Спогад про героя. Загиблий в АТО 58-річний розвідник Анатолій Довгаль був Дідом і Батею одночасно

автор: Лариса Омельченко
завідувач історико-краєзнавчого музею ім. О. Коваля
м. Підгородне Дніпропетровської області

10 червня 2017 року на лінії фронту біля села Павлопіль Волноваського району (Донеччина, Приморський напрямок АТО) українські військові відбили чергову атаку ворога. Але о 20:00 стався новий артилерійський наліт. Внаслідок прямого влучання ворожої міни в окоп троє українських воїнів загинули, отримавши несумісні з життям поранення, — Анатолій Довгаль, Сергій Горо, Віталій Звездогляд.

Минуло вже сорок днів від дня їхньої загибелі. Вони були різного віку (58, 35, 24 роки), разом захищали Батьківщину в неоголошеній, російсько-українській, війні. Загинули разом – і три печальні звістки в різні куточки України: Дніпропетровську, Херсонську, Черкаську області.

Анатолій Довгаль із Дніпропетровщини — той, про кого вдалося знайти найменше даних для матеріалу “Новинарні” “Бойові втрати червня: імена й портрети загиблих героїв”.
Сьогодні ми заповнюємо пробіли й розповідаємо про загиблого героя окремо.

58-річний старший сержант Анатолій Довгаль – найстарший за віком із трьох полеглих під Павлополем.

Служив розвідником-кулеметником розвідувальної роти 74-го окремого розвідбатальйону, в/ч В0136.

Народився 21 січня 1959 року в смт Комісарівка Луганської області. Мешкав у Павлограді, потім у Дніпрі. А 2008 року придбав будинок у селі Перемога Дніпровського району Дніпропетровської області (стара назва – Куроєдівка).

Це село, всього на дві вулиці, територіально належить Підгородненській міській раді. Тут у грудні 2011 року дружина Анатолія, Ольга, народила сина Максима.

Максимко ще не ходить до школи, але вже знає, що тато-герой загинув, захищаючи його, маму та Україну. Разом із матусею Ольгою він відвідав краєзнавчий музей ім. Коваля у містечку Підгородному, бачив там портрет свого татка.

В осиротілого хлопчика є два дорослі брати – сини Анатолія Довгаля від першого шлюбу: Сергій (1978 р.н.) та Анатолій (1985 р.н.).

Бойові побратими недарма кликали старшого сержанта Довгаля і “Дідом”, і “Батею”. Окрім того, що Анатолій Олександрович був батьком п’ятирічного сина, він був і дідусем, адже підростають уже дві його онуки.

14 березня 2016 року Анатолій Довгаль підписав військовий контракт “до кінця особливого періоду”. Цьому передувала не одна відмова у військкоматі – за віком і за станом здоров’я. Та впертий солдат домігся свого – пішов на службу у Збройні сили України.

До того ж, ще з часів строкової служби в Радянській армії, мав дефіцитну військову спеціальність.

Спочатку пройшов навчання на Яворівському полігоні (Львівщина), а далі – Донбас, рота глибинної розвідки.

Коли я запитала дружину Анатолія, Ольгу Веклюк, про те, що розповідав чоловік про службу в ЗСУ, відповідь була: нічого, адже він служив у розвідці, а розвідники вміють мовчати.

Лише його мобільний телефон залишився на згадку: вцілів, бо в момент смертельної небезпеки не був поруч зі старшим сержантом.

Військові, приїхавши з фронту на похорон, передали телефон вдові. Із небагатьох фотокадрів, переписаних із пам’яті апарата, дивиться досвідчений чоловік-воїн зі зброєю в руках. Бачимо бліндаж ізсередини, веселих побратимів, нехитрі гімнастичні пристосування, які вояки самі для себе спорудили. А ще знімки засніженої природи на Яворівщині.

…У кінці лютого 2017 року дворище родини Довгалів у селі Перемога спіткало кліматичне лихо — хату підтопило талою водою. Велися рятувальні роботи, приїхала мер Підгородного з рятувальною бригадою. З фронту відпустили й господаря будинку. Анатолій Олександрович мужньо й стримано сприйняв надзвичайну ситуацію.
Таким і запам’ятався людям, які з ним тоді спілкувалися. Скоро поїхав назад, на передову.

Попрощалися з Анатолієм Довгалем у Підгородному 13 червня, під дощем, на площі перед Меморіалом воїнів, загиблих у Другій світовій війні. Похований розвідник на Алеї почесних поховань, відкритій цього року на місцевому цвинтарі (“на горі”).

Похорон Анатолія Довгаля в Підгородному. Фото: Валентина Гузь

Для міста Підгородного з його 19 тисячами населення це вже сьома смерть від початку війни.

Читайте також:
Загиблі травня: обличчя і біографії 13 героїв

Руслан, Ілля, Роман.
Обличчя бійців 58-ї бригади, загиблих від стрибаючої міни під Новотошківкою