СПЕЦТЕМА:
COVID-19 covid-19
Діагностовані випадки:
87872 +1732
Летальні випадки:
2011 +19
Одужали:
46797 +581
Дані МОЗ України. Проведено ПЛР-тестів: 1252842 (+18917). Оновлено: 09:50 14.08.2020

“Війна без правил повернулася”. Репортаж з-під Зайцевого, де росіяни підло порушили Женевську конвенцію

 

автор: Анастасія Федченко
з Донецької області
фото “Новинарні

Росіяни під окупованою Горлівкою скоїли воєнний злочин.

13 липня командир взводу, офіцер 35-ї окремої бригади морської піхоти ЗСУ під час виконання бойового завдання підірвався на міні чи розтяжці в “сірій зоні” біля селища Зайцеве. Для евакуації його тіла українські військові запросили режим “тиша” – так роблять обидві сторони, через посередництво СММ ОБСЄ, щоб витягти своїх “двохсотих”. Коли наші отримали підтвердження, група в білих касках та з іншими розпізнавальними знаками, що свідчать про намір не стріляти, відправилась на місце підриву. Але ця група потрапила в засідку і фактично була розстріляна з трьох боків.

Медик загинув на місці. Один поранений військовий зміг відповзти до українських позицій. Доля ще одного важко пораненого українського воїна досі достеменно невідома (станом на 16:00 вівторка, 14 липня). Він може бути або поранений і лишатися без допомоги на полі бою. Або також загиблий.

Російські окупанти забрали тіло загиблого комвзводу та пишуть у соцмережах і кишенькових пропагандистських ЗМІ, що українці кидають своїх. Хоча дозволу забрати вбитих і понівечених із “сірої зони” під Зайцевим не дають.

Цей випадок – не так про війну. Він – про найвищий цинізм. Адже вбивство медика з розпізнавальними знаками – це воєнний злочин, що визначає Перша Женевська конвенція, прийнята ще 1864 року.

“Вони влаштували підлу засідку”

Висока шавлія плутається під ногами і пахне так, що паморочиться в голові. У вівсюгах подекуди проростають будяки і деревій, сюрчать коники, снують мурахи та жучки.

Донбаський степ улітку сповнений життя. Навіть якщо поруч – глибока траншея зі спостержниками та вогневими точками. Навіть якщо неподалік – потрощені війною хати багатостраждального селища Зайцевого, що розділене лінією фронту на нашу й “сепарську” частини.

…У траві нечутно іде український офіцер. Скрадається. Вийшов на розвідку. Раптом лунає вибух. Офіцер падає на землю. Він уже не чує запах шавлії.

Я намагаюся відтворити події, що сталися вчора. Те, що відбувалося насправді, може відрізнятися менше або більше.

Але український офіцер – командир взводу – справді виконував бойове завдання в “сірій зоні” неподалік Зайцевого.

Командир 35-ї бригади морської піхоти ВМС ЗСУ полковник Микола Палас

“За наказом комбата група дорозвідувала підходи до наших позицій на предмет імовірності підходів диверсійно-розвідувальних груп противника. Під час дорозвідки командир взводу потрапив на мінне поле, на невідомий вибуховий пристрій, який спрацював. Він отримав поранення, несумісні з життям, та загинув на місці”, – розповідає командир 35-ї бригади морської піхоти полковник Микола Палас.

Після цього пішла доповідь на командувача, запит “режиму тиші”. Із 14-ї до 18-ї години зброя не мала працювати на цій ділянці фронту, російсько-окупаційні війська надали гарантії.

Група евакуації складалася з двох представників української сторони СЦКК (Спільного центру з контролю та координації), саперів та групи супроводу.

“Були одягнуті в білі каски, білі жилети, також із ними був бойовий медик. Коли вони підходили до пораненого (на момент евакуації упевненості в тому, що військовий загинув, не було – “Н”), не доходячи 15 метрів до тіла, потрапили в підлу засідку”, – розповідає комбриг Палас.

За його словами, ще один постраждалий – також розвідник, сержант.

“Першим ішов сержант розвідвзводу, який прийняв на себе вогневий удар. Він був поранений. Група відійшла назад, перегруповувалася, на чолі з офіцером розвідки і бойовим медиком намагалися надати допомогу пораненому сержанту, який відповзав у бік наших позицій”, – переказує Палас.

Окупанти відкрили шквальний вогонь із гранатометів, влучили в медика, що мав на собі знак хреста. Він загинув.

Офіцер розвідки дістав контузію і за допомогою саперів зміг відповзти.

Далі пішла команда на відступ.

“Вони влаштували підлу засідку”, – повторює полковник Палас.

Молодий комбриг на вигляд пригнічений, похмурий, дещо розгублений. Коли він відходить після коментаря журналістам на КПВВ “Майорське”, намагаюсь його сфотографувати. “Будь ласка, досить”, – гірко говорить Палас. Перепрошую. Запитую, чи були на його пам’яті такі випадки раніше. “Ні, – хитає головою, – не було”.

“Ми відповзали. Ми написали запит на Відень”

Керівник української сторони СЦКК полковник Микола Левицький – один із тих, хто брав участь в евакуації.

“О 14-й годині, коли була створена група, ми перевдягнулися всі в білі каски, на бронежилетах були білі пов’язки, нас було дев’ятеро, і висунулись на евакуацію. Метрів 10-15 ми не дійшли до тіла. Була влаштована підла засідка. Почався шквальний вогонь зі стрілецької зброї із трьох сторін. Змушені були відійти”, – розповідає Левицький.

– То ви фактично відповзали? – уточнює журналістка.

– Не фактично, ми відповзали.

Керівник української сторони СЦКК полковник Микола Левицький

Левицький розповідає, що після автоматів росіяни наростили калібр – підключили гранатомети і міномети.

“Конкретно відповіді нам немає, чому так сталося, чому не дотрималися режиму тиші, чому влаштували ту засідку. Ми написали на Відень (штаб-квартира ОБСЄ – “Н”), написали ноту протесту на МЗС, чекаємо результатів”, – говорить керівник української сторони СЦКК.

Після того, як представники збройних сил Росії вийшли зі Спільного центру контролю і координації, домовленості щодо передачі тіл влаштовуються через посередників – Спеціальну моніторингову місію ОБСЄ. За словами Левицького, запити відправили вчора, а також сьогодні зранку. Відповіді поки немає.

За свої кілька років у СЦКК офіцер не пригадує настільки цинічного порушення законів війни.

Адже вбивство медика вважається варварством
і різко засуджується світовою спільнотою ще з ХІХ століття.

“Вони кажуть, що ми кинули тіла на полі бою, що не хочемо забирати тіло, – показує Левицький на екрані повідомлення в соцмережах, телеграм-каналах та сепарЗМІ. – Вони не дають нам забрати тіло! Чергова брехня з їхнього боку!”

Читайте також:
Прем’єр Хорватії висловив співчуття через смерть трьох військових на Донбасі

Левицький сподівається, що сержант, який ішов із ними на евакуацію і прийняв перший удар, живий. Хоче вірити в це і комбриг.

Але час, який, наче жуйку, тягнуть окупанти, йде не на користь пораненому. Фактично ворог забирає години, такі важливі під час надання медичної допомоги.

Якщо військовий усе ж живий.

“Єдине, як ми можемо себе вбезпечити
– це лягти долілиць і лежати”

Ірина Борисова – цивільна жителька Жованки, одної з околиць Зайцевого. Вона приїхала на Майорське разом із чоловіком. Мали невеликі справи.

У джинсах і легкій блузці, пані Ірина дисонує з великою кількістю камуфльованих військових.

Жителька Жованки Ірина Борисова

“Дуже сильне загострення, – говорить жінка. – Не було такого протягом двох останніх років. Із чим пов’язано, взагалі незрозуміло.

Раніше хоч можна було спрогнозувати, коли стрілятимуть.
Зараз – ні. Це найстрашніше”.

“Чотири дні тому чоловік і син вийшли ввечері покурити, і я тільки почула, як син закричав: “Лягай!” – і полетіло у верби, в город. Коли вбило тьотю Олю Бихову, це було рано вранці. Велика спека, посьолок, люди рано-вранці роблять якісь справи на городі, пораються, поки немає спеки. Ось її і вбили, коли рвала траву курям. Тьотя Оля була пр-р-росто порубана уламками. Весь лівий бік порубаний, у дірках”.

Зі слів Ірини, частина людей під час того обстрілу Жованки дивом врятувалася: були в хатах чи поїхали кудись.

“Єдине, як ми можемо себе вбезпечити – це лягти долілиць і лежати. Але коли воно свистить, ти це чуєш і радієш, що якщо свистить, то не впаде тобі на голову… Ескалація сильна. Стріляють сильно і без попередження.

Той психоз і той страх, який був два роки тому,
повернувся до всіх.

Немає сміливих. Немає людей, які не реагують”, – розповідає Ірина Борисова.

У Жованці живуть переважно старші люди, є й діти. Це не зупиняє окупантів.

Прифронтовий стінопис Майорська

“Останнім часом ми сподівалися, що війна заморожується, не було б хоч стрілянини. Увійшли міжнародні місії, почали перекривати дахи, ремонтувати житло. Не хочу сказати, що побачили світло в кінці тунелю – я так розумію, його нема, – але люди хоч якось почали облаштовувати житло, жити в більш людських умовах. І тут раптом… У нас жінці на сусідній вулиці щойно перекрили дім, поставили вікна, двері – не минуло й доби, як їй прилетіло. Дивом урятувалася, просто дивом, за кілька хвилин до обстрілу пішла в крамницю. Було б те саме, що з Олею Биховою”, – розповідає Борисова.

Раніше, за словами пані Ірини, в обстрілах була певна “системність”: відкривали вогонь переважно в один час. Зараз можуть почати гатити будь-якої миті.

“До стрілецької зброї ми звикли, вже ми не реагуємо. Кулі тільки свистять. У мене молодий сад, то гілки пообчухрало, самі стовбури стоять. А зараз вже й міна 82-го калібру лягає”, – викладає Ірина власне зведення про бойові дії в районі Зайцевого.

Вони з чоловіком не їздять прострілюваною дорогою, відомою всім, хто хоч раз був у Жованці. Намагаються обрати інший шлях.

“У нас старе авто, яке вже розстрілювали у 2016-му. Те, що працюють снайпери, ні для кого не секрет. Проїхали – пощастило. Не проїхали – не пощастило. Тому обираємо інший шлях. Я боюся”, – зізнається жінка.

Коли в понеділок загинули військові, обстріл був сильніший, ніж зазвичай, каже Ірина.

“Це було агресивніше. Огризались українці… – на цьому слові жінку перебиває обстріл, наче дятел стукає по дереву. – Їх постійно тріпають”.

Ірина Борисова

…Уже коли я вимикаю диктофон, Ірина додає: дуже хоче жити спокійно. Із тими, кого називають сусідами.

“Мені вони – не сусіди. Вони – вороги”, – каже донбасівка.

Мешканка розділеного Зайцевого ще раз повторює, що не бачить світла в кінці тунелю. Але, попри це, жінка, яка вже виїжджала з фронтового селища, повернулася і залишається в рідному домі, незважаючи на нову фазу бойових дій.

“Що далі? Знову з сумками кочувати Україною? Шукати прихисток у посадці?…” – питає вона чи то в нас, чи то в долі, чи то в затягнутого хмарами неба, що спохмурніло, але ніяк не проллється зливою.

* * *

Мікроавтобус українських військових у районі Горлівки чекає “вантаж 200”.
Фото: ФБ Ольга Омелянчук

У вівторок “сепари” фактично визнали, що порушили домовленості, коли відкрили вогонь по евакуаційній групі. В “офіційній” заяві самопроголошеної “сторони ДНР в СЦКК” ідеться про те, що бойовики вирішили, нібито замість евакуаційної команди до тіла загиблого просуваються українські військові.

“Дані дії… призвели до зриву узгоджених гарантій безпеки. Процес евакуації був зупинений”, – заявив “представник” ДНР”. Водночас він так і не визнав, що з їхнього боку почався підступний обстріл. Навіть із трьох боків.

А тіло першого загиблого “сепари” після цього евакуювали на свій бік нібито “як жест доброї волі”.

Квіти Донбасу

Станом на 17-ту годину вівторка новин щодо загиблих не було. Тіло командира взводу залишається в бойовиків у Горлівці. Тіло медика – у степу біля Зайцевого, де запаморочливо пахне шавлія і снують мурахи. Десь неподалік – хотілося б вірити, ще живий поранений сержант.

Поля Донбасу сповнені життя, хоча смерть тут – дуже часта гостя.

Читайте також:
На Луганщині ворожий обстріл обірвав життя киянина Олега Шила з 30 омбр

Під обстрілом на Донбасі загинув офіцер із Львівщини, майданівець Тарас Матвіїв

Унаслідок ворожого обстрілу на Донеччині загинув солдат 79 одшбр Євген Чумаченко

Якщо ви знайшли помилку чи одрук, будь ласка, виділіть фрагмент тексту й натисніть Ctrl+Enter.

4952
 

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні".

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції. Become a Patron!

Ми виправдовуємо довіру!

  ...

...  

〉〉  Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter.

 

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з вартими уваги статтями "Новинарні".

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: