“Серце виявилося слабшим, ніж його господар”. Помер легендарний зампотех Ігор Таранніков “Портос”

Ігор Таранніков “Портос”. Фото: ФБ Гліб Бабіч

Гліб Бабіч
військовослужбовець ЗС України, прапорщик, командир взводу 10 огшб (раніше – в 169 НЦ “Десна”), блогер, позивний Лентяй

(FB)

Нас знову стало менше.
Це не завжди відбувається на війні. Іноді вона наздоганяє і б’є в слабке місце.

Помер Ігор Таранніков.

У 2015-му, коли ми [в 169-му навчальному центрі СВ ЗС України в Десні] почали створювати “драконівський” підрозділ, до нас несподівано приєднався Ігор Олександрович.
Величезний, розумний, веселий – зовні дуже схожий на Портоса з “Трьох мушкетерів”.
Власне, тому проблема з вибором позивного відпала відразу.

На той момент (у 2015-му) йому було 55. За спиною відмінний послужний список. Роки викладання у військовому вузі. Пенсіонер.

У армію повернувся добровольцем.
Відхилив усі пропозиції зайняти “викладацьку” посаду. Сказав, що піде в бойовий підрозділ. Став нашим зампотехом. На посаді значно нижчій від його звання та статусу.

Величезна частина важливих технічних знань, отриманих “драконами” – від нього.
У нього, взагалі, була репутація «людини, яка знає все». Так він і знав все, власне.
Ходяча енциклопедія. Людина-комп’ютер.

І головне, він умів донести це до нас. Тих, кому з нуля за найкоротший термін треба було освоїти складну техніку.
Не тільки освоїти – довести її до розуму. І підготувати до бою.
Весь час у парку і на полігоні – поруч із нами.

В АТО ми поїхали різними шляхами. Ми під Мар’їнку. А він з перевіркою і налагодженням техніки по всій лінії фронту. Умовили згори. Фахівців-універсалів його рівня залишилося не так багато.

Місяці “кочового життя”. Сьогодні ночівля в бліндажі, завтра – у кунзі майстерні, на якій приїхав.

Відрядження закінчилося. Закінчився і термін мобілізації, який він вже відчутно “переслужив”.
“Зараз, хлопці, контракт підпишу і до вас!”
Медкомісія не пропустила. Категорично.

Але Тараннікова було неможливо збити з курсу.
Не маючи можливості служити, він знайшов вихід. Спочатку робота по відновленню складної військової техніки. Потім – по впровадженню в армію новітніх засобах зв’язку.
Як зазвичай. На 105% ефективності. Без знижок на вік і здоров’я.

Все сталося в день приїзду з чергового відрядження у війська.

Серце виявилося слабшим, ніж його господар. Для мене це не означає “помер”. Він чесно загинув в бою.

Ігор Санич. Ти завжди будеш разом з нами.
Справжній офіцер. Справжня людина.
Ти завжди відстоював справу і не кидав своїх.

Ані тиск зверху, ані спокуси і обіцянки – ніколи не змусили тебе піти проти правди і гідності. Ти не визнавав слово “неможливо”. Тому життя твоє завжди було наповнено змістом.
Наша повага до тебе ніколи не мала ніяких “але”.

Спочивай з миром, Портос.
У військах Всевишнього для тебе вже знайшли гідну посаду.

Читайте також:
“Едельвейси” вже вдома: у Коломиї зустріли з фронту воїнів 10 огшбр. ФОТО