автор: Людмила Кліщук
з Вінниччини
фото автора і прес-служби Генштабу ЗСУ
Удень – тепловізори, безпілотники, відеокамери, спецпідрозділи на бронетехніці, вночі – все те саме, плюс вартові пси.
На Калинівському арсеналі журналістам розповіли про те, що зроблено для живучості спецоб’єкту, який вибухнув восени 2017-го, показали, чим займаються зараз, та анонсували, що зроблять за кілька років і для 48-го арсеналу, і для інших складів боєприпасів.
Дивилася й оцінювала безпеку стратегічного об’єкту і кореспондентка “Новинарні”.
Заглиблений пункт управління. Зовні виглядає як непримітний насип ґрунту. Поруч – спостережна вежа.
Втім, за товстими броньованими дверима тут розташовано “мозок” та його “очі”.
Заглиблений пункт управління. Фото: Новинарня
Станом на квітень 2019-го будівля, яку почали зводити ще до детонації боєприпасів у вересні 2017 року, завершена.
Саме тут несе варту черговий із безпеки арсеналу, відбувається координація дій керівного складу військової частини.
Чергові військовослужбовці. Фото: Новинарня
Це приміщення, за словами командира в/ч Миколи Батюка, розраховане на один тиждень автономного проживання.
“Окремо на екран можна вивести будь-яку камеру з периметру, оглядати ситуацію, що відбувається на конкретній ділянці. Встановлені зенітні прожектори – моніториться заборонена зона, промінь може давати до 500 метрів освітлення. У нас відбулася перевірка випадком – тому зараз намагаємося контролювати кожен сантиметр території”, – розповідає полковник Батюк.
Командир арсеналу демонструє монітори, на яких у режимі реального часу транслюється картинка з охоронного периметру.
Микола Батюк. Фото: ГШ ЗСУ
Якщо раніше кілометри охоронного периметру залежали лише від фізичної присутності там ВОХРівця- працівника воєнізованої охорони, то тепер калинівські армійці перейшли до комплексної трирівневої системи охорони. Обіцяють, що периметр арсеналу буде обладнаний електричними, сейсмічними та інфрачервоними засобами охорони.
Безпекові обов’язки розподілені по окремих підрозділах.
По-перше, це підрозділ для несення вартової служби, охорони та оборони у 3-кілометровій зоні. Бійці цього підрозділу мають стрілецьку зброю та прилади нічного бачення, пересуваються на броньованій техніці.
По-друге, зенітний артилерійський підрозділ. Його функції – забезпечення протиповітряної оборони, знищення повітряних цілей.
По-третє, введено підрозділ протидії технічним засобам розвідки. Тут військовики мають запобігати диверсіям та терактам, використовуючи свої безпілотники.
По-четверте, створено кінологічний підрозділ із вартовими собаками. Він задіюється в нічний час.
“Контрольно-пропускні пункти технічних територій військових частин обладнанні новітніми зразками системи контролю та управлінням доступом, стаціонарними металошукачами, системою відеоспостереження. Закуплено та поставлено до частин портативні детектори виявлення вибухових речовин, які забезпечують виявлення основних видів відомих вибухових речовин, що можуть бути застосовані для виготовлення вибухових пристроїв”, – розповідає начальник Центрального управління безпеки військової служби Збройних сил України полковник Микола Швець.
На КПП. Фото: Новинарня
Особи, які перетинають КПП й потрапляють вже до технічної території, обов’язково повинні мати дозвіл від контррозвідки Служби безпеки. Тут здаються всі курильно-запалювальні речі, телефони тощо. Заборонено проносити все, крім робочого інвентарю.
Турнікети й надчутливі металодетектори реагують на все металеве – навіть частини берців.
Біля КПП. Фото: Новинарня
На технічній території поодинокі пересування заборонені – тільки групами і в супроводі командира чи представників військової частини.
Зараз на арсеналі в Калинівці триває будівництво нових сховищ. Усіх будівельників та цивільних співробітників напередодні перевіряє контррозвідка СБУ, надаючи їм доступ і таким чином “легалізуючи” їх перебування на території стратегічного об’єкту.
Армійці констатують: перевірки СБУ дещо гальмують будівельні роботи на арсеналі. Якщо традиційна перевірка особи може тривати один місяць, то тепер вони дещо затягуються. Але заради гарантованої безпеки, кажуть, можна потерпіти.
Будівництво обсипних сховищ триває не лише в Калинівці, а й на кількох інших арсеналах. До 2021 року в Україні побудують 130 залізобетонних сховищ для боєзапасу. Утім, і цього мало: сьогодні потреба Збройних сил у захищених залізобетонних сховищах – близько 300 одиниць.
Будівництво нового сховища на Калинівському арсеналі. Фото ГШ ЗСУ
Всі ці сховища будуватимуться за стандартами Північноатлантичного альянсу, а вхід до них відбуватиметься за біодоступом: скануватиметься сітківка ока та відбиток пальця військовослужбовця, який заходить в сховище.
“Об’єкти будуть обладнані системами автоматичного пожежогасіння, сигналізаціями, всередині сховищ буде відеоспостереження. Вхід до сховищ буде обладнаний біодоступом», – розповів начальник ЦУ безпеки ЗСУ Микола Швець на 48-му арсеналі у Вінницькій області.
Полковник Микола Швець. Фото: Новинарня
У 2018 році військове керівництво України прийняло рішення щодо технічної реконструкції трьох арсеналів із будівництвом там 136 сховищ. Центральний проектний інститут Міноборони розробив проекти, вони пройшли експертизу. Було укладено три контракти.
Будівництво триватиме до 2021 року. Перший етап закінчується цьогоріч – здадуть в експлуатацію 35 сховищ.
Сховище боєприпасів на 48-му арсеналі ЗСУ. Фото: ГШУ
Принагідно військові запрошують потужні будівельні компанії, які можуть впоратися з таким обсягом робіт, взяти участь у тендерах і допомогти в підвищенні безпеки арсеналів та складів.
Армійці наголошують: в Україні критично мало таких компаній, які можуть працювати на подібних об’єктах.
Боєприпаси тривалий час зберігалися на відкритих майданчиках, мають корозійні ураження, тому їх потрібно періодично “ремонтувати”.
У ремонтному цеху арсеналу – здебільшого жінки. На обличчі макіяж – а в руках міни. Щоправда, стороннім помітно лише підфарбовані очі працівниць, бо вони в респіраторах.
https://www.facebook.com/GeneralStaff.ua/videos/359010094822507/
Боєприпаси очищають, відтирають із них іржу, фарбують, наносять маркування, перевіряють, чи пройде снаряд у ствол міномета абощо – і складають у новенькі ящики.
Посади – цивільні. А отримують жінки з Калинівки та довколишніх сіл за цю небезпечну роботу “аж” 5 тисяч гривень. Це вже із преміями.
Жінки працюють із мінами. Скріншот із відео ГШ ЗСУ
Наші гіди переконують: зараз у ЗСУ немає жодного реактивного снаряда, який зберігався б не в захищеному залізобетонному сховищі – всі вони стовідсотково переміщені у сховища.
Понад 300 тисяч тонн боєприпасів, або більше сотні військових ешелонів, з початку 2019 року перемістили в захищені арочні сховища.
Сховище боєприпасів на 48-му арсеналі. Фото: ГШ ЗСУ
“Передислокація” боєприпасів відбувалася і в сенсі географічному.
“У 2016 році ми вирішили евакуювати боєприпаси з Лівобережної України у зв’язку із близькістю до кордону з РФ. Цього вимагала ситуація. Ми перемістили боєприпаси на Правобережну Україну з метою їх укриття та недопущення диверсій.
На початку листопада 2018 року ми прийняли рішення, аби перенести із відкритих майданчиків всі реактивні снаряди та дефіцитні боєприпаси. Підлягало переміщенню близько 50 тисяч тонн. Станом на сьогодні перевезли близько 30 тисяч тонн. Треба перенести ще близько 17 тисяч тонн, до серпня 2019 року ми завершимо ці процедури”, – переконує т.в.о. начальника Озброєння ЗС України полковник Валерій Стецюк.
Чи можливі нові диверсії на складах боєприпасів? Нам розповіли: з початку 2019 року поблизу арсеналів по всій Україні було затримано 26 порушників: хтось збирав металобрухт, ягоди, журналісти знімали відео тощо. Було зафіксовано 10 прольотів БПЛА: чотири помітили візуально, ще шість виявили системами радіолектронної боротьби. П’ять безпілотників – придушено, вони не перетнули периметр військових частин. Один був збитий зі стрілецької зброї.
Арсенали та склади боєприпасів помітно наростили свої “безпекові м’язи” після масових детонацій у Балаклії, Калинівці та Ічні. І цей наш репортаж – лише дещиця того, про що в армії дозволяють писати, фотографувати, знімати на відео, розповідати – аби не зіграти на руку противнику.
У кожного з арсеналів попереду ще багато всякого: і паперової роботи, бюрократичної тяганини, і перевірок та навчань від СБУшників, і звітів за освоєні кошти.
І в Каликівського арсеналу попереду ще багато старань: будівництво сховищ, бетонної дороги (щоб не брьохатися по кісточки в болоті після зливи), перенесення всіх боєприпасів у сховища тощо.
І дуже хотілося б, аби це все це було не дарма – а задля безпеки українців, іміджу держави в світі та обороноздатності країни. Тобто щоб більше не вибухало.
Читайте лонгрід “Новинарні“:
Люди й арсенал Калинівки: рік після катаклізму
Довідково. 26 вересня 2017 року о 21:45 на складах боєприпасів під Калинівкою, неподалік від Вінниці, стався потужний вибух, який спричинив пожежу й масову детонацію на 48-му армійському арсеналі.
Унаслідок розльоту снарядів та уламків навколо було зруйновано 13, пошкоджено 1437 будинків, три заклади охорони здоров’я, вісім закладів освіти, вісім адмінбудівель.
Під час засідання військового кабінету міністр оборони Степан Полторак заявляв, що на Калинівському арсеналі зберігалося 83 тисяч тонн боєприпасів (зокрема ракети до РСЗВ “Град”, “Смерч”, “Ураган”, гаубичні й танкові снаряди, мінометні міни калібру 82 і 120 мм тощо), з них 68 тисяч тонн – готові до застосування, решта – компоненти та брухт.
За даними деяких ЗМІ, пожежею було знищено приблизно 32 тисячі тонн снарядів вартістю до 800 млн. доларів.
Причиною підриву називали диверсію. Слідство досі триває.
Читайте також:
“Почистили 735 га”. Генштаб прозвітував
про ліквідацію наслідків вибухів на складах боєприпасів
Ічня – вже дев’ята.
Історія пожеж на арсеналах України за останні 15 років
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
