Війна за Генштаб: чому хочуть відставити Віктора Муженка і як він тримається

автор: Дмитро Лиховій

На початку жовтня збіглися в часі кілька подій: резонанс від пожежі з детонацією боєприпасів у Калинівці; цілеспрямована кампанія “Народного фронту” за відставку начальника Генштабу ЗСУ Віктора Муженка; скандальне обговорення та ухвалення Верховною Радою “за основу” проекту закону про деокупацію Донбасу.

Так чи інакше, у згаданих подій можна виявити спільний знаменник: Генеральний штаб Збройних сил України.

За висновками “Народного фронту” і К^о, відповідальність за втрату сотень тисяч тонн калинівських боєприпасів має лягти на НГШ Муженка.
І саме Генштаб ЗСУ, відповідно до внесеного президентом Порошенком законопроекту, може стати головним “вигодонабувачем” так званих “заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсічі російської збройної агресії в Донецькій та Луганській областях” (їх заплановано проголосити замість АТО, яку наразі курирує Служба безпеки України).

Атака балансира

Дехто вдається до спрощеної оцінки — “аваковські” пішли проти “армійських”. В принципі, щось у цьому є.
Хоча начальнику Генштабу зараз опонують не лише ті кола, що близькі до глави МВС Арсена Авакова і партії “Народний фронт” (яка є невід’ємною частиною пропрезидентської коаліції у ВР). Дискусія має й інших впливових учасників зі своїми інтересами й баченнями. Це й секретар РНБО Олександр Турчинов, і “Самопоміч”, і не лише вони.

А визначальна роль у прийнятті рішень — і щодо призначення відповідальних за Калинівку, і щодо визначення нових повноважень Генштабу в операції проти ОРДЛО — належить адміністрації президента й особисто Петрові Порошенку, який виступає певним стримувачем для сторін.

Віктор Муженко в кабінеті начальника Генштабу ЗСУ

Поки що президент не поспішає вибивати крісло з-під Віктора Муженка.

Той, як відомо, очолив Генштаб ще в липні 2014-го (замінив Михайла Куцина) і має в біографії такі сумні сторінки, як депутатство в Житомирській облраді від Партії регіонів та Іловайський котел.

При цьому Муженко пишається трирічною розбудовою Збройних сил України та називає їх “мабуть, найсильнішими в Європі — з урахуванням бойового досвіду”.

Подейкують, Петрові Олексійовичу дуже не сподобалася прямолінійна заява ”народофронтівця” Антона Геращенка про узурпаторські нахили Порошенка та історичну місію Авакова, котрий покликаний Порошенку протистояти.

“Президент хотів сконцентрувати всю владу над правоохоронними органами в своїх руках, а “Народний фронт”, я і Арсен Аваков вважаємо, що це дуже небезпечний прецедент”, — без зайвої скромності сказав Геращенко на ICTV 2 жовтня, підтвердивши свою місію рупора Авакова та претензії міністра внутрішніх справ на провідну роль у силовому блоці.

Якщо хтось не до кінця зрозумів, нардеп уточнив: конфлікт у Петра й Арсена започаткований одразу після обрання Порошенка президентом. А “певний баланс влади” встановився завдяки тому, що Аваков тримає безпосередньо під собою МВС, Нацгвардію, Державну прикордонну службу і ДержНС. Тоді як президент “відповідає” за СБУ і Генпрокуратуру.

Арсена Аваков і Петро Порошенко. Фото УНІАН

Антон Геращенко не згадував у вертикалі президента Міноборони і Збройні сили. Проте, як стало зрозуміло з інших заяв і кроків “Народного фронту”, це політична сила активно працює на відставку начальника Генштабу ЗСУ.

Журналісти й експерти припускають, що не просто так. А з прицілом на призначення більш зговірливого НГШ, який би, по можливості, доповнив заявлений Геращенком “баланс”.

Мотиви “Народного фронту”: політичні торги…

На зустрічі з журналістами і редакторами минулого тижня, після тривалих “тортур випитуванням”, Віктор Муженко таки визнав: “є відчуття”, що “Народний фронт” хоче відсунути його з посади начальника Генштабу і поставити свою людину.

“Мотив — пояснити не можу”, — зазначив при цьому НГШ. Або не захотів пояснювати.

Спостерігачі називають кілька мотивів суперечок навколо Генштабу і його начальника, який став учасником політичних розкладів. (А хоч як Муженко уникає згадок по “політику” при обговоренні цих колізій, вона тут присутня на повний зріст).

Звісно, може бути, що в нардепів від “НФ” саме зараз, після енної пожежі на складах боєприпасів, загострилося почуття справедливості і вони вирішили зініціювати та довести до кінця кампанію “Муженка геть”. Залучили на свій бік Турчинова із заявою про відповідальність.

Плюс до заяв, колишній військовий журналіст, а тепер нардеп від “НФ” і координатор групи “Інформаційний спротив” підготував і поширив красиву інфографіку про крайнього відповідального за арсенали.

Авжеж, за Калинівку — як рецидив Балаклії і Сватового — комусь слід розплатитися в самих верхах. Принаймні посадою.

Однак варто також враховувати політичне тло цієї кампанії. А саме зараз ведуться переговори про ймовірний спільний проект Блоку Порошенка та нинішнього “Народного фронту” для участі в наступних виборах (і справді вже пора визначатися — іти на вибори-2019 окремо, разом, а якщо так, то з ким).
На цих переговорах “НФ” виторговує собі кращі позиції, більші квоти. Розвертається й іде, повертається з новими підходами — час на торги ще є, варіанти теж.

І от, мовляв, наступ на “президентського” Муженка та можливе припинення цього наступу — один з елементів торгів про створення умовного блоку “Народний фронт Петра Порошенка”.

Військові версії:
від контролю над АТО до арсеналів

Водночас є ще кілька важливих мотивів наступу.

Конспірологічно-комерційний мотив включає в себе зокрема згадку про конфлікт навколо старого арсеналу в Чуднові Житомирської області.
Як заявив близький до ГШ волонтер Роман Донік, голова Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки та оборони Сергій Пашинський (“Народний фронт”) лобіює ідею розформування військового арсеналу в Чуднові, аби боєприпаси звідти списати та передати на утилізацію приватній компанії “Таско”.

Муженко ж нібито заблокував цю ідею, через те що ЗСУ — після Балаклії і Калинівки — потребують додаткових площ для роззосередження боєприпасів. Заангажований комітетник, відповідно, домагається свого. Бо на розпилюванні і здачі на брухт тисяч тонн застарілих снарядів наближені фірми можуть непогано заробити.

Крім того, не слід забувати й про інші бізнес-інтереси Пашинського, дуже близького до “Укроборонпрому”.

Однак є мотив значно більших масштабів і площ.

У проголосованому за основу законопроекті №7163 про зміну формату АТО передбачено, що на Об’єднаний оперативний штаб Збройних сил України покладається “безпосереднє керівництво силами та засобами ЗСУ, інших військових формувань, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсічі російської збройної агресії в Донецькій та Луганській областях.

Оприлюднений законопроект не визначає, хто, як і за чиєю участю, крім ЗСУ, формує цей ООШ, який створюється замість Штабу АТО. А також те, хто саме очолить новий штаб. Однак навіть назва говорить за себе — це Об’єднаний оперативний штаб саме Збройних сил, а не чийсь там ще.

І повноваження в ООШ ЗСУ будуть чималі. Власне, Збройні сили мають усі шанси перейняти важелі СБУ в донбаських справах і взяти під свій контроль у регіоні МВС, Нацгвардію тощо.

Проект передбачає, що працівники правоохоронних органів, військовослужбовці та інші особи, які залучаються до здійснення “заходів замість АТО”, підпорядковуються саме начальнику Об’єднаного оперативного штабу ЗСУ.

Порядок в’їзду-виїзду осіб і переміщення товарів на тимчасово окуповані території в Донецькій і Луганській областях також визначається начальником Об’єднаного оперативного штабу ЗСУ — щоправда, “за погодженням із Службою безпеки України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій”.

Крім того, законопроект фактично передбачає заміну зверхницьких функцій керівника Антитерористичного центру СБУ начальником ООШ ЗСУ у тих населених пунктах, де утворено військово-цивільні адміністрації.

Також законопроект — у випадку запровадження в Донецькій і Луганській областях воєнного стану — передбачає утворення замість ВЦА просто військових адміністрацій.

Словом, новий законопроект значно розширює повноваження Збройних сил на Донбасі і, відповідно, зменшує роль інших силових структур. У тому числі й тих, що наразі контролюють товарні потоки через лінію розмежування.
Ну й контрабанду, куди ж без неї. А це таки скажені, скажені гроші.

Читайте також:
Замість АТО – ЗіЗНБіОСіВРЗАвДЛО.
Яку роль визначає Збройним силам закон про деокупацію Донбасу

Тож не лише в автора цих рядків напрошуються висновки: опоненти Муженка з іншої частини силового блоку зацікавлені в тому, щоб: або поставити на ГШ замість Муженка ближчу собі людину, або послабити важелі Генштабу ЗСУ в законопроекті про Донбас.

На тому, що до другого читання в законі можуть з’явитися правки, запропоновані різними політичними силами, наголосила зокрема перший віце-спікер ВР Ірина Геращенко.

А представниця президента в парламенті Ірина Луценко 7 жовтня сказала в ефірі “Еспресо”: передбачена законопроектом №7163 зміна формату АТО не означає, що там тепер усім керуватиме Генштаб ЗСУ.

Наразі формулювання про склад і керівництво Об’єднаного оперативного штабу виглядають вельми розмитими, і проект справді потребує уточнень у цьому питанні.

НГШ: “Не знаємо, які наші пропозиції будуть враховані”

Віктор Муженко на зустрічі з журналістами визнав, що “тривають дебати щодо змісту закону”, який стосуватиметься функцій Об’єднаного оперативного штабу ЗСУ на Донбасі.

“Ми бачили цей проект і подавали свої пропозиції. Не знаємо, які будуть враховані”, — зазначив генерал армії.

Як стало відомо згодом, пропозиції юристів Генштабу ЗСУ полягають зокрема в тому, що начальник Об’єднаного оперштабу має призначатися президентом України за поданням начальника Генерального штабу ЗСУ й бути заступником НГШ ЗСУ.

Зі слів Віктора Муженка можна було зрозуміти, що на зустрічах із президентом він схиляв того до введення стану, коли нинішньою зоною АТО керуватиме Генштаб ЗСУ.

Також НГШ фактично погодився, що законопроект 7163 створює передумови, аби повернути Донбас силою.

За його словами, Збройні сили готові до участі у військовій операції зі звільнення ОРДЛО. Однак слід “спитати, чи українське суспільство готове заплатити високу ціну за силове звільнення” Донбасу.

“Треба розуміти: десятиденна операція із застосуванням авіації може призвести до втрат 10-12 тисяч військовослужбовців ЗСУ (з яких 3 тисячі — загиблими), пропорція втрат наступаючих — 4 до 1. Крім того, на 2 тисячі втрат військових буде 10 тисяч цивільних, плюс поправка на міські умови”, — відповів генерал армії Муженко на запитання про можливість наступу ЗС України, “озброєних” новим законом.

“Це більші втрати, ніж загалом з початку АТО”, — сказав він.

“Тюльпани” та інші квіти відповідальності

Більше, ніж з початку АТО, вилетіло “в трубу” снарядів та ракет в одній окремо взятій Калинівці.

Чи має під собою підстави цифра збитків — 800 млн. грн., яких зазнав 48-й арсенал внаслідок пожежі 26 вересня — 3 жовтня?

Відповідаючи на це запитання “Новинарні”, Муженко сказав, що такі суми спливають, якщо рахувати ціни, які могли б бути закупівельними, якби Збройні сили України купували снаряди, втрачені внаслідок детонації. Та оскільки багато боєприпасів не використовувалися ЗСУ та/або підлягали утилізації, втрати армії менші.

Наслідки вибухів на арсеналі в Калинівці. Фото: Reuters

Із трьох найбільших вирв, які видно на території Калинівського арсеналу після пожежі, дві — від 240-мм “Тюльпанів” (2С4 «Тюльпан» — радянський самохідний міномет калібру 240 мм, що не перебуває на озброєнні в Україні).
Ще одна — від ракет до РСЗВ “Ураган”.

Втрати величезні, однак Муженко не визнає відповідальність за ексцес — ані свою, ані Збройних сил.

На зустрічі зі ЗМІ начальник Генштабу заявив, що диверсія — не сфера відповідальності ЗСУ.

“Якщо буде доведено силовий прорив, проникнення через охоронюване загородження — тоді це провина наша”, — сказав Муженко.

“Тут питання оперативного супроводження [іншими силовими структурами]”, — зазначив він, підкресливши водночас, що атаки безпілотника на склади в Калинівці теж не було.

Генерал армії наголосив, що у надзвичайної ситуації на 48-му арсеналі “є передумови і є причини”.

“Передумови — так, існують”, — визнав Муженко, назвавши зокрема зберігання на відкритих майданчиках, обмежені можливості переміщення боєприпасів з великих арсеналів в інші місця, нестачу критих сховищ, високу ціну облаштування безпекових загороджень (3 млн. грн. за 1 км плюс розчистка ще 50 метрів вздовж усіх периметрів).

Причина ж пожежі — вибух, і вина ЗСУ в цьому не доведена, стверджує Муженко.

Натомість, за його словами, він віддав наказ про переміщення боєприпасів із загрожених арсеналів у 2015 році ще “до Сватового”, і це величезна робота, яка робиться вручну і яку неможливо швидко виконати навіть при достатньому фінансуванні.
Наразі переміщено 220 тисяч тонн — це більш як дві Балаклії, більш як три Калинівки.

Після займання Калинівки Муженко мав розмову з президентом Порошенком про відставку. Однак, розповів НГШ, дійшли висновку, що потрібно дочекатися висновків розслідування.

Президент Петро Порошенко, міністр оборони Степан Полторак і начальник Генштабу Віктор Муженко

Зі слів головнокомандувача Збройних сил, за крісло він не тримається. Водночас пригадується різка заява начальника Генштабу — головнокомандувача ЗСУ від 29 вересня: “Для тих, хто ще не зрозумів – звинуватити мене, моїх підлеглих в бездіяльності не вдасться. Призначити крайніх не вийде”.

Тоді ж Муженко нагадував, що для управління Збройними силами вибудована “вертикаль з Верховним Головнокомандувачем на чолі”.

Після Балаклії, розповів НГШ, проведено службове розслідування. За його підсумками 159 посадових осіб — “від Генштабу до особового складу самого об’єкта” — отримали різні види дисциплінарних стягнень.
Але конкретна причина пожежі так і не встановлена, розслідування триває.

Як буде з калинівським кейсом?

За розпорядженням міністра оборони, матеріали внутрішнього розслідування Міноборони мають бути оприлюднені до 25 жовтня.

І от тоді може бути цікаво. Адже комісію щодо Калинівки очолює генерал-лейтенант Руслан Хомчак — нині головний інспектор МОУ, а раніше — перший заступник командувача Сухопутних військ. Його стосунки з Муженком, як відомо, далеко не найкращі.

Так що в історії з відповідальністю за вибухи на арсеналах і в можливих рокіровках на чолі Збройних сил зберігається інтрига.

Однак остаточне рішення в будь-якому випадку прийматиме президент. На основі зокрема і власних висновків про керованість Збройних сил — і на фронті, і в ППД, і, можливо, на виборчих дільницях.

Читайте також:
Історія пожеж на військових складах: де в Україні вибухали боєприпаси

У Генштабі розповіли, як бідував Калинівський арсенал.
А тепер на ньому буде система раннього виявлення