“Здоров’я без меж”: в Україні стартувала кампанія пропаганди психологічної гігієни для військових та їх родин

Олена Максименко
фото автора

Берегти психічне здоров’я на тому ж рівні, що й фізичне – така нехитра істина в стилі “Капітана Очевидності” дається дорогою ціною. Ціна ця – постравматичні розлади, депресії, панічні атаки, суїцидальні думки (а часом не лише думки) та інші “побічні ефекти” суспільства, що п’ятий рік поспіль живе у стані війни. А тепер ще й у воєнному стані.

Світова статистика свідчить, що в країні, де відбуваються воєнні дії, навіть 10% жінок у тилу, які не мають жодного стосунку до війни, мають ПТСР (посттравматичний стресовий розлад).

У 2017 році, за даними Мінсоцполітики, Україна посіла перше місце в Європі за кількістю психічних розладів. Майже два мільйони українців щороку звертаються до психіатричних медзакладів, а кожен третій страждає від нервових розладів.

За прогнозами Всесвітньої організації охорони здоров’я, до 2020 року психічні розлади увійдуть до першої п’ятірки недуг, що спричиняють втрату працездатності.

Такі цифри змушують задуматися над пошуком протидії й запобігання цим загрозам.

Днями в Українському кризовому медіа-центрі відбувся брифінг “Психологічна гігієна в час інформаційної війни”, на якому оголосили про старт проекту “Психічне здоров’я без меж”.

Ініціатором заходу стала ГО “Development Foundation” – організація, що з початком війни на волонтерських засадах займається психологічною допомогою військовим, їхнім родинам та переселенцям.

Проект, який здійснюється за підтримки відділу преси, освіти та культури посольства США в Україні, матиме передусім просвітницький характер.

Марта Пивоваренко і Віталій Харечко

Голова правління “Development Foundation”, психолог із 15-річним стажем консультування, супервізор для фахівців психосоціальної сфери на Донбасі Марта Пивоваренко розповіла, що проект відбуватиметься на кількох рівнях:

• психотерапевтична допомога ветеранам війни і їхнім родинам;
• підвищення кваліфікації фахівців і заходи для спеціалістів психосоціальної сфери, що безпосередньо працюють із бійцями;
• міжнародна співпраця та обмін науковими досягненнями у діагностуванні та роботі з різноманітними психологічними наслідками військових конфліктів.

У рамках “Психічного здоров’я без меж” буде створено онлайн-платформу для розбудови міжнародного партнерства дослідників психосоціальної сфери. Адже всі народи, які стикаються з війною, мають подібні синдроми, тож обмежуватися кордонами однієї держави не варто.

Проект включає інклюзивний принцип, бо право на здоров’я має кожен.

Керівник проекту Віталій Харечко розповів, що їхня “Development Foundation” уже чотири роки займається темою психічного здоров’я, і це можна назвати у позитивному сенсі пропагандою.

“Є дуже прості методи, рецепти, як справлятися з тими проблемами, які можуть статися, – зауважив він. – Коли йдеться про військовий контекст, коли наші бійці на Сході переживають гострий стрес – вони мають розуміти, які є методики, аби тримати себе в тонусі і виконувати свої обов’язки. А з іншого боку, коли вони будуть повертатися, важливо розуміти, як їм зі стану мобілізованого перейти у більш розслаблений стан, увійти в звичайний життєвий ритм”.

“Але загалом зараз усі українці перебувають у мобілізованому стані. Наш проект, наша місія полягає якраз в тому, щоб простими словами доносити до людей, що таке психічне здров’я, і як його краще берегти. Чистити зуби – це нормально, це те, що ми робимо «на автоматі». Але коли з’являються нав’язливі думки, ніхто не вважає, що з цим також потрібно працювати!” – зауважує Харечко.

Дієвий формат пропаганди психологічної гігієни – створення і поширення креативних відороликів про її важливість. Найближчим часом у рамках проекту “Психічне здоров’я без меж” українці побачать щонайменше два таких відео.

Важливість психологічної гігієни розуміє і військове керівництво. Адже йдеться про збереження моральної та фізичної мобілізованості особового складу, здатність швидко відновлюватись після відносної стабілізації ситуації в країні загалом суспільства.

Сергій Нагорний і Марта Пивоваренко

“Людина, яка все життя прожила в мирі, призиваючись на військову службу, змушена готуватись до дій в екстремальних умовах, – зазначив полковник, заступник начальника управління морально-психологічного забезпечення Командування Сухопутних військ ЗС України Сергій Нагорний. – Переналаштування на бойові задачі – це вже великий стрес… Потім, коли людина повертається до цивільного, мирного життя, з’являється проблема адаптації уже до нових умов. Після такої «ломки» організму дуже важко повернутися до мирного життя! Від цього страждає і ветеран, і сім’я. Ми багато говоримо про ветеранів, але ми дуже мало говоримо про їхні сім’ї!”

Марта Пивоваренко переконана: запобігти простіше, ніж лікувати. Саме тому програма акцентує на розвитку навичок самодопомоги, в тому числі на проведення ефективної декомпресії після повернення з передової.

Щоправда, в програмі не йдеться про індивідуальну психотерапію ветерана або ж членів його родини. Радше про системний підхід – про принцип не “рятувати кожного”, а дати відповідні “інструменти” бійцям, ветеранам, а також фахівцям, які працюють із ними, та навчити ним користуватися. Видати і привчити носити такі собі “ментальні бронежилети”. І це стосується не лише військових.

Одним із таких “бронежилетів” може слугувати соматичний підхід. У режимі он-лайн до брифінгу приєдналася діаспорянка Катя Кольцьо, доктор соматики у Веслеєнському університеті (Конектикут, США) / Katja Kolcio, Ph.D. Somatics, Associate Professor of Dance, Movement Studies, Environmental Studies Wesleyan University (CT, USA).

“Соматика базується на інтеграції тіла з мозком, – зазначила Кольцьо. – Соматика має стосунок не лише до здоров’я загалом, а й допомагає підготувати тіло до екстремальних станів, а також відновитися від пережитих травм – як фізичних, так і психологічних”.

За її словами, соматика становить собою поєднання досвіду з зовнішнім середовищем для усвідомлення поточного моменту. Саме соматика допомагає підготуватися до екстремального моменту, а потім повернутися до звичного стану. Цей перехід з одного стану в інший, на думку Кольцьо, дається людям найважче.

Вона говорить про дихання, кровообіг, травлення, роботу серця, заспокоєння та швидкість реакції – всі ці опції пов’язані між собою тісніше, ніж можна уявити, і, добре розуміючи, взаємозв’язок роботи тіла і мозку, цими процесами можливо керувати.

“Ми не маємо часу відчувати світ, відчувати своє тіло, включати внутрішню і зовнішню реальність в цей момент, – говорить Катя. – На це не потрібно багато часу, але це допомагає. Це не таблетка, але розуміння себе”.

Як це працює на практиці – присутні мали можливість переконатися, спробувавши одну з простих вправ, запропонованих Мартою Пивоваренко, що допомагають “перезавантажитися” після стресової ситуації.

Вправа для психологічного перевантаження

Техніка заточена на перефокусування уваги і виконується всього три хвилини.

У зручній, розслабленій позі людина, прикривши повіки (якщо це не викликає у неї дискомфорту), певний час концентрується виключно на зовнішніх звуках.

Потім “перемикається” і зосереджується на звуках всередині – дихання, серцебиття. Якщо людина після контузії, можливий також дзвін у вухах.

Після цього слід слухати усі звуки одночасно – як зовнішні, так і внутрішні, порівнюючи їх гучність, інтенсивність тощо.

Така вправа сприяє інтеграції внутрішньої уваги та відчуттів, іншими словами, посилює ефект присутності, “включеність”.

Подібні техніки будуть впроваджуватися для бійців перед виходом на службу – адже це саме ті прості речі, які рятують.

“Психічне здоров’я без меж” – це залучення всіх інклюзивно до процесу дбання про своє здоров’я ще до того, як знадобиться лікування”, – підкреслила Марта Пмвоваренко.

“Тому ми розглядаємо це ширше, аніж на рівні «а давайте ми допоможемо армії». Потрібно працювати з суспільством, потрібні просвітницькі кампанії, телевізійні ролики і дуже багато речей, щоб ми досягли розуміння того, що конфлікт починається там, де є неспівставлення інтересів. І що внутрішні конфлікти породжують беззахисність перед зовнішніми загрозами. І що міждержавні конфлікти в принципі вирішуються тими ж механізмами, що й особисті конфлікти. Тому в даному випадку наша робота – це й миротворча робота загалом!” – переконана громадська діячка.

Хай там як, а нація зі стійкою психікою – непереможна. Тож хочеться вірити, що спільними зусиллями показники песимістичної статистики, наведеної на початку статті, вдасться поліпшити. Чи принаймні не поглиблювати. Адже повернення з війни чекає на нас усіх.

Читайте також:
Війна за ветерана. Як суспільство й держава борються
за психологічну адаптацію учасників АТО

“Психологія з серцем”. Можливості НЛП у допомозі ветеранам