Нідерландський історик Карел Беркгоф заявив, що більше не може підтримувати проєкт Меморіалу “Бабин Яр” з етичних міркувань

Колишній головний історик проєкту Меморіального центру “Бабин Яр” Карел Беркгоф заявив, що більше не може публічно підтримувати цей проєкт “з етичних міркувань” та відчуває потребу “захищати свою професійну репутацію”.

Про це провідний науковий співробітник Центру досліджень Голокосту та геноцидів в Амстердамі написав у статті для сайту Glavcom.ua.

“Проєкт Меморіального Центру Голокосту «Бабин Яр» очікує дуже складне майбутнє. Це стало цілком очевидним для мене в листопаді 2019 року, коли я вперше зіткнувся з новим керівництвом проєкту. На початку березня того року я написав листа на ім’я голови Наглядової ради меморіального центру, але, на жаль, не отримав відповіді”, – зауважив Беркгоф.

“Я відчуваю глибокий смуток через те, що було втрачено.

Я звик відчувати, що проєкт має певні моральні орієнтири, але це більше не так.

Звісно, ці слова можуть здатися надто різкими. Щоб пояснити їх краще, я розповім, як приєднався до проєкту, розкрию кілька дійсно важливих для мене цінностей і моральних норм, окреслюючи своє розуміння останніх подій”, – пише нідерландський історик.

Він розповідає, що у квітні 2016 року до нього як експерта з історії Бабиного Яру звернулися з пропозицією стати істориком Меморіального центру Голокосту в Києві та його представником в академічних колах.

Беркгоф погодився на співпрацю, відзначивши серйозний рівень задуманого проєкту та залучених до його реалізації осіб.

“Упродовж кількох наступних років я майже завжди був упевнений у своєму рішенні. Було приємно спостерігати за тим, як команда проєкту та його менеджмент, за сприяння Наглядової ради, створили національну та глобальну мережу підтримки BYHMC, діяли злагоджено попри критику і робили конкретні, продумані кроки”, – наголошує науковець, який обіймав посаду головного історика BYHMC з лютого 2017-го по січень 2020 року.

За цей час він розробляв концептуальні документи, переконав п’ятнадцять закордонних та українських вчених приєднатися до написання “Базового історичного наративу” та керував цим проєктом до успішного завершення роботи над ним.

Володіючи англійською, українською, російською та німецькою мовами, Беркгоф представляв інтереси BYHMC як у публікаціях, так і на зустрічах, головував на засіданнях Наукової ради, долучився до розробки технічного завдання під час архітектурного конкурсу, ініціював створення трьох напрямків прикладних досліджень, спрямованих на забезпечення продуктивної роботи кураторів та дизайнерів майбутнього Меморіального центру.

“А тоді, наприкінці жовтня – у першій половині листопада 2019 року, абсолютно несподівані для мене радикальні рішення та зміни перевернули BYHMC, який я знав, з ніг на голову. Було створено нову посаду художнього керівника, який, вочевидь, мав контролювати весь проєкт, включаючи наукові дослідження.

Посаду відразу ж зайняв режисер Ілля Хржановський, який раніше керував проєктом «Дау». До цього я ніколи не чув про нього, але проєкт викликав низку запитань. Він включав зйомку дітей-сиріт, здавалося б, із розумовою інвалідністю, і щонайменше один випадок реального сексуального насильства між непрофесійними акторами. У зйомках брали участь реальні російські неонацисти, яким, вірогідно, заплатили за це. Співробітницям ставили образливі питання. Я навіть знайшов в інтернеті твердження про те, що умови праці мали ознаки певного культу”, – пише Беркгоф.

“Практично відразу після цього призначення, на мій подив, були докладені енергійні зусилля до повної заміни команди BYHMC. Майже всі представники високопрофесійної команди (менеджери та спеціалісти, відповідальні за розробку контенту), яким я довіряв, або були звільнені, або вирішили піти самі. Серед них була і Яна Барінова, людина, яка для мене та багатьох інших була душею BYHMC. Швидко було організовано переїзд до іншої будівлі.

Будучи в Києві в ті дні, я спостерігав розгубленість і висловив свою стурбованість з цього приводу пану Хржановському. Завершення руйнації майже співпало з призначенням нового генерального директора. Це нагадувало звичайну чистку, тим більше зловісну. Особливо зважаючи на те, що з сайту проєкту зникли будь-які згадки про команду, яку я знав. На сайті BYHMC я не знайшов жодної подяки тим людям, які пішли з проєкту, за те, що вони встигли зробити, за їхні досягнення.

З огляду на це моя роль головного історика здавалася недоречною або принаймні потребувала перегляду”, – зауважив нідерландський фахівець з історії Бабиного Яру.

“Я дізнався, що надалі за проведення всіх досліджень відповідатиме інша людина. (До всіх змін ми з Яною Баріновою вже вели переговори з авторитетним київським істориком, який, маючи відповідну кваліфікацію та ресурс, міг би стати науковим керівником.) Коли я був у Києві в листопаді 2019 року, мені мимохідь назвали ім’я зовсім іншої людини, яка повинна була очолити проєкт «Імена Бабиного Яру». Наявність в організації головного історика, який був автором цього проєкту, або була неважлива, або взагалі пройшла повз увагу нового керівництва. Напевно, моя думка з цих питань, очевидно, не мала великої ваги.

Стало незрозуміло, яке значення надалі матиме «Базовий історичний наратив». Так, тепер його було гарно надруковано (я повинен був дізнатися про це самостійно), хоча й з помилками. Але раптом конкуруючий проєкт зі вшанування жертв трагедії Бабиного Яру, підтримуваний основними опонентами BYHMC з Інституту історії Національної академії наук України, виявився принаймні настільки ж релевантним. Такого висновку я дійшов після двох бесід з паном Хржановським”, – додає Беркгоф.

Він наголосив, що як історик “має на меті дотримуватися певних цінностей“, серед яких – відповідальність, ввічливість, вдячність, професіоналізм, доброчесність, надійність, командна робота, відкритість та великодушність. І для нього важливо, щоб ті, з ким він співпрацює, ці цінності поділяли.

“Я з’ясував, що у вересні 2019 року, у презентації, пан Хржановський зробив низку пропозицій щодо меморіалізації трагедії  Бабиного Яру. Вони включали використання «психометричних алгоритмів», «онлайн-реєстрацію» та «персоналізовані анкети».

Згідно з презентацією, дорослі відвідувачі меморіального центру здійснюватимуть подорож, «в основі якої лежатиме етичний вибір». Використовуватиметься технологія розпізнавання облич, щоб застосувати до них метод «розумного скеровування». Вони «будуть забов’язані взяти участь в експериментах» і «за результатами пройдених опитувань «зустрітися з двійниками [голограмами] з минулого».

Діятимуть зони віртуальної реальності, «в яких відвідувачі опинятимуться, зокрема, в ролі жертв, колаборантів, нацистів і військовополонених, яких змушували спалювати трупи». Подаватиметься їжа, «адаптована до профілю кожного окремого відвідувача», яку можна буде споживати лише «в деяких умовах, наприклад, абсолютної тиші»”.

У грудні 2019 року генеральний директор BYHMC Макс Яковер підтвердив, що планується створити відвідувачам “таке занурення, яке дозволить відчути дух часу і що відчували люди” під час Голокосту. Для цього в музейних виставках Меморіалу буде використано великі масиви даних (Big Data), доповнену і віртуальну реальності, голограми й технології Deep Fake.

Карла Беркгофа ці ідеї вразили.

“Як такі плани можуть співвідноситися з темою Голокосту й утілюватися на місці колишніх масових вбивств? Де тут чутливість і стриманість?” – обурюється історик.

Він наводить витяги з Міжнародного статуту меморіальних музеїв:

п. 6: “Інформація, яку транслюють виставки, публікації та освітні проєкти про історичні події, повинна викликати емпатію щодо жертв як конкретних осіб і груп людей, яких цілеспрямовано переслідували. Інтерпретації не повинні викликати бажання помсти, почуття ненависті та образи між різними групами жертв”.

п. 7: “Інтегрування історичних подій має відбуватися на рівні сучасних історичних досліджень і враховувати академічні принципи дискурсу і множинні перспективи”.

п. 9: “Меморіальні музеї, розташовані в історично автентичних місцях  здійснення злочинів, створюють потужні можливості для організації історичної та громадянської освіти, але тут є і великі ризики. Саме тому меморіальні музеї мають орієнтувати свою освітню роботу радше на загальні принципи, аніж на згоду щодо змісту. Це передбачає, що глядача не намагаються вразити чи спантеличити, зберігається повага до суб’єктивного погляду індивіда, а суперечливі питання подаються як суперечливі”.

“Меморіальні музеї несуть відповідальність за захист гідності жертв від усіх форм експлуатації”, – Додаток до Міжнародного статуту меморіальних музеїв: Критерії для забезпечення належного функціонування меморіальних об’єктів.

“Я не бачив жодних пояснень від Наглядової ради щодо повної зміни складу управлінської команди, окрім короткого онлайн-інтерв’ю з членом Ради паном Михайлом Фрідманом, в якому він говорив про необхідність нового, «більш творчого» етапу з «людьми, які будуть сфокусовані саме на цьому». Зрештою, я розумію, що це не сфера моєї компетенції. Проте мене дивує позиція Наглядової ради.

Зустріч Наглядової Ради проєкту меморіального центра Голокосту Бабин Яр. Фото: Главком

«Основоположні рішення меморіальних музеїв щодо змісту, освіти, дизайну повинні прийматися головним чином шляхом відкритої неієрархічної плюралістичної дискусії за участі людей, які вижили, дослідників, освітян, політиків та зацікавлених соціальних груп». Міжнародний статут меморіальних музеїв, пункт 5.

«Члени наглядової ради, як усі разом, так і кожен окремо, несуть відповідальність за запитування всієї інформації, яка їм необхідна для належного виконання своєї ролі. Наглядова рада може запитувати інформацію в правління, інших працівників організації і зовнішнього аудитора». Кодекс управління інституціями культури [Нідерланди], пункт 4.5.

Маючи досвід трирічної співпраці з Благодійним фондом «Меморіал Голокосту «Бабин Яр»» у ролі головного історика, наразі, після закінчення терміну дії мого останнього контракту, я більше не виконую жодних офіційних функцій.

Я дійсно вдячний за неймовірний досвід, який отримав протягом цих чотирьох років, а також за співпрацю з видатними професіоналами. Заради більшої справи – вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру, я готовий був бути співавтором і координатором роботи над книгою «Атлас Бабиного Яру».

Але я відхилив запрошення в ролі радника очолити Наукову раду, i письмово заявив у березні, що більше не можу здійснювати публічну підтримку BYHMC з етичних міркувань, а також з огляду на необхідність захищати свою професійну репутацію“, – підсумував Карел Беркгоф.

Як писала “Новинарня“, прокуратура відкрила кримінальне провадження за фактом можливого катування дітей під час зйомок фільму Іллі Хржановського “ДАУ. Дегенерація” в Харкові.

Провадження зареєстрували за фактами катування, а також виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства (ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 300 КК України).

Раніше дитячий омбудсмен Микола Кулеба звернувся до поліції через фільм “Дау. Дегенерація”.

Читайте також:
Ініціатори різних концепцій меморіалу “Бабин Яр” мають домовитися, – Дробович

Меморіальний центр Голокосту “Бабин Яр” в Україні заснували у 2016 році.

За планом у 2023 році на місці урочища Бабин Яр у Києві мали відкрити меморіал з музеєм і дослідницькою зоною.

Однак проєкт розкритикували через те, що в нього вклали гроші російські бізнесмени українського походження Павло Фукс, Михайло Фрідман і Герман Хан.

У вересні 2019 року журі міжнародного архітектурного конкурсу обрало проєкт майбутнього Меморіального центру Голокосту “Бабин Яр”, розроблений командою австрійських архітекторів. Вони запропонували прокласти підземну стежку, яка веде до центру з темним і світлим залами. Однак проєкт розкритикували за те, що він порушує традиційний іудейський закон, що забороняє розкопувати і забудовувати місця поховання.

Опоненти концепції Фрідмана — Хана виступають за інший варіант музею, який розробив Інститут історії Національної академії наук. Він пропонує відкрити музей у вженаявному приміщенні колишньої контори єврейського кладовища. У 2018 році цю ідею профінансувало Міністерство культури, але проєкт був заморожений.