Розведення підвело: Зеленському не вдасться “продати” виборцям відхід військ під Станицею

Дмитро Лиховій
головний редактор “Новинарні“, офіцер резерву ЗСУ

Перед виборами до ВР Зеленському треба терміново втюхати своїм прибічникам якийсь профільний здобуток. І бажано не “брєдні” офшорно-портновського Богдана. Тим більше, що сам Богдан визнає: рейтинг СН падає, його відкушує Опоплатформа і т.ін.

Ядерний електорат Зеленського “втомився від війни” (хоча не воював) і хоче миру. Оскільки зі зниженням тарифів і звільненням полонених у Зеленського не складається – він пробує “встановити мир”. Але і тут – мимо.

Від часу, коли Зеленський став президентом, кількість загиблих на фронті не зменшилася. Число обстрілів – точно зросло, калібр – також.

Не маючи важелів і впливу на сепарів, верховний, прости господи, головнокомандувач намагається представити картину так, ніби неабиякним кроком до миру є розведення військ біля Станиці Луганської.

Але це не так. Розведення під Станицею – локальна справа суто станичнолуганського п’ятачка.

Про це розведення було домовлено в ТКГ ще при Порошенку-Кучмі-Марчуку восени 2016 року. Це і не перемога, і не зрада, а спроба вирішити гуманітарну проблему в Станиці навколо напівзруйнованого мостового переходу, на КПВВ.

Ця ділянка – одна з трьох, щодо яких домовлялися про розведення при Порошенкові. На двох інших “розвелися” і забули ще у 2016-му.

У цьому немає нічого поганого. Так, існують певні загрози щодо “кидалова” іншою стороною, але, кажуть, наші війська здатні перестрахуватися й повернутися на ті нещасні 500 метрів.

Головне – розведення в Станиці насправді ніяк не пов’язане з інтенсивністю бойових дій на інших ділянках фронту.

У Станиці і так – з огляду на загрозу цивільним, КПВВ – майже не стріляють вже дуже давно (хоча сторони стояли дуже близько).

Натомість подивіться на щоденні зведення: одночасно з розведенням у Станиці “по сусідству” в Луганській області війна не те що не стихає, а загострюється. День у день працюють важкі міномети, ствольна артилерія, ПТКРи, не кажучи вже про легше озброєння.

Тож Володимиру даремно “здається”, що “це перший крок до стабільного припинення вогню по всій лінії розмежування, який відбувся завдяки розблокуванню Мінського процесу”.

Мінський процес – не самоціль, а лише засіб. Який уже п’ять років засвідчує свою майже нульову спроможність.
“Розблокування” Мінська – не здобуток Зеленського, а логічний наслідок завершення президентських виборів в Україні.

Навіть про звільнення чотирьох полонених з ОРДЛО (треба зазначити, досить стрьомних) домовилися не Кучма чи Лутковська в ТКГ, а Медведчук із Путіним.

Тож Володимиру доведеться пошукати інших “перемог”.

Ще раз велкам ту реальний світ. Те.

Читайте також:
Розведення військ у Станиці Луганській: “зрада” чи ні?