, і мови інтернет-магазинів, мови викладання в автошколах тощо.

Законом передбачена також конкретна відповідальність за порушення цих норм закону та способи притягнення до цієї відповідальності.

За сміливими прогнозами, реалізація статті 30 закону про мову може стати переламним моментом для українізації сфери послуг і торгівлі.

Новинарня” оприлюднює й пояснює вимоги закону, що стають актуальними, розповідає, як контролюватимуть їх дотримання, та нагадує про витоки й підстави цього документа.

Буква закону про мову:
що саме передбачає стаття 30

Інфографіка: Новинарня

“Цивілізовані фірми
запровадили українську ще до цього закону”

Співкоординатор громадського руху “Простір свободи” Тарас Шамайда був активним учасником робочої групи, що готувала законопроєкт, та залишається його лобістом на стадії реалізації.

Він нагадує: закон про мову набув чинності 16 липня 2019 року, однак його вимоги починають діяти поступово.

“З одного боку, це абсурд – майже 30 років незалежної України, а ще комусь складно працювати українською мовою. Але все одно ми [під час розробки закону] пішли на те, щоб були створені перехідні періоди. Наприклад, реклама мала повністю перейти на українську з 16 січня 2020 року. Захист наукових робіт, наукові видання – з 16 липня 2020-го. А сфера послуг – на підготовку давалося 18 місяців, і вони спливають 16 січня 2021 року”, – пояснює один із розробників закону.

Тарас Шамайда із газетою “Голос України”, в якій надруковано закон про мову, що набув чинності. 16 травня 2019 року

Мовний закон не регулює приватне спілкування. Також Шамайда вкотре наголошує: закон стосується державної мови та її підтримки, а не інших мов.

“Всі, хто цивілізовано працюють в Україні, давно використовують українську, і їм для переходу на державну мову не потрібний закон. Наприклад, ви заходите в “Макдональдз” і бачите меню, чуєте звернення українською мовою – байдуже, чи це Київ, Одеса чи Львів. Ну, іноді спрацьовує людський фактор, звичайно. Лише якщо ви почнете говорити іншою мовою, працівник може з вами перейти на неї. Власне, отакі правила повинні діяти для всіх”, – пояснює Тарас.

Тим не менше, українська цивілізація зачепила не всіх. Попри 30 років незалежності, тебе досі можуть “нє панімать” в аеропорту “Бориспіль” чи на уроках у київській автошколі.

“У нас просто стан української мови був настільки приниженим, що окремі надавачі послуг вважають нормальним не знати її у власній державі”, – констатує Тарас Шамайда.

“Наша організація “Простір свободи” проводить щорічний моніторинг мовоної ситуації в кожному обласному центрі – досліджуємо, як спілкуються з україномовними клієнтами в магазинах, закладах харчування. В принципі, ми бачимо, що зараз уже близько двох третин закладів надають послуги українською мовою. Але це дуже різниться залежно від регіону. В деяких містах україномовному клієнту можуть абсолютно спокійно відповідати російською, чи може не бути меню українською. Так от, норма закону, яка 16 січня набуває чинності, передбачає, що послуга має надаватися українською мовою. Мова звернення до клієнтів, меню, каталоги, інформації про послуги”, – нагадує один із розробників закону.

Читайте також:
Становище української мови-2020: громадяни підтримують мовний закон,
але в медіа й інтернеті домінує мова агресора, а на ТБ – наступає

За законом, українською зобов’язаний говорити продавець, а не покупець. Фото: Новинарня

Тут варто ще раз наголосити: закон не вимагає від клієнтів бути україномовними. Лише від надавачів послуг – продавців, офіціантів, касирів, викладачів, адміністраторів, лікарів, тренерів, косметологів тощо.

Перехід на іншу мову надавача послуг можливий лише на прохання клієнта, в індивідуальному порядку.

“Наприклад, людина заходить в кафе. Вона англомовний турист, або представник російської меншини, або просто людина, якій принципово, щоб її “по-русскі” обслужили. Ось таку людину можуть обслуговувати іншому мовою”, – пояснює Тарас.

“Якщо закладам хочеться такого клієнта обслуговувати іншою мовою, індивідуально – будь ласка, ніхто не забороняє. Мати російськомовний варіант меню, англомовний, китайськомовний – жодних обмежень! Головне, щоб українське меню було. Тобто ця норма закону не спрямована проти жодних інших мов й іншомовних споживачів“, – зазначає Шамайда.

Він також підкреслює: якщо надавач послуг говорить українською, йому не обов’язково слід переходити на мову, яку вимагає клієнт, російську абощо.

“Водночас іншомовні споживачі не можуть в Україні нав’язувати, щоб їх обслуговували певною мовою. В законі так і написано – індивідуальне обслуговування клієнтів може здійснюватися “мовою, прийнятною для сторін”. І лише з ініціативи клієнта, – підкреслює розробник закону. – Надавач послуг не має ініціативи такої проявляти. Тому що це Україна”.

Відповідальність за недотримання закону:
від попередження до серйозного штрафу

Інфографіка: Новинарня

У нормі закону, що вступають у дію 16.01.2021, прописано чималі штрафи для порушників – до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або ж 6800 грн. Перед цим надавача послуг слід “попросити по-хорошому”, а вже в разі впертої відмови – переходити до процедури стягнення штрафу.

Механізм, за яким це має працювати, описаний у статті 57 закону про державну мову. Також його роз’яснює сайт мовного омбудсмана.

Що робити, якщо в певному закладі обслуговування надають послуги російською (чи іншою недержавною мовою) клієнту, який про це не просив:

  • Для початку можна ввічливо попередити, що так робити не варто (“спробувати владнати ситуацію на місці та попросити працівника обслуговувати вас державною мовою”).
  • Якщо це не працює – звернутися зі скаргою до менеджера чи власника закладу, на “гарячу лінію” абощо.
  • Якщо і це не допомагає, тоді слід надіслати скаргу на адресу уповноваженого із захисту державної мови – через відповідну форму на сайті, електронною (skarha@mova-ombudsman.gov.ua) або звичайною поштою (01001, м. Київ, провулок Музейний, 12).

Скарга має містити дані про організацію та докази порушення: фото тексту, відео або аудіозапис розмови недержавною мовою тощо.

“І бажано свідки – як завжди при адміністративному правопорушенні, – додає розробник закону Шамайда. – Зрозуміло, що в юриспруденції потрібно довести, що було порушення”.

Скарги подаються повному омбудсману протягом шести місяців з дня виявлення заявником порушення.

На перший раз закон передбачає попередження та вимогу протягом 30 днів привести діяльність у відповідність до нового мовного законодавства. І більше не порушувати.

“Якщо протягом року той самий суб’єкт чинить ще одне порушення, йому уже накладається штраф, передбаченений законом – до 6800 грн”, – пояснює Шамайда.

Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь

Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь підкреслює: “Ця норма закону – не каральний захід, а, скоріше – попереджувальний, щоб право кожного громадянина України на отримання інформації та послуг державною мовою було по-справжньому захищене. Це не означає, що той, хто потребуватиме інформацію будь-якою іншою мовою, не отримає такої можливості. Ми – за кращі можливості в межах чинного законодавства”.

“Чи працюватиме закон? А чому ні?”

Чи вдасться змусити працювати норми закону про українську мову сфери послуг? І розробник закону Шамайда, і мовний омбудсман Кремінь налаштовані оптимістично.

Тарас Кремінь вказує на тривалий період, що передував задіянню штрафів за порушення мовного законодавства. Також він висловлює вдячність мережам, які долучилися до інформаційної кампанії щодо популяризації 30-ї статті (“вони проводили тренінги, мовні курси, широку роз’яснювальну роботу серед персоналу щодо переходу на обслуговування громадян України державною мовою”.

“Тому переконаний, що 16 січня ніякого шоку для сфери обслуговування не станеться”, – каже уповноважений.

“Дехто говорить, що “в Україні багато російськомовних, і тому закон проти них”. Але це абсолютна маніпуляція! Те, що частина суспільства була русифікована через російську і радянську окупацію, не значить, що всі ці люди не люблять українську мову”, – переконаний Тарас Шамайда.

Соціологія підтверджує: закон про державну мову підтримує абсолютна більшість громадян України, у тому числі і з регіонів, де спілкуються переважно російською. Про це свідчать результати опитувань Київського міжнародного інституту соціології та Центру Разумкова у 2020 році.

65-70% респондентів підтримують впровадження закону про мову та основні положення закону.

“Мені це дуже приємно, бо це дуже високі показники, – тішиться розробник. – Коли людей питають про проблеми, мова не є проблемою, яка турбує людей. А от коли питають про мовну політику – люди чітко за підтримку державної мови. Є багато спекуляцій, мовляв, у нас є багато російськомовних. А хто казав, що російськомовним не подобається українська?”

Наприклад, освітній процес де-юре ведеться українською уже з 2019 року, хоча й не без опору і скандалів.

Закони про освіту та про мову дозволяють віддавати дітей на навчання у класи з навчальною мовою меншин. Але навіть у Донецькій області, у неокупованій її частині, цим правом скористалося дуже мало людей. Тоді як 99% першачків навчаються в класах із українською мовою навчання.

“Що у Львівській області, що в Донецькій, що в Києві – однакові показники, – зазначає активіст. – Ну, може в Харкові, Одесі трошки більше цих російськомовних класів. Але різниця – кілька відсотків. Хоча ми розуміємо, що загалом люди спілкуються переважно російською. Та це не значить, що вони не хочуть, щоб їхні діти навчалися українською мовою. Це не значить, що вони не можуть слухати радіо українською, дивитися телевізор чи що вони не можуть прочитати меню українською”.

Крім того, нагадує Шамайда, щодо мови освіти, то 16 січня “українізуватися” муситимуть навіть приватні, неліцензійні освітні послуги.

Читайте також:
Мовні квоти на радіо спричинили шалений розвиток української музики, — Костинський

Мова об’єднує

Існували побоювання, що “космополітична” влада Володимира Зеленського дасть задній хід у реалізації закону про мову, скасує або відтермінує його ключові норми. Однак цього вдалося уникнути. Відтак Зеленському залишився “у спадок” історичний закон, ухвалений і запроваджений в останні дні каденції Петра Порошенка.

Хоча, якщо згадати, то чинний закон розроблявся ледь не всю минулу “п’ятирічку” та подолав чималий спротив на шляху до компромісного варіанту.

“Спочатку в нас була ініціативна група з представників різних громадських організацій, яка кілька місяців працювала самостійно. Потім (у 2016 році – “Н”) ми отримали дах у вигляді координаційної ради з забезпечення функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя при Міністерстві культури. У раді було понад 30 людей, її очолював міністр культури (Євген Нищук – “Н”), входили відомі професори, мовознавці, соціолінгвісти, правники, представники громадських об’єднань, які опікуються питанням мови. Вони сформували робочу групу, яка мала напрацювати законопроєкт про державну мову. Очолив її професор Володимир Василенко. Десь півтора десятки людей в ній працювало, я був серед них”, – згадує Шамайда.

Інтенсивна робота тривала близько року, розробники збиралися двічі на тиждень по кілька годин. По тому з’явилася перша версія законопроєкту (№5670), напрацьованого групою. 19 січня 2017 року його внесли на розгляд парламенту понад 30 депутатів від різних фракцій.

“Ми хотіли, щоб це не був проєкт від якоїсь партії – дуже важливо, щоб він усіх об’єднував, – коментує Тарас. – Але, крім нашого, з’явилося ще два законопроєкти. Ми створили спільноту, яка зараз називається “Мова об’єднує”, а тоді це була спільнота на підтримку ухвалення нашого законопроєкту. Вона комунікувала з представниками більшості – БПП і “Народного фронту”, спікером Парубієм, головою профільного комітету ВР з питань культури Княжицьким, із різними депутатами, міністерствами, із віцепрем’єрами,  міністрами культури й освіти, з адміністрацією президента тодішньою. Тобто широка комунікація, щоб створити максимальну підтримку”.

Осінь 2018 року, пікет під Верховною Радою на підтримку доопрацьованого законопроєкту про державну мову. Фото: ФБ Олег Слабоспицький

Активісти намагалися донести важливість мовного закону і до суспільства. Адже кілька років тому цього розуміння дещо бракувало.

Шамайда пояснює:

поширювався московський мозковірус, мовляв, якщо ми будемо захищати українську мову, то “Путін нападе”.

“Хоча він уже напав і окупував саме ті території, де було мало української мови”, – наголошує один з ідеологів закону.

Зараз соціологічні дані підтверджують, що підтримка закону про мову, державна підтримка української мови загалом значно вища, ніж чотири-п’ять років тому. У процесі роботи чимало політиків усвідомили важливість цього закону. Навколо нього об’єдналися всі п’ять постмайданних фракцій – і коаліція (тодішні БПП й “Народний фронт”), і демократична опозиція (“Самопоміч”, “Батьківщина”, Радикальна партія Ляшка).

Зрештою, як компроміс було розроблено доопрацюваний проєкт – 5670-д. Під час другого читання проросійські депутати, намагаючись загальмувати розгляд, подали близько двох тисяч поправок, і Верховна Рада два місяці займалася тільки цим розглядом.

Тарас припускає: імовірно, прогнозуючи перемогу Зеленського, опоненти мовного закону старалися дотягнути, щоб закон або не був проголосований та не був підписаний у каденцію Порошенка.

Остаточне голосування (“за” – 278 нардепів) відбулося через тиждень після того, як Зеленський здобув більшість у другому турі президентських виборів.

Інавгурація Зеленського відбувалася 20 травня, але Порошенко підписав закон 15 травня. А наступного дня, 16 травня 2019 року, він був опублікований. Із 16 липня поступово набуває чинності.

* * *

“Прийшов той час, коли нарешті треба об’єднатися довкола важливих і ціннісних речей. Державна мова якраз є тією складовою, яка може об’єднати українців. Коли всі це зрозуміють, тоді Україна стане в один ряд з європейськими країнами, як цивілізована держава, як та держава, яка вміє захищати свої національні інтереси”, – сказав Тарас Кремінь в ефірі “5-го каналу”.

За словами мовного омбудсмана, на 30-му році Незалежності вже всім пора усвідомити, що державна мова в Україні – українська.

“І те, що від 16 січня сфера обслуговування має забезпечувати надання послуг українською – це теж доконаний факт“, – наголосив Кремінь.

над матеріалом працювали:
Олена Максименко і Дмитро Лиховій

Читайте також:
У Раді можуть використати законопроєкт про авіаційні правила для ревізії закону про мову

Якщо ви знайшли помилку чи одрук, будь ласка, виділіть фрагмент тексту й натисніть Ctrl+Enter.

1182
 

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні".

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції. Become a Patron!

Ми виправдовуємо довіру!

  ...

...  

〉〉  Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter.

 

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з вартими уваги статтями "Новинарні".

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: