автори:
Леся Шовкун
Дмитро Лиховій
В Україні взагалі не ведеться статистика самогубств серед ветеранів війни – учасників бойових дій, які вже не є військовослужбовцями ЗСУ.
До такого висновку дійшла “Новинарня“, збираючи матеріал для статті “Самогубства після АТО: тінь незримої загрози“.
За приблизними підрахунками, випадків суїциду серед УБД – близько сотні на рік, однак точно порахувати їх нікому. А значить – нікому й ефективно вирішувати цю проблему.
Із запитом про те, скільки колишніх учасників АТО було серед самогубців у 2014-2017 роках, ми звернулися до кожного відомства, що бодай теоретично могло б відповідати за таку статистику (окрім Міноборони, яке точно не працює зі звільненими з лав ЗСУ ветеранами).
Як відомо, у серпні 2014 року постановою Кабінету Міністрів у системі Мінсоцполітики створено Державну службу з питань ветеранів та учасників антитерористичної операції, яка, зокрема, опікується питаннями адаптації та психологічної реабілітації, а також організації поховання демобілізованих та інших учасників АТО.
Здавалося б, відомству з переліченими завданнями логічно цікавитися статистикою такої критичної поразки в психреабілітації, як самогубство.
Але, як запевнила нас у відповіді на запит телефоном головний спеціаліст відділу меморіальної роботи та з міжнародних питань Держслужби Галина Балицька, таких підрахунків Держслужба ветеранів не проводить.
“Нічим не передбачено, що ми маємо вести таку статистику. Ми тільки реалізуємо державну політику в сфері соціального захисту…” – сказала Балицька.
“Але водночас ми є виконавцями бюджетних програм, і в нас є програма “Заходи із психологічної реабілітації постраждалих учасників АТО”. У рамках цієї програми Служба співпрацює з реабілітаційними установами, центрами різних форм власності. І ті послуги, які надають ці центри учасникам АТО, передбачають і психологічну реабілітацію як свого роду профілактику самогубств”, – визнала пані Галина.
Не облікують самогубців зі статусом УБД і в Національній поліції.
“За результатами опрацювання Вашого інформаційного запиту повідомляємо, що після набрання чинності Кримінальним процесуальним кодексом України (20.11.2012) відомості про вчинені кримінальні правопорушення, у тому числі умисні вбивства з додатковою відміткою щодо кваліфікації, як самогубство, вносяться всіма органами досудового розслідування до Єдиного реєстру досудових розслідувань, держателем (розпорядником) якого є Генеральна прокуратура України”, – відповіли “Новинарні” у департаменті інформаційної підтримки та координації Національної поліції “102”.
І перенаправили наш запит “за належністю – до Генеральної прокуратури України”.
Проте й від Генпрокуратури потрібної інформації отримати не вдалося.
“…Водночас інформуємо, що оскільки самогубство або спроба його вчинення не утворюють складу злочину, передбаченого Кримінальним Кодексом України, такі дані у звітності не виокремлюються, у зв’язку з чим надати запитану інформацію немає можливості”, – повідомили в ГПУ.
Про всяк випадок аналогічний запит ми надіслали й Міністерству охорони здоров’я, але відповідь звідти була передбачуваною.
“Статистичною звітністю не передбачено збір даної інформації”, – зазначив у листі до “Новинарні” заступник міністра Олександр Лінчевський.
“Статистики самогубств серед колишніх комбатантів в Україні справді не ведеться. Бо фактично незрозуміло, кому її вести”, – “втішила” нас військовий психолог Олена Нагорна.
Втім, за її словами, така проблема знайома й іншим державам.
“Коли ми спілкувалися з хорватськими фахівцями, вони розповідали, що й них довго були складності з визначенням, у якій іпостасі людина після війни накладає на себе руки. Робить вона це у статусі цивільного, який не зміг перенести якісь життєві фактори? Чи головну роль відіграло побачене або пережите на війні? У нього ж уже не запитаєш. А від нещасного кохання вішаються не тільки колишні військові. Кожен випадок насправді унікальний, а опиратися на слова рідних і близьких у такому випадку можна не завжди, адже люди зазвичай дають ту картину, яка вигідна їм”, – сказала Нагорна, співголова комітету психологічної адаптації й соціальної реабілітації Асоціації народних волонтерів при Міністерстві оборони.
Україна не здатна вивести “свою” цифру щоденних чи щомісячних суїцидів серед ветеранів війни. Але як же в такому разі вдалося підрахувати кількість самогубців серед колишніх комбатантів у Сполучених Штатах?
Адже відомий флешмоб 22PushUpChallenge (“Виклик 22 відтискань”), який прокотився Україною наприкінці осені – взимку 2016-2017 року, ґрунтувався саме на цифрі самогубств серед ветеранів бойових дій у США за добу.
“Усе дуже просто. В Америці діє система нагляду: навіть якщо військовий демобілізувався, він має регулярно проходити тестування. Впродовж першого року після звільнення з армії таке тестування відбувається що три місяці, на другий рік – раз на півроку. Раз на рік вони обов’язково приходять до психолога, до соціального працівника. Тобто людині постійно приділяється увага”, – пояснила в коментарі “Новинарні” кризовий психолог, представниця Асоціації фахівців медико-психологічного забезпечення сил безпеки та оборони Наталя Степук.
“У них дуже багато ветеранських клубів, спортзалів тощо, куди вони приходять, спілкуються. І ними опікуються ті самі військові органи. Адже демобілізований – це все одно людина, яка воювала, була у війську. Зрозуміло, що й відстежити, що відбувається з ветераном, за таких умов значно легше. А в нас людина після демобілізації одразу потрапляє з-під структури Міноборони в структуру Мінсоцполітики. І все. Там уже такої статистики не ведуть”, – додає фахівець.
При цьому можна припустити, що кількість самогубств серед демобілізованих, звільнених із силових відомств, в Україні перевищує сотню за рік.
“Досвід зарубіжних країн підтверджує, що відсоток самогубств серед демобілізованих завжди значно більший, ніж у діючій армії”, – свідчить Степук.
А, як повідомляв у червні 2016 року головний військовий прокурор Анатолій Матіос, за перші два роки АТО на Сході України наклали на себе руки 259 бійців ЗСУ.
Про проблему суїцидів серед учасників АТО читайте у великому матеріалі “Новинарні” “Самогубства після АТО: тінь незримої загрози”.
Про складнощі психологічної реабілітації після повернення з бойових дій
– у статті “Війна за ветерана”.
Як суспільство й держава борються за психологічну адаптацію учасників АТО
Читайте також:
Військовий психолог Козінчук – про те, як зробити,
щоб в армії було менше самогубств
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!