Не просто “двохсотий”. Безславне життя і смерть бойовика “ЛНР” Сені Верховода

автор: Людмила Кліщук

На початку січня цього року стало відомо про смерть бойовика “ЛНР” Сергія Верховода з позивним “Сєня”. Щодо нього в Україні велося кримінальне провадження, яке тепер доведеться закрити у зв’язку зі смертю підозрюваного.

“Задвохсочені” сепари для нас – здебільшого безликий +1 до загального числа. Зайва зарубка на чиємусь прикладі. У кращому разі – саркастичний допис у незабаненому на цей час “шмакі-бум”-блозі Штефана.

Але і в бойовиків є обличчя й долі, безславні й часто – курйозні, як-от у Верховода.

З яких мотивів він долучився до незаконного збройного формування, як провідав дружину в Криму, прожогом полетів до коханки, був затриманий молдованами й переданий СБУ, як пішов на обмін і все одно помер – у матеріалі “Новинарні”.

“Козачий постачальник” зі зброєю в руках

Відомості про кримінальне правопорушення, вчинене Сергієм Миколайовичем Верховодом, внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань ще 5 грудня 2014 року. Він – уродженець селища Дормідонтівка Вяземського району Хабаровського краю Російської Федерації, 27.11.1980 р.н. Громадянин України, жив у Сєверодонецьку Луганської області.

17 липня 2014 року, за даними слідства, “Сеня” приєднався до бойовиків “ЛНР”. Йдеться про терористичне угруповання “Адмірал” під командуванням громадянина Гречки з позивним “Адмірал” – підрозділ так званої “Козачої гвардії ЛНР”.

Сергій Верховод (присів) серед бойовиків “ЛНР”

“Функціонувало в складі так званого 1-го Казачого полку імені Платова «Всевеликого війська Донського» під командуванням керівника даного угруповання – [Павла] Дрьомова на прізвисько «Батя»”, – з’ясували структуру терористичного угруповання правоохоронці.

Вже під час затримання та допиту СБУшниками в грудні 2014 року “Сеня” Верховод розповів про мотиви вступу до НЗФ. Історія така.

У 2014 році проживав у Сєверодонецьку в житловому будинку на третьому поверсі. Виховував доньку Марію 2008 року народження. У липня 2014 року стався артобстріл міста. Верховод вирішив, що це “працювали” Збройні сили України, бо, на його думку, у так званого “ополчення” на той час такого озброєння нібито не було.

Після того, як один зі снарядів влучив у Сеніну (найману) квартиру, він і вирішив “ополчитись”. Пішов у штаб місцевої “ЛНР” і записався.

Наприкінці липня Верховод разом із підрозділом “Адмірал” переїхав до Стаханова – “ЛНРівці” тоді відступали із “Сєвера”.

На блокпосту терористів Верховод (ліворуч) “виконував завдання” зі зброєю в руках

Чоловік розповів, що займався забезпеченням діяльності підрозділу  – доставка харчів, ліків, цигарок, палива. “Адмірал” дислокувався у Первомайську.

Але слідчі згодом напишуть інше.

“У період з 01 по 05 листопада 2014 року особисто брав безпосередню активну участь у бойових зіткненнях із співробітниками правоохоронних органів України та військовослужбовцями Збройних сил України, дислокованими на блокпосту № 31 сил АТО, розташованому на трасі Лисичанськ-Луганськ поблизу села Фрунзе Слов’яносербського району Луганської області, із використанням стрілецької та крупнокаліберної зброї, боєприпасів осколкового типу, а також зброї призначеної для ураження танків, броньованої та неброньованої техніки і ураження живої сили в оборонних спорудженнях різного типу”, – йдеться в матеріалах кримінального провадження, яке на Сеню відкрили після затримання й арешту.

Луганщина–Крим–Молдова: маршрут “любові і тривоги”

4 грудня 2014 року Сергій Верховод отримав від командира дозвіл на короткострокову відпустку на п’ять днів – хотів відвідати сім’ю, яка на той час проживала вже в Криму. 

Того ж дня він із Стаханова на власному авто Volkswagen поїхав до Феодосії, роблячи великий гак через Росію, Дон, Кубань. Потрапив на територію тимчасово окупованого РФ півострова поромною переправою через Керченську протоку.

Верховод у Москві

Буквально кілька годин побув із родиною, далі виїхав із Феодосії до Ростова-на-Дону, звідти – літаком до Москви. Насправді ціллю Сені у відпустці була Молдова. Саме там, у Кишиневі, жила його подружка Тетяна, з якою Верховод познайомився за рік до цього на заробітках у столиці Росії.

Просто у військовій формі “героіческій казак” Сеня прилетів із Москви в міжнародний аеропорт Кишинів, чим, зрозуміло, привернув увагу молдовських прикордонників.

Верховод не міг конкретно пояснити мету візиту до Молдови, а коли його попросили показати вміст кишень, то там виявилося й посвідчення учасника угруповання “Казачья национальная гвардия ЛНР”.

А ще – посвідчення позаштатного кореспондента “просвітницької” газети “Райдуга” (що не має інтернет-сайту), дійсне до кінця 2016 року.

Відтак цього ж дня Сергія Верховода доставили до прикордонного пункту пропуску “Отач-Могилів-Подільський”, де передали співробітникам УСБУ Вінниччини. Співробітники Служби безпеки України затримала Верховода за підозрою в участі у діяльності терористичної організації (ч. 1 ст. 258-3 КК України).

Кримінально-процесуальний лабіринт та вихід із нього

8 грудня Верховоду обрали міру запобіжного заходу – два місяці у вінницькому СІЗО, арештували вилучене майно (чимало готівки, зокрема й долари США) та почали досудове слідство.

Але просидів Сеня під арештом лише три тижні. 26 грудня 2014 року, під час великого обміну утримуваними за формулою “150 на 222” в рамках Мінських домовленостей, Верховода звільнили й віддали “ЛНР/ДНР”. Із в’язниць на окупованих територіях тоді вийшли десятки й сотні полонених військових, зокрема з батальйону “Донбас”, які були захоплені бойовиками ще під Іловайськом.

Аби процесуально звільнити підозрюваного у тяжкому злочині Верховода та забезпечити його участь в обміні, слідство звернулося до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу: із тримання під вартою – на особисте зобов’язання.

Суд клопотання задовольняє, Верховод бере участь у обміні. Але ж його кримінальне провадження нікуди не зникає, і, починаючи з 2015 року, блукає слідчими відділами, прокурорськими кабінетами, судовими канцеляріями. Іншими словами – у правоохоронців з’являється черговий “висяк”, який, втім, потрібно якось довести до логічного завершення. Особисте зобов’язанне ж не дотримане.

У серпні 2015 року слідчий СБУ звертається до суду із клопотанням про проведення спеціального досудового розслідування – заочно, без присутності підозрюваного Верховода. Суд погоджується з таким кроком слідства. 

У квітні 2017-го обвинувальний акт потрапляє в суд – і суд вирішує слухати справу заочно. Але потім ще кілька місяців вирішують, чи варто її слухати у Вінниці, чи передати до іншого суду, за територіальною підсудністю.

За цей час змінюється колегія суддів, змінюються прокурори. Зрештою, справа, залишається таки у Вінницькому міському суді, але там продовжують “жонглювати” її матеріалами, повертаючи обвинувальний акт прокурору.

Зрештою, таки призначають підготовче судове засідання. Яке переносять на кінець березня 2019 року.  

Втім, 7 січня 2019 року, на Різдво, із соцмереж стає відомо про смерть Сергія Верховода, бойовика “Сєні”.

Про деталі загибелі “казака” не повідомляється, але користувачі соцмереж вказують, що втрата – небойова.

Правоохоронці ж негласно кажуть про причину смерті: “Від життя в “республіці” помер”.

Кримінальне провадження тепер закривається “із нереабілітуючих підстав”. Смерть підозрюваного чи обвинуваченого – одна із таких.

Контррозвідка СБУ при цьому має подбати про документальне підтвердження смерті бойовика.

Вранці 4 березня у Вінницькому міському суді долучать до матеріалів справи інформацію про смерть обвинуваченого, а томик справи про участь мешканця Луганщини в терористичній організації потрапить у архів. Повноцінного судового розгляду не відбудеться.

Готівкові кошти, вилучені у Верховода під час його арешту, скерують до державного бюджету – це більш як півтисячі гривень, шість тисяч російських рублів з копійками та понад тисячу доларів США.

Так безславно “двохсотий” Сергій “Сеня” Верховод принесе людям хоч якусь користь.

Читайте також:
За рік на Донбасі ліквідовано понад 833 бойовики, – аналітик