у Карпати ходила: Олена Максименко
фото автора
Ветерани російсько-української війни з ампутаціями та учасник Революції Гідності, що втратив ногу на Майдані, подолали чотириденний маршрут по Горганах, піднявшись на чотири вершини – Мала Сивуля, Велика Сивуля, Лопушанка і Боревка.
Це був черговий соціальний похід у гори для ветеранів-ампутантів, організований проєктом “Nomad Live”. У ньому взяла участь і журналістка “Новинарні“.
Фото: Новинарня
“Що ви ноги на проході порозкидували?!” – чорний гумор був простійним супутником під час цього походу.
Учасникам пощастило зловити чи не останні теплі дні.
З кожним днем походу в них дедалі більше відкривалося “друге дихання”. Ампутантів ніхто не навантажував надмірною опікою, не страхував без потреби. Єдине, що повсякчас лунали пропозиції розвантажити за потреби наплечники.
Не обійшлося без пригод. На полонині, де розбили табір для ночівлі, паслися корови, і одна з них наполегливо намагалася повечеряти футболкою, яку вивісив сушитися мандрівник. Гонитва за скотиною нагадувала спецоперацію, такий собі “план перехоплення”, із криками та вириваннями одягу з пащі знахабнілої худоби.
Розмови біля багаття, спогади про війну незнайомих досі людей, які раптово виявлялися спільними, точки перетину і єдина хвиля. Про війну, мандри, політику, ситуацію в країні, знову про війну та мандри.
Сергій Романовський долає водну перешкоду. Фото: Новинарня
Майор ЗСУ, науковий співробітник Наукового центру Сухопутних військ Сергій Романовський бадьоро крокує попереду. Його протез уже не зовсім справний, і його давно час було міняти, але нема коли цим займатися, розповідає Сергій.
“Зупинка, у нас ТО!” – командує групі гід групи. Хлопці знімають протези, дають шкірі на куксах відпочити. Підмотують більше тканини.
Романовський на одній нозі робить сальто. Для нього це не перша подорож разом із “Номадом”.
“Був у складі проєкту “Nomad Live” у Грузії, в Сванетії, був на зимовому виході в Карпати, був у Татрах, і тут зараз – це, в принципі, мій четвертий вихід в гори!” – розповідає Сергій.
Він разом із Дячуком планував іти на Казбек, однак плани скорегувала пандемія; тепер усі учасники запланованого походу чекають на відкриття кордонів.
Ветеран Володимир Воропай брав участь у бойових діях у складі 73-го морського центру спецпризначення. Він багато мандрує світом, а також бере участь у змаганнях “Ігри героїв”, “Invictus Games” та “Сила нації”, представляв українську команду на змаганнях в Брюсселі.
Ігор Заставний втратив ногу іще на Майдані. Він також ходив по Татрах у Словаччині та виходив на гору Грофа в Українських Карпатах узимку, разом із Віталієм та Сергієм.
“У Словаччині було три дні походу, різні треки… У другий день дуже важко… Але пізніше, як вийшли на вершину – пізніше уже не вірилося, що я бачив таку красу!” – згадує Заставний.
Ігор займається художньою обробкою дерева – має невеличку майстерню в гаражі. До Майдану навчався цьому ремеслу в училищі. Тут же в процесі походу народжуються ідеї співпраці – Олександр Чуб, “кіборг” і помічник гіда, пропонує Заставному приїхати до нього в дитячий табір, попрацювати по дереву з дітьми.
Чуб сам свого часу був поранений в ДАПі. Його ногу неправильно склали, а з’ясували це аж за пів року. Олександр – один із героїв документального фільму Леоніда Кантера “Добровольці Божої чоти”, після презентації картини у США проїхав по Штатах велосипедом 10 тис. км. Саме двохколісний транспорт він називає своїм головним реабілітологом. Зараз він допомагає Дячуку у походах, а також є організатором дитячих таборів “Строкаті єноти”.
Фотогалерея:
Супроводжує групу також Олександр Алієв – ветеран, соціальний працівник, психолог, консультант “гарячої лінії” для запобігання суїцидів серед ветеранів. Він ділиться цікавинками зі своєї практики, розповідає про переваги співпраці з ветеранами-психологами – ті нерідко виявляються стійкішими перед стресами, що виникають у робочому процесі. На вечірніх посиденьках розповідає про те, як розпізнати “тривожні дзвоники”, суїцидальні настрої.
Читайте також:
“Наша земля дуже гарна з висоти. Варта того, щоб іти воювати і втратити ноги”
Співзасновник “Nomad Live”, гід групи Віталій Дячук до війни і Майдану “працював у затишній айтішечці”. Під час революції був травмований – мав розрив хрестовидної зв’язки на коліні і довго відновлював дієздатність ноги. На фронт пішов добровольцем до лав ДУК, працював на Маріупольському напрямку. Після повернення з війни “накривало”, тож довелося звернутися до фахівців і пропити курс препаратів. Але основною реабілітацією стали гори.
“Я сидів на Малому Горгані і думав: класно насправді, шикарне життя!.. Знову повертаєшся! Напевно ж, не один я з такими проблемами стикаюся. Було б прикольно якусь таку програму запустити!” – згадує Дячук.
Прописав ідею у себе на фейсбуці – і вона знайшла відгук.
Перші походи для ветеранів і військовослужбовців були організовані спільно з проєктом “Без броні”, ГО “Студена”. З вересня 2016-го “Номад” став повністю автономним, існує за рахунок спонсорів.
Віталій сам пройшов 1500 км Великого Гімалайського Шляху, а також почав водити групи туристів – як по Україні, так і по різних куточках світу.
У “Nomad Live” є і комерційні тури, які організатори називають “комерси”, є і соціальні, для ветеранів. Серед них походи для людей з ампутаціями – окрема категорія.
По Україні для ветеранів подорожі безкоштовні, а за кордон організатори намагаються “пробити” максимальні знижки, залучити спонсорів для оплати квитків. Знижки для спорядження на “соціальні” походи дають виробники “Turbat” і “Gorgany”, іноді допомагає львівський магазин “Резервіст”. У похід на Казбек одяг для ампутантів надав бренд “Fahrenheit”.
Учасники походу по чотирьох вершинах. Фото: Новинарня
Станом на вересень 2020-го у “соціальних” походах взяли участь до 400 осіб. “Стараємося водити кожен місяць, але іноді на заваді стають фінансові перешкоди, минулого року – політичні перипетії, в цього року карантин дуже повпливав”, – розповідає Дячук.
…Несподіване поповнення наша команда отримує в особі собаки, що приєднується на другий день подорожі. Пес на своїх чотирьох штурмує всі вершини, розділяючи не лише дорогу, а й ковбасу та сир на привалах. Уночі проникає в намет та спальник до одного з учасників, і коли мандрівники розсідаються по машинах, щоб повертатися до Львова, застрибує всередину.
“Завтра тут пройде наступна група, тож будеш їх супроводжувати!” – обіцяє собаці Чуб, виставляючи з автівки.
Гори не повертають втрачені кінцівки, а от душевну рівновагу – неодмінно. Тому фраза одного з учасників “я захворів на гори” не схожа на метафору. Адже всі, хто сходив раз, неодмінно приходять “заряджатися” знову. Знаходити душевну рівновагу в Карпатах або на інших вершинах.
Фото: Новинарня
Читайте також:
“На чотирьох – одна нога”. Як ветерани війни на протезах піднялися на Говерлу
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
