автор: Олена Максименко
фото з архіву Ради резервістів та Івана Тимочка
Поняття “оперативний резерв Збройних сил” далеке і малозрозуміле для пересічного українця. Резервістів не чутно в медіа, вони не роблять гучних заяв, майже не беруть участі в публічних заходах, не фігурують у скандалах тощо. Може скластися хибне враження, що резерв – це така собі “пенсія в пікселі”, куди зараховуються військові після звільнення зі служби. Однак насправді це потужний потенціал, осередок людей із реальним бойовим досвідом, які регулярно “прокачують” свої навички, а в разі небезпеки повномасштабного вторгнення можуть впродовж доби заступити на свої посади у військових частинах.
“Новинарня” поспілкувалася з головою Ради резервістів при командуванні Сухопутних військ ЗС України Іваном Тимочком та дізналася про особливості служби в резерві.
Іван Тимочко на фронті
Сержант Іван Тимочко відслужив із 2016-го по 2019 рік у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила на посаді командира гармати. Після демобілізації повернувся на держслужбу – в департамент соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації. Минулої зими Іван паралельно очолив всеукраїнську Раду резервістів.
“Рада резервістів Збройних сил України була утворена ще в 2018 році. А в лютому 2020-го я поїхав на збори Ради і представив роботу, проведену з резервістами у своїй бригаді. До того я вже був демобілізований і призваний на навчальні збори як резервіст”, – розповідає Іван.
Тоді виникла напружена ситуація, і Тимочкові довелося в жорсткій дискусії довести успішність навчань резервістів на базі 24 омбр. Іванова промова настільки вразила присутніх, що його кандидатуру на посаду голови Ради ухвалили одностайно.
Тимочко переконаний: “Будь-яка поважаюча себе країна, яка бачить майбутнє в розвитку своєї армії, зобов’язана мати військовий резерв. А тим паче країна, яка воює”.
“Що являє собою військовий резерв?.. Це люди, які мають бойовий досвід, або люди, які хочуть займатися захистом своєї території на випадок війни. Вони приїжджають, проходять навчання. Ці люди не є постійно діючими військовослужбовцями, але здобувають військові знання, перебуваючи в резерві”, – пояснює голова Ради.
“У випадку бойових дій, якщо мене мобілізують,
я знаю, на яку посаду, до якої гармати я прийду, який у мене буде екіпаж”.
“Люди, що вже служили і воювали, у випадку війни приходять на визначену штатну посаду, з якої вони були демобілізовані, у свій конкретний свій підрозділ. Що це дає? Перше – людина знає, куди вона прийшла, знає переважну частину командного складу своєї бригади та що від них очікувати; вони знають її. Людина орієнтується, що, де і як працює в підрозділі, є вже злагодженою в бойових діях. Вона, умовно кажучи, повертається на “свою” техніку”, – розповідає Тимочко.
За його порівнянням, резерв – це, по суті, “друга армія, яка не з’їдає бюджет держави”.
“У нас – весь соціальний зріз країни: від держслужбовців, депутатів, робітників, селян до тимчасово безробітних. Кожен із нас у цивільному житті працює на своїй посаді і зарплаті. Але коли виникає воєнна загроза, ми всі йдемо на свої попередньо визначені бойові посади. Наші працедавці попереджені, що ми резервісти, і вже наперед знають, кого призначати на наші робочі місця, поки ми будемо виконувати свій бойовий обов’язок. Це дає можливість зберегти безперервний робочий процес у тилу”, – пояснює Іван.
Іван Тимочко (праворуч)
У резерв не обов’язково іти саме до свого підрозділу чи на свою посаду, де ніс службу раніше. Та навіть мати бойовий досвід необов’язково. Стати резервістом може кожен, хто відповідає армійським вимогам за станом здоров’я. Для цього слід звернутися або у військовий комісаріат (територіальний центр комплектування та соціальної підтримки) за місцем перебування на військовому обліку, або в бригаду, де планується служба в резерві.
Контракт на службу в резерві можна підписати від трьох до п’яти років.
Можливо також змінити спеціальність, пройти навчання і здобути навички в іншій галузі, ніж мав до того.
Проте така опція не користується попитом. “Якщо чесно, таких, хто хоче змінити спеціальність, майже нема. Тому що люди прослужили на своїх посадах, мають певні навички… Ким бути в резерві, вони визначилися ще на війні”, – зазначає голова Ради резервістів.
Іван Тимочко
Та й “сторонні”, які досі не служили в армії, у резерв ідуть дуже рідко.
Станом на зараз 98% резервістів – це люди, що вже були військовослужбовцями та учасниками добровольчих військових формувань, мають статус учасників бойових дій.
Відповідно до закону, резервісти – особи, які проходять службу у військовому резерві ЗС України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Служба в резерві регламентується Законами України “Про військовий обов’язок і військову службу”, “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, указом президента України “Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України”, а також постановою Кабміну “Про затвердження структури військового резерву людських ресурсів”.
Читайте також:
Цьогоріч навчання мають пройти 28 тисяч резервістів і військовозобов’язаних
Іван Тимочко на тренуванні
Резерв буває мобілізаційний та оперативний.
До мобрезерву належать ті, хто ще не був призваний на строкову службу, не має підготовки, однак є військовозобов’язаним.
Оперативний резерв – це військовослужбовці з військовою підготовкою.
Оперативний резерв буває першої, другої і третьої черги.
Перша черга ОР – це головна “ударна сила”, люди, що мають за спиною участь у бойових діях. Друга – це випускники військових кафедр цивільних вишів, офіцери запасу. До третьої черги потрапляють особи з інвалідністю та бойовим досвідом, обмежено придатні у воєнний час фахівці.
Резервістів, відповідно до законодавства, можна залучати для доукомплектування Збройних сил України в мирний час без оголошення мобілізації – за окремим рішенням президента України, до 90 діб на рік (приміром, ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій).
Іван Тимочко з представниками резервістів (праворуч)
Наразі на розгляд чекає законопроєкт №3553. У разі загрози від дає право президентові одноосібно призвати резервний склад, без погодження з Верховною Радою (як це мало би відбуватися зараз) і без оголошення мобілізації.
“На жаль, на даний час резерв у нас зараз трошки роздроблений, – коментує Тимочко чинну законодавчу базу. – Маємо надію, що буде прийнятий цей законопроєкт, який був поданий у Верховну Раду як невідкладний президентом. Тоді буде утворений окремий вид військової служби, який буде називатися «військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період». Це порятунок для нашої армії на майбутнє”.
У пояснювальній записці до проєкту закону ідеться про передбачену можливість призову резервістів на військову службу без оголошення мобілізації на строк до 6 місяців. Це дає можливість створити ударний кулак на момент екстреної ситуації з підготовлених бійців. Сили резерву повинні бути створені і готові вступити у бій ще до того, як Росія атакує, а не збиратися із запізненням в ході масової мобілізації. Швидкість у цьому питанні буде межею між життям та смертю. Оновлений підхід до резерву дає можливість задіяти більше професійних офіцерів і солдатів на передовій.
Також такий варіант може підійти для сфер діяльності, пов’язаних зі штабною роботою, будівництвом мостів, протиповітряною обороною, транспортом, зберіганням і навіть використовуватися в артилерійських підрозділах, які відведені від лінії зіткнення згідно до Мінських домовленостей. Це професійні військові, які повинні служити там, куди їх відправлять.
Читайте також:
Зеленський нагородив орденами й медалями 16 резервістів
Іван Тимочко у лавах 24 омбр біля Попасної на Луганщині
“Ви пам’ятаєте, в 2014 році який був бардак і хаос! – згадує голова Ради резервістів. – Ніхто не знав, кого призиває, куди призиває… Тепер дуже просто: оголосили воєнний стан –
нас навіть не потрібно призивати,
ми знаємо, що ми протягом доби
маємо приїхати в свій підрозділ.
Тобто, грубо кажучи, наша країна у випадку війни, не напружуючись шалено, може поставити до 200 тисяч людей буквально протягом доби в стрій. Так, оце є військовий резерв – дуже велике, потужне ядро навчених, умілих людей”.
Досвід Ізраїлю, Швейцарії, Америки свідчить, що резерв є ефективним при мінімальних затратах.
На цю службу люди вступають із власної волі. А отже, мають не лише воєнний досвід та певні навички, а й високу мотивацію і активну громадську позицію – як у бійців добробатів на початку АТО.
“Важливо що: коли людей призивають на військові збори, головне, щоб проводилися навчання відповідно до вимог розвитку армії, – наголошує голова Ради резервістів. – Бо в нас були бійці, які мали по 50 років і казали: «Та, як я строкову службу в молодості служив на тій 2С1, так вона і тепер їздить…» Оце є певна проблема. З іншого боку, зброя хороша, надійна, з мінімальними виправленнями вона воює, і повірте, воює ефективно! Це саме стосується й людей. Потрібно хоча б раз на рік збиратися на навчання. Тим паче, зараз програми навчань відшліфовані, вони проводяться не «на відчепись», а реально, додають тонусу. Хлопців забирають на два тижні, і такий військовий збір не встигає їм набриднути!”
Іван Тимочко на бойовій машині свого підрозділу
Саме поняття резерву офіційно існувало і до війни, про що свідчать відповідні закони.
“Але в такому розумінні, як ми собі уявляємо, резерв не існував. На всю Україну, я не знаю, чи було їх хоча би 10 тисяч, – коментує голова Ради. – Георгафічно вони мали розташовуватися в своїх областях. Але як ми знаємо, ті батальйони тероборони, які набрали, потім доукомплектували добровольцями і відправили на Схід”.
Через це резервістів нерідко плутають із територіальною обороною.
Зараз резерв і територіальна оборона – різні структури з різними цілями і завданнями. Тероборона покликана не допускати появи блокпостів так званих “ополченців” під триколорами на місцях, біля своїх населених пунктів. А резерв має їхати на передову.
Ще один позитивний бік служби у військовому резерві носить суто моральний характер. Це прекрасна можливість не лише відточити свої навички та знання, а й побачити побратимів, тих, із ким говориш “одною мовою”.
Представники Ради резервістів після зустрічі в офісі президента
“Кожен, хто був хоч раз в АТО і був демобілізований, розкаже вам, що його тягне до військових друзів. Бо ми можемо піти з війни, але війна не виходить із нас. І резерв – це така шикарна нагода зустрітися з військовими друзями, обговорити своє, життєве, наболіле, і паралельно покращити свої навички”, – коментує Тимочко.
Він вказує на те, що цього року Росія мобілізувала понад 200 тисяч своїх резервістів на навчання у “Кавказ-2020”, які відбудуться в безпосередній близькості від кордонів України.
“При цьому їх мобілізували без строку, – говорить голова Ради. – Це, напевно, вперше таке, бо насправді якщо резервістів і призивають на навчання, то обов’язково вказується строк призову. Два-три тижні, місяць, два місяці…”
Якщо утримувати резерв практично нічого не коштує для держави, то мобілізація цих сил – “задоволення” не з дешевих. Адже кожен призваний боєць іде на певну посаду, якій відповідає певна заробітня платня.
“Якщо я не помиляюся, то зараз у військовослужбовця найменша зарплата – це 10 тисяч, – говорить Іван Тимочко. – Уявіть собі, якщо взяти хоча б 100 тисяч людей із резерву, мобілізувати і місяць тримати із заробітною платою, які це кошти! А їх треба ще нагодувати, вдягти, укомплектувати, видати їм зброю, техніку, врахувати амортизацію і так далі. Це величезні гроші, і просто так призвати – це дуже складно”.
Також голова Ради резервістів зауважує: “Декого дуже лякає, що в законопроєкті 3553 прописано, що будуть призивати у випадку особливого періоду з оголошенням мобілізації на строк до пів року. Почали паніку здіймати, от, мовляв, зараз як призвуть… Насправді без прямої агресії ворога так не буде. Спершу президент має оголосити воєнний стан, а Верховна Рада – підтримати. А в силу політичних ігор, ми знаємо, у Верховній Раді за таке не голосують”.
Тому, напрошується висновок, без справді вагомої причини “другу армію” резервістів на посади в ЗСУ не покличуть.
Іван Тимочко під час АТО
А ось певні пільги служба в резерві може дати.
“Якщо військовослужбовець-резервіст не має статусу УБД, то, враховуючи цей законопроєкт, держава гарантуватиме певні права йому і членам його сім’ї, коли він буде призваний, – пояснює Іван Тимочко. – Ми хочемо, щоб ішлося про першочергове прийняття на роботу, на влаштування дітей у садки тощо. Щоб унормувати це питання на майбутнє, коли в резерв приходитимуть люди не з війни, не учасники бойових дій, і поданий цей законопроєкт. Він передбачає зміни до 37 законів і кодексів”.
Читайте також:
На зустрічі з резервістами Зеленський представив законопроєкти про реформу військкоматів,
новий вид призову та пільги
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
