Режисерка Цілик відмовилася показувати в Росії фільм про життя фронтової Красногорівки

Українська режисерка Ірина Цілик відмовилася показувати в Росії свій повнометражний документальний фільм 2020 року “Земля блакитна, ніби апельсин” про життя у фронтовій Красногорівці.

Про це режисерка написала у понеділок, 2 березня, на сторінці фейсбуці.

За словами Цілик, було кілька випадків, коли вона перетиналася з російською гладацькою аудиторією.

“На Берлінале серед інших до мене підходили глядачі з Росії. Дякували за фільм. Один чоловік сказав, що ніколи не цікавився документальним кіно, але мій фільм змусив його змінити ставлення. Інша жінка сказала: “Ви ж розумієте, що це треба показувати на російських фестивалях?” Ще мені написав російський продюсер, довго дякував за фільм і спитав те саме”, – розповідає Ірина.

Режисерка також пригадала ситуацію в Нью-Йорку та одне із запитань до неї: “Як ви думаєте, що російські глядачі скажуть про ваш фільм?”

“І ще не встигнувши подумати як слід, що відповісти, я сказала перше, що спало мені на думку: “Ви знаєте, останні 6 років мене не цікавить думка російських глядачів”. І це правда. Так, я знаю, що все відносно, так, там є трохи людей, чия думка може бути для мене цікавою. Але я не беру участі з нашим фільмом у російських фестивалях, бо насправді нічого не хочу сказати більшості російських глядачів”, – заявляє українська режисерка.

Приз у США за дебютний повнометражний фільм

Як відомо, за цей фільм Ірина Цілик здобула приз за найкращу режисуру на американському фестивалі незалежного кіно “Санденс” у США.

Стрічка є повнометражним дебютом Ірини Цілик. Кінопроєкт фільму “Земля блакитна, ніби апельсин” (робоча назва — “Жовтий автобус”) став одним із переможців Десятого конкурсного відбору Держкіно, сума державної фінансової підтримки склала 2 млн 728,2 тис. грн (48,3 % загальної вартості виробництва фільму).

Назва “Земля блакитна, ніби апельсин” — це цитата з вірша поета-сюрреаліста Поля Елюара.

Фільмування проходило у 2017—2019 роках у Красногорівці, Авдіївці, Кураховому Донецької області, а також у Києві.

Про що стрічка

У фільмі йдеться про сім’ю, яка живе в “червоній зоні” Донбасу, де вже шостий рік тривають воєнні дії.

Буденність для цивільних людей у прифронтовій зоні докорінно змінилася. 36-річна Ганна сама виховує чотирьох дітей. Обстріли у Красногорівці, де живуть герої стрічки, не припиняються.

Але, незважаючи на всі труднощі, ця родина є дуже дружною і життєрадісною. Мама й діти мають захоплення, грають на музичних інструментах і, що найцікавіше, знімають самотужки фільми про своє життя під час війни.

Читайте також:
Сенцов оголосив ветеранський кастинг, щоб зняти початий до війни фільм