“Я пішов на фронт, тому що ідіот”. Лера Бурлакова прочитала найкращу книжку про повернення з війни

 

Валерія Бурлакова
журналістка, у 2014-2017 роках – учасниця АТО, військова, мінометниця і гранатометниця, звільнилася в запас як солдат 46-го окремого батальйону спеціального призначення “Донбас-Україна” ЗСУ

(FB)

«Дзвонила мати Рекса. Він четвертий місяць сидить на ганку бабиної хати. Періодично посилає бабу з дідом до біса і далі. Іноді їсть. Іноді спить. Але переважно сидить на ганку, дивиться на кросівки і о*уїває з усього, що відбувається навколо. 
Він дуже хороший хлопець. Ну, коли нікого не намагається пере*бати. (…)
Мама просила, аби я приїхав і щось йому сказав. Що я йому скажу, коли я такий самий. Тільки в нас квартира і немає ґанку». 

…Це дійсно перша книга про російсько-українську війну, яку я прочитала взахльоб. Бо зазвичай я не читаю ані у транспорті. Ані, як це не дивно, у ліфті… Ані в режимі «треба б зняти кросівки та зварити кави, але… ще кілька сторінок». І у результаті книжка закінчується, а ніякою кавою ще й не пахне. Це раз.

Два. Хочеться терміново купити кількадесят примірників і терміново подарувати їх важливим для тебе людям, яких описана у книжці історія — бо історія, насправді, не тільки про кожного, хто (не) повернувся-з-війни, але і про всіх, до кого він з війни (не) повернувся — так чи інакше стосується. Тим, з ким ти воював і тим, хто тебе чекав. І навіть друзям з минулого життя, про яких тут лише «…він дзвонив мені іноді, але я не брав трубку. Просто не хотів. Хтось не хоче йти на війну, а хтось не хоче брати трубку – все ж логічно…»

І не просто подарувати, а й висіти в кожного над душею поки людина читатиме, від першої і до останньої сторінки – щоб бачити реакцію.

Я навіть не можу пояснити чому так. Може, тому, що у цьому тексті все дуже чесно, дуже просто і зовсім не героїчно – бо тут і про мародерство, і про страх, і про суїцидальні думки, і про «мене постійно питають, чому я пішов на війну. Я пішов, тому що я – ідіот». І про хороше теж.

… Підозрюю, що днями вийде моє дооооооооооовге інтерв’ю з Natasya Nagorna (автор книжки Наталія Нагорна, тележурналіст “1+1” – “Н”). Але я радила б просто повірити на слово і Вже збігати у “Каптерку” за своїм примірником – і тому, що тираж, насправді, дуже маленький. І тому, що у розмові буде чимало спойлерів  :). Хоча, звісно, і тим не зіпсуєш текст, від якого вже після спілкування з автором не відриваєшся навіть довгою дорогою з першого поверху на дев’ятий.

P.S. Так, це в мене оригінал малюнку з книги. Так, це наша шахта.

Читайте також:
Війна за ветерана. Як суспільство й держава борються за психологічну
адаптацію учасників АТО

Знаменита мінометниця ЗСУ Бурлакова звільнилася в запас.
І починає книжку історій 30 наших «двохсотих»

 

〉〉  Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter

 

〉〉 Найкращий лайк - переказ 50 грн. для гонорарів авторам "Новинарні".