Командира розвідвзводу 28-ї бригади вбив колега по підрозділу. Бо пив і “кошмарив”? ОНОВЛЕНО

оновлено

Загибель командира розвідувального взводу 28-ї механізованої бригади Ярослава Гаврилюка в зоні ООС була небойовою втратою – сержанта до смерті забив колега по підрозділу. З іншого боку, є свідчення, що вбитий був порушником дисципліни.

Як передає “Новинарня“, про це повідомила “Думська” з посиланням на джерело у військовій прокуратурі та на товаришів по службі вбитого.

Уродженець Буковини, командир розвідвзводу одеської бригади Гаврилюк Ярослав Степанович, позивний “Сява”, був убитий 28 жовтня в районі міста Мар’їнка на Донеччині.

Сайт Чернівецької ОДА сповіщав, що Гаврилюк загинув “під час виконання бойового завдання”.

Однак працівник прокуратури в Одесі уточнив: “Під Мар’їнка його побив на ґрунті неприязних особистих стосунків командир розвідки батальйону Андрій М.”

За фактом нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до смерті, відкрито кримінальне провадження.

“Вони служили разом півтора року, і Андрій часто нападав на Ярослава, – цитує “Думська” одного з військовослужбовців бригади.

“Думська” пише, що Андрій М., який до смерті забив Ярослава Гаврилюка – одесит, сержант за званням (хоча й обіймає офіцерську посаду).

Видання пише, що родичка підозрюваного працює в навчальному закладі МВС України.

Андрій М. – праворуч. Пост у соцмережі 2014 року

“Думська” також зазначає, що Андрій М. народився в 1973 році. Закінчив Одеську національну юридичну академію, був членом проросійської партії “Родина” Ігоря Маркова, балотувався від неї у 2010 році в Одеську облраду.
Уже після початку війни з Росією Андрій М. розміщував у соцмережах фотографії з георгіївською стрічкою.

ОНОВЛЕНО. Співробітник “Книги пам’яті полеглих за Україну” Святослав Смук на підставі спілкування з військовими та вивчення соцмереж висловив думку, що ситуація не є однозначною.

За його словами, є свідчення, що Гаврилюк на службі зловживав алкоголем і його слід було знешкодити, коли він, озброєний, поводився на вулиці Мар’їнки неадекватно та відмовлявся скласти зброю.

“Що ж до самого командира, то він, за словами тих, хто служив/служить із ним, довів, що не “сепар”, – переказує Смук.

Відтак, зазначає Святослав Смук, не слід робити передчасні висновки щодо події в 28-й бригаді, натомість слід почекати результатів всебічного розслідування.

Водночас колишній співслужбовець Гаврилюка по 28 омбр Юрій Полгородник характеризує Ярослава з позитивного боку.

Ярослав Гаврилюк народився 13 травня 1970 року в селі Банилів Вижницького району Чернівецької області. Мешкав у Вижниці та Одесі. Одружений.

Прощання з Гаврилюком відбулося 31 жовтня і одеському Будинку офіцерів. Його поховали на Новогородському (Таїровському) кладовищі Одеси.

Читайте також:
Через самогубства і навмисні вбивства загинули майже 900 військових,
— Матіос