Арт-діалог з учасниками АТО: виставка “Мистецтво Незалежності” в Історичному музеї

«Ми позиціонуємо себе як мистецька платформа для військових. Не всі ті, хто пройшли пекло війни, хочуть і готові говорити. Саме за допомогою мистецтва вони можуть частково передати свій сублімований досвід, набутий у реаліях війни. Ветеранам важливо, щоб люди їх почули і зрозуміли. Вони чекають на відгуки про свої роботи, хвилюються і радіють, коли є зворотній зв’язок від глядачів/слухачів/читачів. Важливо розуміти, чи відбувся діалог між ними», – каже керівник мистецького проекту «Життя на нулі» Інна Єрмакова.

Вона є куратором проекту «Мистецтво Незалежності», відкриття якого відбудеться сьогодні, 23 серпня, о 14:00 у Національному музеї історії України (вул. Володимирська, 2, біля Пейзажної алеї).

автор: Максим Дністровий

Фото з виставки: Юрій Величко

Про життя на передовій від учасників АТО

У проекті «Мистецтво Незалежності» – три виставки учасників АТО з музичним супроводом:

• фотопроект «Життя на нулі» Юрія Величка, позивний «Фотограф»,
• поезії та фото Максима Кривцова, позивний «Далі»,
• живопис Павла Кулика, позивний «Барклай»,
• класична музика від Ігоря Михайлишина, позивний «Піаніст».

«Проект починався з фотовиставки «Життя на нулі» Юрія Величка, який у 2015-2016 роках служив у 46-му окремому батальйоні спеціального призначення «Донбас-Україна» Збройних сил України (не плутати з батальйоном НГУ «Донбас»). Саме з Юрієвої ініціативи і пропозиції до проекту приєдналися його побратими Барклай та Далі, а також їхній товариш Піаніст. Ігор Михайлишин за освітою юрист, при чому спадковий. Хлопець під час Майдану заграв на людях класику. Після Майдану була війна, полон в Іловайську. Йому вдалося в полоні знайти розгромлений інструмент, відремонтувати його і рятуватися музикою. На відкритті Ігор особисто розкаже історію, як музика змінила його життя. За його словами, музика – це мова, яку розуміють навіть вороги», – розповіла кураторка.

Читайте також:
“Лист до фортепіано”. Ветеранський блокнот Ігоря Михайлишина

Ігор Михайлишин цього літа став студентом Київського інституту музики імені Глієра.

Кожен з учасників АТО, демобілізувавшись, знаходить новий сенс життя. Про це воїни розповідатимуть під час зустрічей, які проходитимуть у рамках проекту до 31 жовтня.

До слова, Максим Кривцов, чиї фотографії та вірші представлені на виставці, сьогодні перебуває «на нулі». Він фотографує на плівку життя на передовій, пише вірші.

Інна Єрмакова розповіла, що у Максима були проблеми з наявністю інтернету. Тож для того, аби переслати з передової свої матеріали для виставки, командирам Далі довелося давати йому звільнення, щоб він мав можливість добиратися в інший населений пункт і вийти на зв’язок.

Фото з виставки: Юрій Величко

На відкриття – у чорно-білому або військовій формі

Організатори проекту просять приходити на відкриття в чорно-білому одязі або військовій формі.

Одним із елементів виставки є велетенська чорно-біла шахівниця. Її ідея полягає в тому, щоб відвідувач задумався, хто він – пішак чи ні, яку роль відіграє в історії України.

«Відвідувач має замислитися про свій шлях. Над шахівницею будуть зображені хлопці «на нулі». Кожен має запитати себе: «Що я роблю у мирному житті: допомагаю воїнам чи вдаю, що нічого не відбувається?» Не може частина суспільства виборювати незалежність, а хтось бути байдужим до того, що відбувається на Донбасі», – закликає Інна Єрмакова.

“Маки. Версія 3”. Графіка: Павло Кулик

Два місяці на діалог, щоб почути і зрозуміти один одного

Упродовж двох місяців відвідувачі проекту матимуть змогу зануритися у діалог із учасниками АТО. Щосуботи проходитимуть фортепіанні концерти Ігоря Михайлишина та студентів НМАУ імені Чайковського, що відгукнулися та стали партнерами заходу, щочетверга – покази фільмів про події на Донбасі та їх обговорення.

Фото з виставки: Юрій Величко

Відбудеться творча зустріч із випускниками Школи публіцистики для ветеранів АТО, яка є спробою почути голоси людей, що пройшли і досі проходять через війну.

Заплановані презентації книг і зустрічі з авторами «Іловайськ» Євгена Положія та «Ми нині сущі» Магди Дзвін.
Відбудуться також зустрічі з воїнами, зокрема з Анатолієм Горбенком, позивний «Бугор», та Олександром Сарабуном «Вінниця».

«Серед наших учасників є хлопці, що втратили на війні руки і ноги. Вони є приклад нескореності, мистецтва жити, перемагати обставини життя. Це Анатолій Горбенко та Олександр Сарабун. До них ще долучаються побратими, з якими можна буде зустрітися в Історичному музеї», – розповіла Інна Єрмакова.

Кураторка пояснює, що хлопцям іноді важко вибудовувати вербальну комунікацію. Вони кажуть, що їхня мова – це фотографії, музика, живопис, вірші. Та насправді кожен із них прагне прямого спілкування, щоб розвіяти міфи про воїнів.

Хто вони: романтики чи заробітчани?
Міфи про війну будуть розвіяні

«Мистецький проект покликаний не лише для того, щоб проінформувати про події на Донбасі, а для того, щоб створити умови для спілкування, обміну думками. Дуже багато дезінформації про тих, хто на війні, породжується від браку знань. Одні кажуть, що це заробітчани, інші – що це романтики. Ми хочемо показати, що це звичайні люди, – пояснює кураторка. – Хто б що не казав, та ми розділене суспільство на тих, хто пройшов війну, кого вона так чи інакше торкнулася і тих, які цього досвіду не мають.
Є ще певна частина людей, що, на жаль, і не хоче знати про війну в своїй країні. За допомогою цього проекту ми хочемо спробувати об’єднати людей. Лише тоді зможемо відбутися як здорове суспільство».

Виставка в Яремчі. Фото: Юрій Величко (на ч/б знімку – Ігор Михайлишин)

Упродовж липня 2017 року частина фотографій з проекту була представлена на виставці у Київській фортеці, з серпня – в Яремчі на Івано-Франківщині.
На проханням дирекції виставку подовжено до 15 вересня.

“В Яремчі на виставку приходили дружини військових. Вони детально вивчали кожну фотографію. Розповідали, що завжди уявляли, як їхні чоловіки живуть на передовій: як сплять у землянках, варять каву на вогнищі. Та коли побачили фотографії, жінки плакали від того, що переусвідомили як їхні близькі жили на передовій”, – поділася відгуками Інна Єрмакова.

Інна Єрмакова на виставці в Яремчі. Фото з ФБ

Читайте також:
Три роки “Творчої Криївки”: реабілітація мистецтвом, і не тільки

Де ще можна буде побачити проект після НМІУ

Після Національного музею історії України проект помандрує по різних містах – Харкові, Дніпрі, Миколаєві тощо.

«Ми відчули запит від суспільства, що є потреба дізнаватися про війну саме від тих, хто її пройшов. У свою чергу хлопці прагнуть розповісти про війну, про побратимів, волонтерів тощо якомога ширшому колу, щоб не було зайвої героїзації учасників АТО чи применшення їхньої ролі», – поділилася планами Єрмакова.

Фото з виставки: Юрій Величко

У кожного свій «нуль»

Інна Єрмакова уродженка Донецької області, до війни 11 років жила і працювала у Луганську. Останні роки перед війною була завідувачкою кафедри художньої фотографії в Луганській державній академії культури і мистецтва, є членом правління Національної спілки фотохудожників України, старший викладач кафедри журналістики Донецького національного університету імені Василя Стуса.

Пані Інна каже, що ці всі звання нічого не вартують, коли мова йде про її участь у проекті.

Фото з виставки: Юрій Величко

«Це мій “нуль”. Я мушу допомагати хлопцям, чим можу. Якщо у мене виходить допомагати організовувати, налагоджувати спілкування між учасниками АТО та людьми, яких досвід війни не торкнувся – я не можу, не маю права залишатися осторонь», – пояснила вона.

Інна Єрмакова три з половиною роки тому переїхала з Луганська у Вінницю. Вона принципово не зареєструвалася як внутрішня переселенка.

«Я українка і живу у свій країні», – наголосила кураторка проекту «Мистецтво Незалежності»

Проект «Мистецтво Незалежності» триватиме в Національному музеї історії України (вул. Володимирська, 2) з 23 серпня до 31 жовтня 2017 року.