#Тамдевдома: про що новий книжково-мультимедійний проект військових і поетів

 

Днями в Дніпрі військові, ветерани й волонтери презентували мультимедійний соціально-поетичний проєкт “Там, де вдома“. Це збірка поезій восьми авторів, частково озвучена знаними серед українців особистостями, повідомляє “Арміяінформ“.

Як розповідають організатори, спочатку планували, що до книги увійдуть вірші чоловіків – про війну, а жінок – про кохання. Але, обираючи з численної кількості поезій, зрозуміли: всі вони різної тематики. Так і виник симбіоз війни й кохання: 112 проникливих та натхненних поезій.

Назву проєкту взяли з вірша атовця Влада Сорда “Котячі лапки – це там, де вдома”. Тут і певна двозначність, бо Донбас – це теж там, де ми вдома.

Учасники стверджують: основна ідея – привернути увагу до війни в Україні через поетичні рядки тих, кому вона небайдужа. До того ж, цей майданчик – немов своєрідна творча реабілітація для бійців.

До проєкту вже долучилося пів сотні охочих. Серед читців – фронтові репортери Андрій Цаплієнко та Анастасія Федченко, кореспондентка “Новинарні“.

“Наша мета – через самовираження в поезії воїнів, волонтерів, громадських активістів донести до суспільства важливість підтримки та реабілітації, зокрема творчої, людей, які пройшли війну”, – розповідає одна з учасниць проєкту Юлія Ілюха. – Він має надихнути військових на висловлення емоцій у творчості, підвищити в соціумі толерантність та взаєморозуміння, знизити рівень агресії”.

Збірку поезій “Там, де вдома” готують до друку. Оскільки її не продаватимуть, організатори приймають заявки від бібліотек, куди безкоштовно надсилатимуть примірники книги.

Ідею втілено за підтримки Українського культурного фонду.

* * *

Влад Сорд

#ТамДеВдома

Сліди маленьких котячих лапок
На сніжній ковдрі полів Донбасу.
Від куль сильніший лиш натиск часу –
Проходить присмак, минає запах
І слабне пам’ять. Та не у всьому;
Котячі лапки – це там, де вдома.
І що ж насправді там гідне жа́лю?
Ці терикони, що тхнули падлом?
Селян місцевих брудні «оскали»?
Дороги з вирвами до шпиталю?
Я цим гидую. Набив оскому.
Котячі лапки – це там, де вдома.
Тут хо́джу по́між мерців беззубих,
Стискаю мовчки руків’я зброї.
Кого ж тут ро́дить і чим тут по́їть
Земля й колгоспи, заводи, клуби?
Яскравий спогад. Свинцева втома.
Котячі лапки – це там, де вдома.
Гачок під пальцем, хай стане тихо,
Бо кожен постріл – мені муркує.
Війна ж триває, війна ж існує,
Таке людинне стихійне лихо…
То мій до щему єдиний спогад:
Котячі лапки – це там, де вдома.

Читайте також:
Першим лауреатом Літпремії ЄС від України стала Гаська Шиян з романом про наречену АТОвця

Якщо ви знайшли помилку чи одрук, будь ласка, виділіть фрагмент тексту й натисніть Ctrl+Enter.

   

〉〉 Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні".

〉〉 Кожен прихильник "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції. Become a Patron!

Ми виправдовуємо довіру!

  ...

...  

〉〉  Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter.

 

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з вартими уваги статтями "Новинарні".

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: