Розведення військ у Станиці Луганській: “зрада” чи ні?

Влад Волошин
АрміяInform

Українські військові відійшли з однієї з позицій, що розташовувалася перед КПВВ «Станиця Луганська». Сигнальні ракети з української сторони та сторони бойовиків дали знати: військові ООС покинули визначені ОБСЄ позиції.

Згодом надійшло підтвердження: свої сили відвели і бойовики так званої «ЛНР». За діями обох сторін уважно стежили представники наглядової місії ОБСЄ. Війська відійшли від мосту на 1 кілометр.

Розведення сил і засобів на цій ділянці спланували провести впродовж трьох діб. Ще одна доба – нинішня – дається на здійснення офіційної заяви про розведення сил та засобів. А наступна доба – на проведення інспектування СММ ОБСЄ виконання зобов’язань з розведення й оголошення його результатів.

Слід додати, що практичне виконання вимог Мінського процесу щодо заходів розведення сторін на ділянці «Станиця Луганська» планувалося здійснити ще з 2016 року.

Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ наразі постійно перевіряє виконання обома сторонами заходів розведення, обіцяючи опублікувати докладний звіт. До того, у зоні розведення встановлені три відеокамери для контролю обстановки, які цілодобово фіксують ситуацію. Далі, відповідно до плану, в цьому районі під контролем ОБСЄ розпочнеться розмінування.

1 вересня 2016-го на засіданні тристоронньої контактної групи в Мінську підписано рамкову угоду про початок розведення сил і засобів на трьох ділянках Донбасу. Воно вже відбулося в Петрівському й Золотому (відповідно, 1 і 7 жовтня 2016 р.). Спроби відвести сили й озброєння в районі Станиці Луганської були безрезультатними. Українська сторона звинувачувала російсько-терористичні сили в обстрілах і зриві розведення сил.

На переговорах у Мінську 5 червня 2019 року знову досягнули домовленості про розведення сил і озброєнь в районі Станиці Луганської з 10 червня. Але російські бойовики його зірвали. І ось 26-го червня спроба розвести війська виявилась поки-що вдалою.
Виконавши цей пункт домовленостей, наші військові нарвались на нищівну критику певної частини суспільства, яка звинувачує керівництво держави й командування ООС у здачі територій та ледь не державній зраді.

Проте наші військові, виконуючи домовленості 2016-го, неодноразово демонстрували готовність відвести сили на вказані відстані. Не сумніваюсь, що відтоді серед командування армії і тих, хто б’ється з російським агресором на Донбасі, не з’явилося зрадників, які навмисно хочуть віддати нашу землю. Немає серед них і самогубців, які, виконуючи такі угоди, йшли б свідомо на загибель. І з цього висновок:

рапортуючи про готовність відійти, наші, звичайно ж, прорахували всі варіанти, щоб у випадку невиконання противником домовленостей, швидко повернутися на залишені позиції.

У жодному випадку я не є прихильником мирних торгів українською територією, швидше навпаки – готовий відбивати кожен сантиметр зі зброєю в руках, не шкодуючи власного життя. Але для тих, хто сіє «зраду» щодо цього розведення маю сказати: нічого страшного не трапилось, якщо ми відійдемо на кілометр від мосту. Щоб у цьому переконатись, не треба навіть знати місцевість і становище сил у цій точці.

По-перше, відійшовши від мосту, ми закріпились на південній околиці Станиці поблизу КПВВ. Тобто, населений пункт не здали.

По-друге, за необхідності залишені позиції, які ніхто не руйнував, ми займемо максимум за 10 хвилин.

По-третє, такі дії щодо повернення військові добряче відпрацювали – можете не сумніватись!

І головне: якщо противник і хотів би захопити плацдарм на нашому березі, йому це не просто дуже важко було б здійснити, а й невиправдано дорого. Адже той міст мало підходить для перекидання потужного угруповання, а зосередження сил для форсування Сіверського Донця легко помітила б і розвідка, і спостерігачі ОБСЄ ще до підходу до річки. Та й через особливості берега, оборонятись та контратакувати нашим значно простіше, ніж противнику, який захоче закріпитись на іншому боці. Та й резерви до нас можуть підійти оперативно, а плацдарм ретельно пристріляний. Тому проведення такої операції навряд чи є в реальних планах російських бойовиків, хоча ми готові до будь-якого розвитку подій.

Після розведення крайні позиції української армії розташують на рівні з контрольно-пропускним пунктом в’їзду-виїзду. Раніше ЗСУ і російських окупантів розділяли 380 метрів. Натепер ця відстань зросла до понад 2 кілометри.

Читайте також:
Розведення, а не “розвод”. Куди і як відходять війська на Донбасі