Віва Табарнія. Каталонські противники незалежності перетворили інтернет-прикол на політичну ідею

Іспанською топ-новиною останніх днів стала поява віртуального територіального утворення під назвою Табарнія (східна частина автономії з найбільшими каталонськими містами, Таррагона і Барселона).
Автори ідеї – каталонські інтелектуали, прихильники єдності Іспанії – стверджують, що задумали Табарнію як “повчальну різдвяну історію” напротивагу сепаратистам. Мовляв, якщо ті відокремлять Каталонію від Іспанії, Табарнія – найрозвиненіша частина Каталонії – відділиться від останньої і залишиться в Іспанії на правах автономії.
Тим часом багато жителів східної Каталонії, де домінують проіспанські настрої, сприйняли ідею фейкової Табарнії як керівництво до дії. Ідею підтримали понад сто громадських організацій, вона бурхливо обговорюється в пресі і соцмережах, місцеві юристи готують документи для втілення проекту в життя, а населення збирає кошти на потреби майбутньої “табарнської” адміністрації, передає DW.

“Схід Каталонії відрізняється від її заходу, і антагонізм між ними існує давно”, – пояснила співробітниця мадридського Центру соціологічних досліджень Габріела Роспіде. За її словами, на сході зосереджене ділове та культурне життя Каталонії, її великі міста, її заводи і університети, більшість населення, виробляється 80 відсотків місцевого ВВП, а місцевий бізнес пов’язаний тісними зв’язками з іншими регіонами Іспанії.
І, мовляв, жителі каталонського сходу незадоволені тим, що женералітат впродовж останніх років більше опікувався сільським заходом, де сильні сепаратистські настрої. Несправедливою вважають вони і каталонську виборчу систему, що дозволяє малонаселеним західним округам обирати таку саму кількість депутатів, як і в густонаселених східних.

Жауме Бош, представник “Барселона – НЕ Каталонія”, однієї з громадських організацій, що підтримують ідею Табарнії, заявляє: східна частина Каталонії відрізняється від західної не лише рівнем розвитку і соціальним складом населення, а й історією, традиціями і навіть діалектом. “Сепаратисти вперто твердять про те, що каталонці єдині в бажанні відокремитися від Іспанії, але це не так”, – каже Бош.

За його словами, ідея Табарнії виникла “в контексті полеміки з сепаратистами”. Її автори хотіли лише довести, що “незалежність Каталонії неприйнятна для мільйонів людей”. Однак проект набув іншого ефекту: сепаратисти його проігнорували, зате “прихильники єдності сприйняли як керівництво до дії”, і в соціальних мережах за період різдвяних свят ідею Табарнії підтримали щонайменше 200 тисяч каталонців.

Представник барселонської фабрики прапорів Banderas AAP заявив у коментарі “Німецькій хвилі”, що робітники його підприємства “залишилися без різдвяних вихідних”. Фабрика отримала термінове замовлення: виготовити сто тисяч прапорів вигаданої Табарнії.
Замовлення надійшло від роздрібних торговців, яких покупці буквально взяли в облогу, вимагаючи нову символіку.

Цей прапор, за словами Жауме Боша, придумали громадські активісти. Він складається з елементів муніципальної символіки Барселони і Таррагони. Люди вивішують його на балконах – на підтримку Табарнії, так само, як прапори Каталонії вивішують численні “незалежники”.

Бош вважає, що “проект слід реалізувати лише в тому випадку, якщо Каталонія відокремиться від Іспанії”. Але багато організацій, такі як “Барселона поза Каталонією”, “Платформа за автономію Барселони” та інші, вже взялися за здійснення проекту “Табарнія”. Вони призначили на 20 січня маніфестацію на підтримку відділення Табарнії від Каталонії, планують провести референдум, ведуть пропаганду серед населення, збирають кошти, готують документи для надання іспанському парламенту.

Професор конституційного права Мадридського університету Педро Креспо Майор каже, що з точки зору іспанського законодавства здійснити ідею Табарнії “важко, але можливо”. Поділ Іспанії на автономні області зафіксовано конституцією, а поправки в неї можуть вноситися лише після тривалої парламентської процедури і референдуму. Але прецедент вже був: свого часу Мадрид був виділений в окрему автономію з більшої області – Кастилії-Ла-Манчі.

Що стосується політиків, то вони не поспішають прогнозувати для преси майбутнє Табарнії, пише DW.
Для правлячої в Іспанії Народної партії і головної опозиційної Соціалістичної робітничої партії йдеться лише про “повчальну для сепаратистів історію”.
Каталонська філія партії “Громадяни”, яка виступає разом з консерваторами і соціалістами за єдність Іспанії, проект не сприймає, хоча її електорат і зосереджений в східній Каталонії. Партія вважає, що “внутрішні і зовнішні кордони країни перегляду не підлягають”.
На грудневих виборах за кількістю отриманих мандатів вона обігнала всі інші політичні сили Каталонії. Однак сформувати уряд не може, оскільки сепаратисти в сукупності мають більшу кількість депутатів.

Як повідомляла “Новинарня“, 27 жовтня парламент Каталонії проголосував за проголошення незалежності від Іспанії.
Підставою для цього стали результати голосування на референдумі 1 жовтня, який був не визнаний Мадридом.
Сенат Іспанії одразу ж ухвалив застосування статті 155 конституції країни, яка призупиняє самоуправління та автономію Каталонії.
Прем’єр Іспанії розпустив парламент Каталонії та оголосив нові вибори 21 грудня.
28 жовтня віце-прем’єр-міністр іспанського уряду Сорая Саенс де Сантамарія була призначена тимчасовою очільницею женералітату Каталонії замість усунутого Карлеса Пучдемона.
31 жовтня конституційний суд Іспанії призупинив рішення Каталонії про проголошення незалежності від Іспанії.

Надалі іспанський суд арештував низку членів уряду регіону. Голова женералітету Пучдемон і ще чотири міністри втекли до Бельгії.
Після того як Мадрид видав європейський ордер на арешт відстороненого лідера регіону, Пучдемон здався поліції. Суд залишив його на волі під особисте зобов’язання й відмовився видавати Іспанії.

28 листопада заарештований екс-віце-президент женералітату Каталонії Оріол Жункерас та екс-міністри від партії “Республіканська лівиця Каталонії” направили до Верховного суду лист, у якому погодилися з владою Мадрида над регіоном та попросили звільнити їх з-під варти.

На виборах 21 грудня порівняно найбільше голосів здобула проіспанська партія “Громадяни”, однак сумарно більшість мандатів вибороли знову незалежники – політичні сили Пучдемона, Жункераса та ін.

Читайте також:
Роль кремлівських «ботоферм» у каталонській кризі