Помер відомий український перекладач Віктор Шовкун

Уранці 22 листопада в Києві на 79-му році життя після тривалої хвороби серця помер відомий український перекладач Віктор Шовкун.

Редакція “Новинарні” висловлює щирі співчуття заступникові головного редактора Лесі Шовкун у зв’язку з втратою батька. Сумуємо разом із дружиною та всіма рідними й близькими Віктора Йосиповича.

Один з останніх представників старої школи українського художнього перекладу, Віктор Шовкун володів шістьма іноземними мовами — англійською, французькою, іспанською, італійською, португальською, російською.
Більшість із них вивчив самотужки.

Уродженець села Манченки на Харківщині. Випускник Московського держуніверситету (філологічний факультет, кафедра структурної та прикладної лінгвістики).

У 1970-х роках працював у відділі зарубіжного патентування в Київському інституті надтвердих матеріалів‚ звідки мусив піти в 1972 році під тиском адміністрації (на яку‚ у свою чергу‚ тиснув КДБ). Шовкуна звинуватили в українському націоналізмі‚ політичній неблагонадійності та в “небажанні допомогти органам”.

Відтак почав перекладати художню літературу.

У 1975–1986 і 1997–2002 рр. працював літературним редактором у журналі закордонної художньої літератури “Всесвіт”.

1983 року вступив до Спілки письменників України.

Із 1986 року — на творчій роботі‚ професійний письменник-перекладач.

Наприкінці 1996 року переніс складний інсульт, унаслідок якого ліва частина тіла залишилася обмеженою в русі. Тексти на комп’ютері набирав однією рукою.

Співпрацював з видавництвами “Фоліо”, “Махаон”, “Пульсари”, “КСД”, “Видавництво Старого Лева” та ін.

Навесні 2005 р. у львівському видавництві “ВНТЛ-Класика” вийшла книга “Життя в абсурді” Віктора Шовкуна — квазіавтобіографічний твір, що вмістив багато майстерно виписаних портретів сучасників автора та яскравих замальовок із повсякденного життя.

Найвідоміші переклади:

з англійської — «Гендерсон, цар дощу» Сола Беллоу, «Сотворіння світу» Гора Відала, велика кількість оповідань Агати Крісті й Едгара По, «Сент-Ів» Роберта Льюїса Стівенсона, «Історія Лізі» Стівена Кінга, «Код да Вінчі» Дена Брауна, «Таємниче світло» Джилл Грегорі й Карен Тінторі, «Енциклопедія постмодернізму» за редакцією Віктора Е. Тейлора та Чарлза Вінквіста, праці Жана Кальвіна й Мартіна Лютера, “1984” Джорджа Орвелла, новели серії Scottish fiction;

із французької — «Знедолені» Віктора Гюґо, романи й повісті Оноре Бальзака та Анатоля Франса, «Будуарна філософія» Маркіза де Сада, «Фальшивомонетники» Андре Жіда, «Письмо та відмінність» Жака Дерриди, «Археологія знання» Мішеля Фуко, «Смішні любові» і «Неквапливість» Мілана Кундери, «Miserere (Псалом п’ятдесятий)» Жана-Крістофа Ґранже, серія детективних новел, зокрема Жоржа Сіменона, «Нобелівська лекція» Альбера Камю, «Заблудлі душі» Фредеріка Трістана, «Усе, що не було сказано» Марка Леві; на російську — «Героические злоключения Бальтасара Кобера», «Мастерская изчезнувших грез», «Загадка Ватикана» Трістана;

з іспанської — «Кохання під час холери» та «Історія вбивства, про яке всі знали заздалегідь» Габріеля Гарсіа Маркеса, «Алеф» і «Всесвітня історія підлоти» Хорхе Луїса Борхеса, твори Ортеги-і-Гасета, Алехо Карпентьєра, «Життя Дон Кіхота й Санчо», «Туман», «Абель Санчес», «Тітка Тула» Мігеля де Унамуно, «Грім у листі» Аугусто Роа Бастоса, «Ігри янгола» Карлоса Руїса Сафона;

з італійської — «Тростини на вітрі» Грації Деледди, «Кмітлива красуня Розаура» Карло Гольдоні, «Оповідання» Чезаре Павезе, «Сестри Матерассі» Альдо Палаццескі, «Насолода» Габріеле д’Аннунціо;

з португальської — «Євангелія від Ісуса Христа» Жозе Сарамаго, романи Пауло Коельйо («Відьма з Портобелло», «Одинадцять хвилин», «Бріда», «Переможець завжди самотній»).

Лауреат першої премії імені Лукаша «Ars Translationis» за найкращий переклад з опублікованих у журналі «Всесвіт» (1989, за переклад з англійської роману Гора Відала «Сотворіння світу»).

Лауреат премії імені Сковороди 2004 р., якою посольство Франції відзначає найкращий переклад року із французької на українську (книга Мішеля Фуко «Археологія знання», вид. «Основи»).

Книги з перекладами Віктора Шовкуна за останні кілька років

Лауреат премії імені Максима Рильського 2009 Національної спілки письменників України за найкращий переклад року.

Лауреат премії імені Шолом Алейхема 2018 року за переклад роману “Хлопчик в смугастій піжамі” Джона Бойна (“ВСЛ”).