Хто “злився”, хто збагатився. Маркери й уроки виборів 17 липня

Вибори, як відомо, це такий український національний спорт. Та все ж коли вони відбуваються надто часто, ще й припадають на сезон спеки та відпусток, акт волевиявлення виходить не надто масовим.
Утім, проміжні вибори депутатів Верховної Ради в семи мажоритарних округах 17 липня все ж варто проаналізувати як певний маркер і “замір температури по палаті”. Особливо на тлі закликів, що посилюються, різних політичних сил розпустити чинний парламент і провести всеохопні загальні вибори нової ВР.

“Новинарня” спробувала проаналізувати результати виборів 17 липня та їх уроки для всього політичного процесу.

автор: Дмитро Лиховій

Кого, чому і де обирали

17 липня відбудувалися проміжні парламентські вибори замість народних депутатів, що вибули (один – помер, інші – перейшли на посади у виконавчій владі).

Зважмо на стартову диспозицію: одномандатні округи, раніше старанно “нагріті” певними мажоритарниками, починають розглядатися як “вотчина” цього достойника та його політичної сили. Змінити симпатії виборців “угноєного” округу непросто, але коли це вдається – варто робити висновки. І щодо вкладених ресурсів, і щодо популярності тієї чи іншої особи або її партії.

Результати переможців по округах:

№23 (Волинська область, центр – Маневичі; округ покійного депутата-підприємця Ігоря Єремєєва)
Ірина Констанкевич – 57%
завідувач кафедри української літератури Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки, заступник голови правління благодійного “Фонду Ігоря Палиці “Тільки разом”;
партія “Українське об’єднання патріотів – УКРОП”

№27 (Дніпро, округ мера міста Бориса Філатова)
Тетяна Ричкова – 44,5%
волонтерка, радник міністра оборони, вдова загиблого в АТО офіцера 25-ї повітряно-десантної бригади;
самовисуванка, підтримана партіями БПП й “УКРОП”

№85 (Івано-Франківська область, центр – Калуш; округ міністра енергетики Ігоря Насалика)
Віктор Шевченко – 21%
підприємець, директор ТОВ “Бугіль” (туркомплекс Буковель, група Ігоря Коломойського), нардеп VII скликання від округу №83;
партія “Українське об’єднання патріотів – УКРОП”

№114 (Луганська область, центр – Станиця Луганська; округ нового голови ОДА Юрія Гарбуза);
лідер – Сергій Шахов – 37% (після підрахунку 80% протоколів з дільниць)
підприємець, директор ТОВ “Шахов Сергій Володимирович”
партія – “Наш край”

№151 (Полтавська область, центр – Лохвиця; округ міністра АПК Тараса Кутового),
Руслан Богдан – 22%
голова Полтавської обласної організації ВО “Батьківщина”, підприємець, до депутатства – перший заступник гендиректора ТОВ “Енерготорг”; народний депутат від Блоку Тимошенко й ВО “Батьківщина” V-VIІ скликань (у 2011 році був виключений із фракції БЮТ через голосування за внесення змін до Конституції на користь більшості Януковича);
партія – Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина”

№183 (Херсон, округ голови ОДА Андрія Гордєєва)
Юрій Одарченко – 25%
голова Херсонської обласної організації ВО “Батьківщина”; директор ПАТ “Будівельна компанія “Будмеханізація”; народний депутат від Блоку Тимошенко й ВО “Батьківщина” V-VIІ скликань; голова голова Херсонської ОДА в 2014 році;
партія – Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина”

№206 (Чернігів, округ мера міста Владислава Атрошенка)
Максим Микитась – 31%
підприємець, президент Української державної будівельної корпорації “Укрбуд” (Київ);
самовисуванець (фактично підтриманий БПП)

Три вороги виборів у липні

Сергій Таран

“У цих виборів було три вороги: літо, аномальна спека і мажоритарна система”, – говорить у коментарі “Новинарні“ політолог Сергій Таран, голова Центру соціологічних та політологічних досліджень “Соціовимір”.

“Улітку явка виборців завжди знижується, на довиборах вона ще нижча. Коли ж літо, спека й довибори – тим більше. А коли низька явка – можна робити що завгодно”, – каже Таран, маючи на увазі можливості застосування різних політтехнологій.

“Спека, зокрема, вдарила по тих верствах, які, як правило, справно ходять на вибори, – це старші люди. Ну і все, що залишилося, – те добила мажоритарна система. Яка в українських умовах є дуже недосконалою, дає можливості для підкупу виборців і паплюжить розуміння того, як узагалі повинна відбуватися політика на місцях. Тому ці три фактори ставлять дуже багато питань до виборів 17 липня”, – коментує експерт.

Серед позитивів цієї кампанії Сергій Таран називає той факт, що “до виборів був наявний інтерес усіх політичних сил і політичних партій – навіть тих, хто заявляє, ніби парламент приречений і його ось-ось розпустять”.

“Ці сили також виставили своїх кандидатів. Це означає, що навіть радикальні й опозиційні партії та політики роблять ставку на участь у демократичних виборах. Тобто вони роблять акцент на легальному веденні політичних кампаній, а не на розгоні Верховної Ради й нових майданах”, – констатує політолог.

Таран не схильний робити великих політичних висновків із результатів виборів 17 липня. На його думку, перемогли не політики з партійною ідентифікацією, а представники регіональних еліт і бізнесу.

“Треба розуміти, що така мажоритарка – це не змагання партій. І ці результати суттєво не змінюють існуюче позиціонування політичних сил”, – зазначає Сергій Таран.

Політолог додає, що в мажоритарки, з усіма її мінусами у вигляді підкупу виборців, грішми чи дитячими майданчиками, є “одна позитивна річ, цікава для української політики, над якою ми ніколи не замислюємося”.
“Насправді мажоритарка створює альтернативні можливості для компромісів політиків. Коли йдеться про ідеологічну політику, компромісів досягти важко. А от коли йдеться про гроші й бізнес (а в мажоритарних округах це відіграє велику роль), мажоритарка створює можливості для додаткових ліній компромісу”, – говорить Таран.
“Але, розумієте, це на Заході компроміси сприймаються як перемога. А в Україні компроміс сприймається як зрада”, – додає пан Сергій.

Володимир Фесенко

У свою чергу політолог Володимир Фесенко, керівник Центру прикладних політичних досліджень “Пента”, в коментарі “Новинарні“ відзначає: “Ці вибори засвідчили збереження конкурентності в електоральному процесі України. Переможця неможливо було визначити заздалегідь. У деяких округах анонсували фаворитів, але далеко не скрізь вони перемогли”.

“Це ознаки того, що, попри всі проблеми, які на цих виборах проявилися (а це й підкуп виборців, і використання різних брудних технологій, «замінування» виборчих комісій і дільниць для зриву голосування), наш виборчий процес розвивається в напрямку демократії”, – каже Фесенко.

“Зливаючись” конкурентам,
партія влади руйнує свій фундамент”

Важливий нюанс. Майже всі округи, де відбувалися вибори 17 липня, раніше представляли нардепи, які входили до парламентської більшості або були її неформальною опорою. Тож у нинішніх умовах, коли коаліція балансує на межі мінімально можливих 226 голосів, кожен “багнет” для неї – на вагу золота. А тут розігрувалося цілих сім мандатів!

У цьому контексті багато політологів та опозиційних політиків оцінюють підсумки виборів 17.07 як провал влади.

І для цього є формальні ознаки: висуванець Блоку Порошенка не переміг у жодному з семи округів, а інша партія коаліції – “Народний фронт” – взагалі не висувала жодного кандидата (хоча взагалі від кампанії не усувалася – делегувала п’ятьох членів до окружкомів).

Листівки на виборах-2016у Чернігові

Крім того, наголошує зокрема нардеп від “Батьківщини” Сергій Власенко, в більшості округів реальні владні кандидати боялися використовувати бренд “БПП” і ховалися під вивіскою самовисуванців.

Найпоказовішим є падіння БПП в чернігівському окрузі: там офіційний висуванець Блоку Порошенка Сергій Гарус посів аж 14-те (!) місце, набравши лише 0,48% (234 голоси) і значно відставши не лише від фаворитів, а навіть від… “двійників”, висунутих для відбирання голосів фаворитів – Микитася-2 (не забудовника Максима, а комплектувальника Євгенія) і Блауша-2 (не радикала Дмитра Ярославовича, а безробітного Дмитра Станіславовича). Це відставання, за даними ЦВК, становить близько 800 і 350 голосів відповідно.

Звісно, Гарус тут виконував функцію технічного кандидата. Але для партії влади це теж тривожний дзвінок і певний маркер.

Політолог Володимир Фесенко про це каже: “Блок Порошенка, як мені здається, підійшов до цих виборів недостатньо підготовленим. У деяких округах взагалі не висував своїх прямих кандидатів, у двох округах – в Херсоні й Калуші – кандидатам БПП трошки не вистачило до перемоги, і, я думаю, вони програли, швидше, політтехнологічно. Хоча, безумовно, міг спрацювати і фактор критичного ставлення до партії влади“.

“БПП ще не став серйозною консолідованою партією. Є таке відчуття, що деякі організації Блоку Порошенка фактично працювали на інші політичні сили, а не на свою. Це привід, аби керівництво партії розібралося в тому, що сталося. Потужна, фактично правляча партія не може дозволяти собі такі речі. Коли вони починають гратися в піддавки з іншими кандидатами – це призводить до проблем у самій партії”, – пояснює “Новинарні“ Володимир Фесенко.

“Я не хочу нікого звинувачувати”, зазначає політолог, і водночас наводить почуту ним інформацію про те, що в окрузі на Луганщині “місцева організація Блоку Порошенка фактично співпрацювала з «Опозиційним блоком». “Це нормально?” – риторично запитує Фесенко.

“До БПП є запитання й по інших округах. На Волині «злили» вибори, виставили відверто технічного кандидата. Технічний кандидат був і в Чернігові…” – визнає експерт.

А може, все-таки це узгоджувалося на вищих щаблях, а не є “перегинами на місцях”? І БПП в одних округах свідомо маскував кандидатів влади під самовисуванців, а деяких в інших формальний “злив” Блоку Порошенка став наслідком його кулуарних домовленостей з іншими політичними силами, взаємозаліками тощо?

“У деяких випадках я з вами згоден, – каже політолог Володимир Фесенко. – Подейкують, що були обміни. Зокрема, щоб у Дніпрі перемогла Ричкова, БПП не активізував свої зусилля на Волині. Нібито такими були домовленості Блоку Порошенка в обмін на підтримку Коломойського”.

“Таку тактику можна оцінювати по-різному, але все-таки це не прикрашає правлячу партію. Граючись у такі ігри, партія влади руйнує свій фундамент”, – наголошує експерт.

“Бойова нічия” без “Опоблоку”

Утім, оцінюючи результати 17 липня в комплексі та беручи до уваги неформальну політичну орієнтацію деяких переможців по округах, Володимир Фесенко зазначає: “Підсумки цих виборів можна назвати «бойовою нічиєю» влади й опозиції. Поповниться опозиція, поповниться коаліція, а депутати від «УКРОПу», думаю, будуть десь посередині, враховуючи позицію й інтереси свого головного патрона [Ігоря Коломойського]”.

Вибори 17 липня 2016. Фото: УНІАН

Політолог підраховує: “Серед шести вже визначених переможців двоє – від «УКРОПу» (але в тих регіонах, де дуже міцні позиції бізнесу Коломойського, і деякі джерела стверджують, що там фінансовий ресурс домінує навіть над адміністративним). Двоє – самовисуванці, в Чернігові й Дніпрі. За різними оцінками, вони (Микитась і Ричкова) можуть бути конструктивними партнерами або й членами нинішньої парламентської коаліції. І ще двоє переможців – від «Батьківщини». Хоча «Батьківщина» висувала своїх кандидатів у всіх семи округах і підкреслює своє лідерство в рейтингах з 14%”.

“«Батьківщина»: висували сімох кандидатів – перемогли двоє. Тобто якоїсь тотальної переваги немає. Так, є певне зростання популярності, але не йдеться про можливість домінування”, – каже Фесенко.

Крім того, вважає експерт, у Херсоні, де переміг висуванець “Батьківщини”, спрацював не стільки партійний чинник, скільки чинник сильного кандидата.

“Одарченко – дуже відома там людина, раніше був «губернатором»,  депутатом,  і,  гадаю, найбільше дався взнаки його власний авторитет. А вже в другу чергу – партійність”, – зазначає пан Володимир.

“Юлія Тимошенко їздила агітувати в деякі регіони, наприклад, у Чернігів. І що? Там переміг інший кандидат! Тобто перемога [у мажоритарних округах] є там, де є потужний кандидат. Або, як у деяких округах, там, де завдяки фінансовому ресурсу працює потужна мережа. Це стосується і Микитася, і Богдана (переможець від “Батьківщини” в ОВО №151. – “Н”),  і «УКРОПу»”, – констатує політолог.

Жодного переможця в округах не отримала Радикальна партія, й експерти вважають це закономірним. “У «радикалів» традиційна проблема – відсутність сильних кандидатів у мажоритарних округах”, – каже Фесенко.

При цьому варто також акцентувати увагу ще одному, дуже обнадійливому як для постмайданної України, результаті: жодного переможця – в «Опозиційного блоку».

“Схожа ситуація була і на місцевих виборах минулого року, коли серед новообраних мерів обласних центрів не виявилося представників «Опозиційного блоку». А де ж рейтинг цієї партії? «Опоблок» же, разом із «Батьківщиною», нібито лідер соціологічних опитувань. Значить, одна річ – соціологічні рейтинги, й інша – реальні вибори, особливо по мажоритарці, реальні результати”, – підкреслює Володимир Фесенко.

Він відзначає, що в жодному з семи округів висуванця “ОБ” немає навіть у трійці лідерів.

Принагідно політолог підводить до висновку, що відбувається поступова деградація табору “Опоблоку”. Адже його попередниця, Партія регіонів, як правило, мала змогу виставляти дуже сильних кандидатів.

Особливості прифронтової кампанії

У контексті долі “Опозиційного блоку” варто окремо розглянути ситуацію в регіоні, що вважається базою й постійною опорою цією політичної сили. Прифронтова Станиця Луганська, до якої від позицій “ЛНР” – півпострілу з міномета “Васильок”.

Протягом дня після завершення голосування комісія ОВО №114 порахувала менше 10% протоколів із дільниць. Станом на 20:00 19 липня – рівно через дві доби після закриття дільниць – в базу ЦВК внесено результати лише з 71% протоколів.

Переможець загалом очевидний – носій далеко не бездоганної репутації Сергій Шахов, теж великий любитель сподобатися виборцеві за гроші. Але в даному випадку показово, що він – висуванець “конструктивної” партії “Наш край”, створеної за сприяння Банкової на базі колишніх “регіоналів” для конкуренції з “Опозиційним блоком”.

За висновками спостерігачів, саме в ОВО №114 було найбільше порушень виборчого законодавства та загроз самому проведенню виборів. Як відомо, почалося з того, що “Опоблок” тут висунув кандидатом Бориса Лебедєва.
За даними групи “Інформаційний опір”, пан Лебедєв навесні 2014 року, будучи депутатом від ПР Луганської облради, закликав президента РФ Володимира Путіна “захистити” Луганщину, а в 2015 році, ставши головою Новопсковської райради вже від “Опозиційного блоку”, відмовився розглядати питання про визнання Росії агресором.

“Як повідомив політолог Андрій Золотарьов, цей Лебедєв є двоюрідним братом екс-міністра оборони [України часів Януковича] Павла Лебедєва, який ховається в Росії”, – писав нардеп Дмитро Тимчук.

Євген Байрамов у Луганській міськраді 5 травня 2014 року на зустрічі сепаратистів перед референдумом про ЛНР

Головою окружної виборчої комісії в ОВО №114 став Євген Байрамов – один з організаторів сепаратистського псевдореферендуму 2014 року “за ЛНР”, помічник одіозного нардепа від “Опозиційного блоку” Сергія Дунаєва.

Комітет виборців України ставить під сумнів демократичність і законність проведення виборчого процесу в цьому окрузі.
“Зокрема, вибори [в ОВО №114] відзначалися рекордною кількістю технічних кандидатів, підкупом виборців, проблемами при утворенні ДВК, відсутністю результатів явки упродовж дня голосування та блокуванням роботи ОВК”, – ідеться в заяві КВУ.

Небувала кількість кандидатів по Станиці Луганській – 94 (!) – означала наявність десятків технічних кандидатів та постійну “карусель” замін членів ДВК від цих псевдовисуванців.
Лише “двійників” – однофамільців або родичів – в ОВО №114 було п’ять пар, плюс троє кандидатів на прізвище Мельник.

Протягом дня голосування в окрузі ніяк не могли визначитися зі статистикою тих, хто проголосував. А кілька годин по завершенні, після того як Луганська ВЦА на своєму сайті показала явку 40,92%, з ОВО №114 повідомили про безпрецедентну як для таких проміжних виборів явку 63,07%.
Помилка адміна, яка так і залишилася офіційними даними, чи все ж масові вкидання?

Підрахунок голосів і протоколів був паралізований через дивну позицію представників різних партій в ОВК, зокрема Блоку Порошенка й “Батьківщини”, які то йшли спати, то просто страйкували, то просили заміни, що зрештою й було зроблено.

Чи це випадковий збіг, що в окрузі поруч із лінією фронту – найбільше організаційних проблем та найдовший підрахунок, чи все ж це ознака того, що й надалі всі українські вибори на Донбасі ставатимуть суцільною халепою? Адже на периферії, в загроженій зоні, найлегше проводити фальсифікації.
(До речі, можна уявити, як виглядатимуть вибори в ОРДЛО, якщо навіть у нашій Станиці Луганській такі складнощі).

“Фальсифікації й маніпуляції можуть бути у різних регіонах, і це показали зокрема минулі місцеві вибори, особливо в Кривому Розі, а також вибори 2015 року в Чернігові, – каже Володимир Фесенко. – Але, справді, у прифронтовій зоні ситуація складна й специфічна. Можна згадати вибори місцевої влади в Маріуполі минулого року – там теж було непросто”.

“Прифронтовий характер 114-го округу, безумовно, посилив ризики. Викликав занепокоєння той факт, що й кандидат від «Опозиційного блоку», і керівник окружної виборчої комісії – це люди, щодо яких наводили факти підтримки ними сепаратистського руху. Це з самого початку викликало побоювання і, на жаль, вони підтверджуються, блокується робота комісії”, – каже політолог.

“З’явилася інформація, що не лише «Опозиційний блок», а й «Батьківщина», і БПП, чиї кандидати програють, відкликали своїх кандидатів із ОВК. Це ж ненормально”, – зазначає Фесенко, вказуючи на те, що “місцева організація Блоку Порошенка фактично співпрацювала з «Опоблоком»”.

“Тут є ризики для національної безпеки. У Маріуполі, здається, [на місцевих виборах-2015] була більш контрольована ситуація. А зараз на Луганщині після заміни «губернатора» рівень контролю трохи зменшився”, – каже Володимир Фесенко про прифронтовий округ №114, зауважуючи, що це його суб’єктивна думка.

Політолог радить ставитися прискіпливіше і до контролю та висування кандидатів, і до формування виборчих комісій на Донбасі.

“Бо вилазять факти, що люди, які брали участь у сепаратистському референдумі, зараз керують виборчими процесами в Україні. Це дивно, це викликає підозри й несе потенційні загрози”, – підкреслює керівник Центру прикладних політичних досліджень “Пента”.

Говорячи про конкретний результат, пан Фесенко підкреслив: “Ми ще не знаємо остаточного переможця в ОВО №114, але «Наш край» підтверджує, що ця партія розвивається й буде претендувати на успіх на дострокових парламентських виборах, якщо вони відбудуться”.

Із такими результатами
на дострокові вибори не поспішайте

Проміжні вибори в нас справді прийнято оцінювати як “полігон”, “репетицію” і “замір можливостей” перед наступними кампаніями, дочасними чи строковими.

Утім, сходяться на думці експерти, результати 17 липня дещо притримають віжки парламентських сил, які наполягають на розпуску Верховної Ради й пишаються дутими рейтингами.

Читайте також:
За рейтингами КМІС стирчать вуха Тимошенко

Жодна партія в Україні не має рейтинг більше 10%, – соціологія

“Тактика тієї ж «Батьківщини» і надалі залежатиме від поточних рейтингів та можливостей консолідувати більшість, яка б погодилася на розпуск Верховної Ради у сесійній залі парламенту. Я не думаю, що результати з семи округів у будь-якій конфігурації принципово змінюють це питання”, – коментує Сергій Таран.

За його словами, немає підстав говорити про “маркер 17 липня”. “Навіть якщо припустити, що парламент вирішить розпуститися у вересні, дострокові вибори пройдуть не раніше ніж навесні. І «маркер 17 липня» до того часу не матиме значення. А що станеться в наступні місяці? А що буде з економікою? А що, як загострення на фронті? Відповіді на ці питання – впливатимуть. А не результати по одному чи двох мажоритарних округах посеред літа”, – заявляє пан Сергій.

Володимир Фесенко у свою чергу наголошує: ні для дострокових парламентських, ні для президентських виборів зараз немає підстав.

“Щодо парламентських, то я нагадаю: оскільки Верховна Рада проголосувала за програму уряду, то в правовий спосіб цей уряд неможливо посунути до весни наступного року”, – додає політолог.

Теоретично щось може статися з коаліцією. “Але ж БПП і «Народний фронт» не є політичними самогубцями, особливо «Народний фронт». – Фесенко посміхається й додає: – Особливо під час загострення тарифного питання”.

“Тому дочасні вибори можливі лише під тиском масштабних вуличних протестів. Але я нагадаю: у нас іще жодного Майдану з економічних питань не виникало”, – каже Володимир Фесенко.

“І яка політична сила виведе людей на вулиці? Потрібно враховувати чинник недовіри. Між іншим, на цих виборах це теж спрацювало: низька явка – це в тому числі й показник довіри і до влади, і до політиків загалом”, – зазначає експерт.

Він наводить приклад: нещодавнє опитування соціологічної служби “Рейтинг” зафіксувало, що навіть найпопулярніша наразі політична фігура в Україні – Надія Савченко – не має позитивного ставлення половини українських громадян.

“А в найпопулярніших професійних політиків позитивне ставлення виборців не перевищує третини. Тому, я вважаю, люди, які нікому не довіряють, не вийдуть на вулиці під політичними гаслами”, – каже Фесенко, нагадуючи, що, згідно з опитуванням “Рейтингу”, з початку року суттєво зменшилася кількість виборців, які вимагають розпуску парламенту.

Якщо ж раптом дочасні вибори стануться, то, вважає пан Фесенко, відштовхуючись від результатів голосування 17 липня, “влада зможе на рівних боротися за перемогу в мажоритарних округах”.

“Безпосередні кандидати від БПП претендували на перемогу у двох округах із семи. А якщо врахувати, що за пропорційною системою Блок Порошенка набирає принаймні 10%, вони так чи інакше будуть присутні в парламенті й матимуть дуже потужну фракцію”, – міркує політолог.

Вибори 17 липня в оцінках спостерігачів

Комітет виборців України оцінив проміжні вибори 17 липня як такі, що “загалом відповідають стандартам демократичних виборів”.

“Вибори не відзначилися системними порушеннями, які могли б призвести до значного викривлення їх результатів. Разом з тим, проміжні вибори продемонстрували низку суттєвих проблем, пов’язаних із недосконалістю виборчого законодавства та низьким рівнем політичної культури суб’єктів виборчого процесу”, – зазначено в заяві КВУ.

В організації окремо згадали вже перелічені проблеми округу №114. “Крім цього, вибори у ВО №151 супроводжувалися низкою дій, які мають ознаки спроб системних фальсифікацій результатів виборів”, – ідеться в заяві.

Відтак КВУ звертається до правоохоронних органів невідкладно розслідувати справи, пов’язані із порушенням виборчого законодавство в округах №114 та 151.

Щодо 151-го округу на Полтавщині, Комітет має на увазі скандал навколо керівника штабу кандидата від “Батьківщини” Руслана Богдана – В’ячеслава Демчука, який перед голосуванням довів інструктаж членам ДВК щодо фальсифікації результатів, що зафіксовано на відео.

“На цьому відео все, що вам потрібно знати про організацію виборів на в.о. 151 на Полтавщині… Тут все: і визнання наявності технічних кандидатів, доведення «плану» на результат і обіцянка винагородити фальсифікаторів «лесями» та «сковородами» (банкноти 200 і 500 грн. – “Н”)”, – констатував екс-голова КВУ, а тепер народний депутат України Олександр Черненко, який із цього приводу звернувся із заявою до поліції.

Читайте також:
Проміжні вибори до ВР: стало відомо про фальсифікації кандидата “Батьківщини”. ВІДЕО

У депутата від “Батьківщини” знайшли паспорт РФ, виданий в окупованому Криму. ФОТО

Як заявив голова КВУ Олексій Кошель, “поширені відеоматеріали вказують, що у злочинну мережу по фальсифікації виборів [в окрузі №151] були втягнуті члени дільничних виборчих комісій від техічних кандидатів, яким надавалися вказівки щодо забезпечення необхідного відсотка голосів для одного із кандидатів”.

Загалом, пан Кошель назвав підкуп виборців ключовою проблемою виборів 17 липня.

За його словами, у ВО №206 у Чернігівській області було задокументовано факти купівлі голосів через механізми безкоштовних сертифікатів, які виборці мали можливість обміняти на медичні препарати в аптеках міста Чернігів.

Крім цього, у ЗМІ були оприлюднені докази прямого підкупу виборців у ВО №114 на Луганщині, де від імені одного із кандидатів мешканцям пропонували взяти участь у так званому соціальному дослідженні за грошову винагороду.

Загалом, відбувся певний “взаємозалік підкупів”: якщо в Чернігові “Батьківщина” звинувачує в цьому провладного Микитася і протестує проти визнання його переможцем, то в Лохвиці вже представники БПП заявляють про “гречкосійство” “тимошенківця” Богдана як головний чинник його перемоги.

Випадки непрямого підкупу виборців зафіксовані КВУ в усіх без винятку округах.
До прикладу, у 206-му окрузі на Чернігівщині від імені кандидата виборцям роздавали також енергозберігаючі електролампочки; у 23-му окрузі на Волині – путівки в табір відпочинку для дітей; у 183-му окрузі на Херсонщині – вила від кандидата від Радикальної партії Ляшка. Завдяки одному із кандидатів мешканці 85-го округу на Івано-Франківщині можуть безкоштовно відвідати відомий гірськолижний курорт, а мешканці 151-го округу на Полтавщині – відремонтувати пошкоджені після буревію будинки. Окремі кандидати підкуповували виборців вже перевіреними раніше технологіями. До прикладу, як і на місцевих виборах 2015 року, від імені кандидата Загіда Краснова у Дніпрі в межах виборчого округу соціальні автобуси перевозили мешканців за 1 грн.

Вибори 17 липня 2016 року. Фото УНІАН

“Актуальною залишилася і проблема залучення посадових органів влади різних рівнів до виборчого процесу у фактичних інтересах окремих кандидатів”, – ідеться в заяві спостерігачів “Опори”.

Діяльність правоохоронців щодо фіксації правопорушень на проміжних виборах народних депутатів України засвідчує певний прогрес, але вона не забезпечила достатню протидію незаконним технологіям, які застосовувала частина кандидатів у народні депутати, зазначили в “Опорі”.

У громадській мережі зокрема оцінюють певну “новацію” у спробах зірвати вибори: “Повідомлення про замінування ДВК, які протягом цілого дня надходили з Херсона (округ №183) і спричиняли перманентні закриття виборчих дільниць, можна розцінювати як спроби маніпулятивного впливу на активність виборців із метою штучного заниження явки. Такі випадки призводять до дестабілізації виборчого процесу й ставлять під сумнів спроможність правоохоронних структур одночасно протистояти застосуванню незаконних виборчих технологій і гарантувати безпеку виборців”.

Систему треба міняти!

Є й така оцінка щодо загальних результатів 17 липня – з боку тієї частини суспільства, що різко критично налаштована до нинішньої влади:
“Немає жодної різниці, хто перемагає на таких виборах. Це чергове змагання олігархічних кланів, незалежно від прізвищ майбутніх депутатів. Це нас (суспільства) не стосується. На парламент чи парламентаризм (точніше, його відсутність) це загалом не вплине – Верховна Рада залишатиметься під контролем Порошенка та іже з ним”, – коментує журналіст Анатолій Марциновський.

“В інтересах суспільства – нові вибори за новим законодавством, яке би відновило представницьку деморатію в Україні”, – наголошує він.

Громадські організації-спостерігачі підтверджують: саме мажоритарна складова є причиною прямого й непрямого підкупу виборців, і від мажоритарної складової на парламентських виборах слід відмовитися, внісши відповідні зміни до законодавства.

Політолог Сергій Таран погоджується: звичайно, діючу виборчу систему треба скасовувати.
“Але дивлячись на ту ситуацію, яка складається в парламенті, я розумію, що зробити це буде дуже непросто”, – каже він.

“Адже половина парламенту – це мажоритарники, які обиралися саме в одномандатних округах і знову хочуть потрапити до Верховної Ради, бажано від цих самих округів. Було б дуже наївно вірити, що ці депутати легко проголосують за закон, який унеможливить їх потрапляння до ВР через скасовану мажоритарну систему. Політичний суїцид у нас буває дуже рідко”, – констатує Таран.

Про зміну виборчої системи на користь “пропорційки” з відкритими списками говорять давно. Більшість партій уже на автоматі вписують цей пункт, що є ознакою прогресивності, до своїх виборчих програм. Але коли доходить до практичної реалізації обіцянки, гравці знаходять купу причин, щоб зберегти чинні правила. І далі “гріють” конкретні округи матеріальними чи розважальними подачками.

Виняток – місцеві вибори 25 жовтня 2015 року, для яких узгодили “гібридну” виборчу систему (не відкриті списки, але вже й не чиста мажоритарка) в якості експерименту.
Багатьом новація не сподобалася: мовляв, як так, адже переможець на окрузі, котрий витратив ресурси й зусилля, може й не потрапити до ради.

Хай там як, а сім округів в усіх регіонах України, до яких була прикута увага перед 17 липня, засвідчили: в умовах збідніння електорату на виборах змагаються передусім кишені, а не політичні програми.
Та й коли зазирнути в програми кандидатів-“гречкосіїв”, на першому плані – зниження тарифів, підвищення зарплат та інші любі людям гасла, а не рецепти реформ для сталого розвитку.

Виборчу систему справді треба міняти. Для цього потрібен імпульс і тиск, передусім з боку громадськості.

Як визнав на прес-конференції цього тижня голова Верховної Ради Андрій Парубій, у парламенті наразі немає консенсусу щодо зміни виборчої системи. Але спікер висловив сподівання, що з поновленням роботи ВР восени почнеться дискусія між головами фракцій щодо змін до виборчого законодавства.

“Я дуже розраховую і сподіваюся, що ми зможемо зробити революційні зміни у виборчій системі”, – додав голова парламенту, зважаючи на перебіг виборів 17 липня.

Читайте також:
Чумак: Виборці не хочуть визнавати власну пасивність і відповідати за свій невдалий вибір