Пам’ятаймо про Майдан, бо це про віру і перемогу, – В’ятрович

Володимир В’ятрович
голова Українського інституту національної пам’яті, історик

(FB)

Майдан – це віра. Часто ірраціональна, але врешті переможна.

Коли в кінці листопада вийшов на головну площу країни, вірив – щось із того вийде. Хоча підстав сподіватися було вкрай мало. Слабка опозиція, агресивна і впевнена в собі влада, апатична більшість суспільства і злегка стурбований Захід.

Та Україна знов прокинулася, зуміла не просто повторити Помаранчевий майдан, але перевершити його.

Коли вночі 11 грудня стояв на барикаді на Інститутській – вірив, достоїмо до ранку, переможемо. А розум кричав: «Дивися! тих, хто навпроти, більше, вони сильніші, їх не спинити». Спинили.

У «довгу ніч з 18 на 20 лютого» розум диктував необхідність відійти, щоб мати сили потім повернутися. Ми почали готуватися до життя після поразки – обмінювалися контактами на Західній Україні, домовлялися про місця майбутніх зустрічей, готувалися розгортати підпілля. А віра змусила лишитися на Майдані, зустріти сонце вранці 19 лютого разом із кількома сотнями шаленців, яких так і не посунули.

Побачити накритих закривавленими прапорами наступного ранку і натовп живих і свіжих, які, йдучи Прорізною, питали: «Де тут Майдан?».

Тому пам’ятаймо про Майдан, бо це про віру і перемогу, які потрібні нині не менше, ніж п’ять років тому.

Читайте також:
Без перемоги над Путіним не буде не лише демократії, а й України, – В’ятрович