У в’язницях ОРДЛО використовують освітлення для тиску на полонених, – правозахисники

Колишні полонені, які повернулися з ОРДЛО, свідчать про системні випадки використання освітлення як засобу тиску в тюрмах угруповань “ДНР” і “ЛНР”. Зокрема, незаконно ув’язнених часто тримали в темряві або при цілодобовому освітленні.

Про це повідомляє правозахисна коаліція “Справедливість заради миру на Донбасі”.

Відповідно до свідчень, які зібрали правозахисники, тюремники в ОРДЛО часто замальовують чи закладають вікна в’язниць. Це значно зменшує сонячне освітлення в камерах. Зокрема, в “Ізоляції” в Донецьку вікна в камерах замальовували білою чи зеленою фарбою, заклеювали папером.

У деяких випадках тюремники замуровували вікна цеглою. Цивільний луганчанин, якого тримали в будівлі гуртожитку Східноукраїнського національного університету ім. Даля з повністю замурованими вікнами, згадував, як розбивав цеглини, щоб побачити сонячні промені.

“Я вибив дві цегли, тихенько витягнув. Вікна були закладені цеглою… Вже потім я витягнув дві цеглини, і тоді вдень до мене стало потрапляти світло, і очі звикли до цієї вже напівтемряви”, – розповів він.

Один із незаконно ув’язнених у неідентифікованому підвалі в Донецьку мав вибір – побачити сонячне світло чи мерзнути.

“Із вулиці світло не надходить, тому що кульком чорним закрито вікно, щоб холод не йшов. Відкриєш — будеш мерзнути. Закриєш — і повна темрява”, – розповів чоловік.

Колишні полонені неодноразово згадували, що їх утримували в темряві. Стосувалося це переважно підвалів та інших необладнаних для тримання людей приміщень, які “ЛНР” та “ДНР” перетворили в незаконні в’язниці.

“В одному місці (підвалі) темно було… взагалі світла не було… Коли я в друге місце вже переїхав, я через мішок бачив світло… хоч трохи”, – так колишній незаконно ув’язнений згадував про своє перебування у підвалі в Донецьку.

Повною відсутністю світла тюремники завдавали страждань ув’язненим і в обладнаних для тримання людей приміщеннях. Наприклад, колишній полонений військовослужбовець ЗСУ так описував своє перебування в будівлі захопленого управління СБУ в Донецьку: “У карцері дві доби без світла був і потім три доби ще в одиночній камері. П’ять діб без світла сидів… Так тисне на мізки, страшне. Не треба ні бити, ні топити, нічого — ось так просто посадити без світла…”

Часто було навпаки – тюремники цілодобово не вимикали світло, і в’язні не мали змоги його гасити. Про це згадують колишні в’язні “Ізоляції”, СІЗО Донецька, Луганська та інших в’язниць.

“Світло цілодобово не вимикалося, просто давило на мізки”, – згадував офіцер української спецслужби перебування в захопленій будівлі СІЗО Луганська.

Для того, щоб хоч якось виспатися при постійному освітленні, полонені шили зі старих речей накидки на лампи чи завішували їх одягом, закривалися речами від світла.

Як зазначають правозахисники, в рішеннях, які виносив Європейський суд з прав людини щодо умов ув’язнення, важлива увага зверталася на ступінь освітлення в камерах. Поміщення ув’язненого в умови з поганим освітленням разом з іншими факторами суд трактував як нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження.

Зокрема, постраждалий у справі “І.І. проти Болгарії” скаржився на те, що камера була темною і через це погіршилося його здоров’я. Суд визнав, що умови тримання заявника в камері сягали рівня нелюдського і принизливого для гідності, поводження. У рішенні в справі “Моїсєєв проти Росії” чоловік, серед іншого, скаржився на те, що в камері не було вікна або доступу до природного освітлення чи свіжого повітря. Суд визнав умови його утримання порушенням.

Читайте також:
Асєєв показав камеру, в якій був ув’язнений у Донецьку