У Зеленського обурені присутністю ЗСУ на перепохованні воїнів дивізії “Галичина”

Відомий проросійський блогер Максим Бужанський, обраний народним депутатом України від партії “Слуга народу”, звернувся до міністра оборони Степана Полторака з вимогою пояснити участь військовослужбовців ЗСУ на перепохованні останків воїнів Першої Української дивізії “Галичина”.

“Степан Полторак, будьте так ласкаві, повідомте, будь ласка, хто санкціонував присутність військовослужбовців ЗСУ на перепохованні останків солдат 14-ї дивізії Ваффен СС? Хто віддав команду військовослужбовцям ЗСУ накрити труни з останками солдат 14-ої дивізії Ваффен СС Державним Прапором України?”, – обурився майбутній депутат ВР, який раніше вже виступив проти Дня пам’яті і примирення, пообіцяв “розібратися” з Українським інститутом національної пам’яті тощо.

Також він запитав Полторака, як міністр оцінює виконання державного гімну України в присутності військовослужбовців ЗСУ “при перепохованні останків солдатів есесівської дивізії” та “хто дав команду військовослужбовцям ЗСУ на віддання військового салюту при перепохованні”.

Кандидат у народні депутати від “Слуги народу” Максим Бужанський з президентом Володимиром Зеленським

“Чи відомо вам, що Нюрнберзький трибунал визнав СС і всі її підрозділи, злочинною організацією?” – написав Бужанський.

Він пообіцяв у разі потреби одразу після прийняття присяги народного депутата написати відповідний депутатський запит до міністра оборони.

Тему “вшанування нацистів у фашистській Україні” охоче підхопили російські та “сепарські” ЗМІ, а також користувачі соцмереж відповідного спрямування. Зокрема, про присутність військовослужбовців на перепохованні як про “ознаку фашизму” написав колишній прем’єр-міністр України Микола Азаров, який після перемоги Майдану переховується в Росії.

При цьому Азаров, як і решта проросійських блогерів та російські ЗМІ, заявляє про визнання Нюрнберзьким трибуналом усіх підрозділів СС, включно з “Галичиною”, злочинними організаціями, а їх учасників – відповідно, злочинцями.

Хоча як свідчать історичні факти, Міжнародний трибунал під час Нюрнберзького процесу не визнав злочинною взагалі жодну організацію, навіть “материнську” СС чи, скажімо, гестапо. Злочинними були визнані лише окремі групи в їх складі. (Детальніше про це можна прочитати, зокрема, в ґрунтовній російськомовній статті на сайті “Історична правда”).

Тобто, попри всі контроверсійні й дискусійні питання, пов’язані з діяльністю дивізії “Галичина”, військовими злочинцями її воїни не були. І це було підтверджено під час персональних перевірок, які проходили багато з них наприкінці 1940-х років – у Великій Британії, США, Канаді тощо.

Втім, цілком природно, що такі деталі Бужанського, Азарова та інших проросійських пропагандистів не цікавлять.

Проте звернення потенційних народних депутатів у Міністерстві оборони не залишили без уваги: за “сигналом” Бужанського призначено службову перевірку.

“У зв’язку з критичними зауваженнями в соціальних мережах на адресу оборонного відомства щодо залучення військовослужбовців Збройних Сил України до заходів з перепоховання учасників Другої світової війни в селі Червоне Золочівського району Львівської області, рішенням міністра оборони України Степана Полторака призначена службова перевірка“, – повідомляє пресслужба МОУ.

Зокрема, Військовій службі правопорядку у ЗСУ, а також відповідним посадовим особам Львівського гарнізону доручено перевірити всі причини і обставини участі військовослужбовців у заході.

“За результатами перевірки, у разі виявлення порушень з боку відповідних посадових осіб в частині, що стосується недотримання ними вимог законодавства, керівним складом Міністерства оборони України будуть прийняті відповідні рішення”, – відзначили в Міноборони.

Як писала “Новинарня“, 28 липня в с. Червоне Золочівського району Львівської області на території військового кладовища відбулося вшанування пам’яті воїнів, що загинули у роки Другої світової війни у “Бродівському оточенні”, а також урочисте перепоховання останків 29 воїнів Першої української дивізії “Галичина”.

Читайте також:
Реванш – це постсовковий русский мір, – В’ятрович