У Канаді помер Тарас Казна – фермер, який скликав бізонів українською мовою. ВІДЕО

 

У канадській провінції Альберта помер українець Тарас Казна (Казнистий), що прославився після публікації відео з годівлі бізонів, яких скликав українською мовою.

Про це повідомив у “Фейсбуці” журналіст Вахтанг Кіпіані.

Відеоролик із літнім чоловіком, який кличе своїх вихованців на годівлю українською мовою: “Де-е-е мої бізони?!!”, розчулив і потішив багатьох користувачів інтернету.

Однак на своєму каналі у YouTube Тарас Казна розміщував не лише розповіді про бізонів, а й інші цікаві замальовки зі свого життя: читав вірші, звертався до росіян та до братів-українців…

Вічна пам’ять.

Тарас Казнистий про себе:

“Я народився в Україні, 60 років тому, в Житомирській області, в Лугинському районі, в маленькому селі Малахівка…

Невдовзі, 1964 року, сім’я переїхала до Нових Білокоровичів.

Батько мій був Казнистий Петро Петрович – безрукий учитель, його учні називали Колбою…

Учителі нас завжди вчили, що в Радянському Союзі кожна людина – друг, товариш і брат. Коли після середньої школи я пішов до військово-морської школи в Кронштадті, то знайшов, що то була абсолютна брехня. Там були русскіє, а остальниє билі хахли, чучмєкі, косоглазиє й тому подібне. А його назвеш кацапом – і з кулаками лізуть.
А сядеш порозмовляєш із земляком своєю мовою – і ти вже бандеровєц, фашист.

Це мене дуже ображало. Обоє мої батьки були на війні – батько втратив руку, мати була медсестрою…

…Незважаючи на те, як воно все було, в 1974 році я закінчив ту школу з відзнакою.

Мене послали на найкращу ескадру кораблів – із 800 курсантів туди послали тільки 8. То була Шестая сєвєрно-атлантічєская експєдіция океанографії. Я був тим дуже гордий.

Думав, о’кей, я поплаваю три роки, потім я піду до Макарова (навчальний заклад, у радянські часи – Ленінградське вище інженерне морське училище ім. адмірала Макарова. – «Н») в Ленінград, я буду кимось. Я їм докажу, що то бидло, воно дурнувате, воно паскудне, нічого з нього ніколи не буде, а я чогось у своєму житті доб’юсь…

Але як я прийшов на кораблі, то я побачив – там було ще гірше. І той «бендера», і той «хахол»…

І за деякий час то мені так надоїло, що я почав ненавидіти кацапів.

У 1975 році останній раз я був у Нових Білокоровичах. І з групою моїх однокласників пішов на пікнік.

…Я  вже тоді звернув їм увагу на те, що робиться. Кажу, дивіться, що робиться, це ж не є той Совєтський Союз, як нам кажуть, це ж є г*вно! Ми як колонія, вони ж с*руть на нас, вони нас не поважають, вони нашу мову ненавидять Я вже тоді пив за вільну Україну…

Мене вони називали буржуазним націоналістом.

(…)

І ось, замість думати про свої морські школи, я почав займатися контрабандою.
І коли мій корабель 21 серпня 1976 року був у Канаді, у Сент-Джонс Ньюфаундленд, мене зловили з контрабандою. У нас був кадебіст на кораблі, капітан-лейтенант Качурін – він мене зловив.

І коли я писав пояснення, то зробив кілька помилок. Він мені каже: «Кто ти такой, ти что, пісать по-русскі нє умєєш?!»
А я собі подумав: знаєш що, старший брат кацап… Якщо ти мене не замкнеш, то завтра будеш лікті кусати.

І так воно й вийшло. Він мене не замкнув, і 21 серпня я дочекався 12-ї години ночі. Поставив «Пінк флойд» на магнітофоні, [альбом] «Зворотна сторона Місяця». Там є пісня «Час» (Time), коли будильники дзвонять. Я почекав, коли будильники продзвонили, зійшов на нижню палубу корабля, прив’язав шнурка, спустився по ньому й поплив до берега.

Таким чином я став дезертиром, бо я вже більше кацапів терпіти не міг”.




“Моїм братам”:

Читайте також:
На еміграції помер Святослав Караванський – ОУНівець, дисидент і мовознавець

Facebook коментарі

   

підтримати новинарню 2

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *