автор: Анастасія Федченко
з Донецької області
фото автора
– Це Антарктида! – скажете ви.
– Це Світлодарська дуга, – відповім вам я.
Зараз тут, мабуть, найвищі замети, які мені доводилося бачити будь-коли на власні очі.
Іти траншеєю майже неможливо, хоча армійці і чистять сніг щогодини. Легше бабратися обіч окопу, поки дозволяє рельєф. Хоча і тут, коли ми повертаємося за годину, слідів уже не видно – переметені.
У траншеях снігу до коліна, набрати його повні черевики – справа п’яти хвилин.
Заметені спостережні пункти, бійниці. У цьому білому океані навіть дивно бачити чорні береги вільних від снігу бліндажів, місць зберігання зброї і боєприпасів.
Однак вояки не нарікають. “Батьківщину завжди легко захищати”, – посміхається армієць, якого звуть Геннадій. У маскхалаті в траншеї наче полярник.
Для Геннадія це четверта зима на передовій, і таких великих кучугур він не пригадує.
У п’ятницю морози на Донеччині несподівано змінилися трьома градусами тепла. Сніг почав танути. Відлигу застаємо в Мар’їнці. На околицях містечка ситуація краща, ніж у степу – дістатися до позицій можна навіть на легковому авто, а не лише на БМП. Однак і тут є непрохідні місця.
“Снігу подекуди насипало по пояс”, – говорить Максим, який боронить Мар’їнку. За його словами, під час хуртовин орудували лопатами щопівгодини. Кілька хвилин результат видно, однак свіжорозчищені стежки замітає майже одразу, і все навколо знову перетворюється на біле полотно.
Зима для розбитого війною Донбасу – як вміла візажистка. Прикрасила рани, наскільки змогла. Під снігом потрощені війною будинки й машини мають не звично жахливий, а подекуди мальовничий, навіть казковий вигляд.
Хоча це і є певною мірою казка, у якій добрі чоловічки (ельфи, гноми) борються проти зла, що насунуло з півночі, заодно перемагаючи і стихію. При цьому ще й жартують, що завдяки постійним фізичним навантаженням будуть здоровіші.
“Нормально, станемо почистимо, це така розминочка, і далі до роботи”, – посміхається Максим.
Сніг у Мар’їнці теж повсюди. Навіть у розбитому спортзалі. Він залетів сюди через вікна і вкрив м’якою ковдрою підлогу, де вже майже п’ять років ніхто не робить фізичні вправи і не грає у баскетбол.
У мороз сніг скрипить під ногами, сухо залітає в очі та ніс, заважає говорити. Танучи, рипить м’якше. Після відлиги синоптики знову обіцяють мороз, а це значить, що фронтові дороги перетворяться на ковзанку. Яку знову присипле сніг.
Передова знову стане наче біле полотно, на якому видно кожну кольорову цятку. Тож треба вдягати маскхалат, брати лопату і розчищати вузьку стежку до КСП взводу або роти.
Засніжена Мар’їнка. Галерея (гортайте):
Читайте також:
Воєнна історія 2018: згадати все
Фронтовий сніговик. Фото: Анастасія Федченко, Новинарня
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!