Армія та волонтери: час змінити відносини?

Українські волонтери, які допомагають військовим, дедалі частіше розчаровуються в результатах своєї роботи через відсутність відчутних системних змін у армії. Єдиними виходом вони бачать посилення контролю за державою, йдеться в матеріалі DW.

“Розслабили державу”

Щойно почалася війна на Сході України навесні 2014 року, плече допомоги державі в забезпеченні військових підставили волонтери. Відтоді вони виконували почасти ключову роль у забезпеченні армії продовольством, бронежилетами, касками, медпрепаратами та різноманітним військовим оснащенням, беручи на себе збір пожертв населення та логістику.

Та через майже два роки після початку протистояння серед волонтерів дедалі частіше точаться дискусії про те, що стратегію допомоги державі та армії зокрема необхідно змінити.

“Система так і не запрацювала або ж не запрацювала так, як повинна була. І, напевно, в цьому є і провина волонтерів. На жаль, ми розслабили армію, ми розслабили владу, розслабили державу”, – поділився у своєму публічному дописі на своїй сторінці в мережі “Фейсбук” волонтер Павло Кащук.

Тому він вирішив закрити свій рахунок зі збору коштів для допомоги військовим.

У волонтерському русі визнають, що за останній час держава хоч і взяла на себе частину роботи із забезпечення армії, утім реформування системи забезпечення виходить половинчастим. Наприклад формою, касками, бронежилетами забезпечує військових виключно міністерство оборони, а волонтери привозять лише нетипову амуніцію під замовлення. Зокрема військову форму нестандартних розмірів чи спорядження для виконання специфічних бойових завдань.

Водночас приладами нічного бачення, тепловізорами, аптечками бійців часто продовжують забезпечувати волонтери.

“Держава наче й робить свою справу – виділяє гроші, завозить, але як так робити, то краще не робити зовсім. Прилади нічного бачення ще радянські, ліки – без аптечної сумки. Логістики жодної. Щоб отримати солдату щось – треба написати купу паперів, тому вони звикли – легше дзвонити волонтерам. Вони приїдуть і відразу все привезуть”, – розповідає Тім Златкін.

У минулому журналіст з Донецька, а нині волонтер, який возить допомогу українським бійцям на лінії розмежування, він переконаний, що добровольцям варто змінити стратегію своєї роботи, аби вона була більш ефективною. Зокрема їм варто вимагати від керівництва Міноборони налагодження системи оповіщення про потреби військових та оперативного реагування на їхні запити.

Глибша інтеграція з державою

“Розчарованих волонтерів дійсно багато”, – підтверджує керівник волонтерського об’єднання “Народний тил” Олексій Сіхарулідзе. Тому в об’єднанні говорять про зміну принципів своєї співпраці з державою й посилення контролю над її роботою.

Кілька волонтерів об’єднання, за словами Сіхарулідзе, спробували “інтегруватися” у Міністерство оборони, аби допомогти з організацією медичного забезпечення військовослужбовців, ще кілька членів працює на громадських засадах у військовій поліції, щоб мати змогу контролювати використання військових приладів у зоні АТО, які були куплені на “народні” гроші.

Окрім цього, волонтери “Народного тилу” є в мобільних групах, які борються з контрабандою на Сході України, кілька інших нині задіяні в роботі комісії з переатестації правоохоронців з колишньої міліції в поліцію.

“Ми ж не хочемо країну чи армію яку-небудь мати. Нам треба, щоб все було найкраще. Тому ми зараз взялися за навчання військових спільно з Міністерством оборони, підготовку інструкторів”, – каже Сіхуралідзе.

Хорошим прикладом взаємодії добровольців та влади самі волонтери називають призначення Юрія Бірюкова, засновника волонтерського фонду “Крила Фенікса”, радником президента та помічником міністра оборони України. Там він опікується матеріально-технічним забезпеченням армії.

Стратегічні зміни

Директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець переконаний, що сьогодні волонтерам варто передусім зосередитися на тому, аби переконати Раду нацбезпеки і оборони України (РНБО) схвалити Стратегічний оборонний бюлетень на найближчі 5 років. За його словами, саме цей документ має гарантувати, що все, що нині роблять волонтери, в майбутньому робитиме саме держава, пояснює Згурець.

“Це один з ключових документів оборонного планування. Він є основою для державної програми оптимізації збройних сил у сфері комплектування війська, планування, матеріально-технічного забезпечення”, – пояснює експерт.

За словами Згурця, волонтери мають ідеологічно та політично забезпечити підтримку ухвалення бюлетеня, де були б передбачені реформи української армії за стандартами НАТО, які напрацьовані для України міжнародними військовими експертами.

“Волонтери виконали свою частину роботи – підтримали армію у важку хвилину. Тепер треба, аби все в армії функціонувало самостійно, як і має бути”, – вважає Згрурець.

Міністр оборони України Степан Полторак іще 21 січня пообіцяв завершити підготовку документа його відомством уже в лютому поточного року.

Читайте також:
Подвиг Печеньки. Бойовики під Майорськом обстріляли
медичне авто волонтерів із Харкова, є поранені

Редактор:

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Україна