Двічі окупант. У Сирії вбитий полковник Галицький – командир “бойових бурятів” з Донбасу, українець і “герой Росії”

У Сирії від поранень, отриманих внаслідок обстрілу одного з житлових кварталів у західній частині міста Алеппо, загинув російський офіцер Руслан Галицький. Про це повідомив “Інтерфакс” з посиланням на міноборони Росії.
Водночас невелике ОСІНТ-розслідування “Новинарні” дає всі підстави стверджувати, що полковник Галицький – етнічний українець, галичанин і водночас командир відомої бригади “бойових бурятів” – перед відрядженням до Сирії був залучений до командування російськими окупаційними військами на Донбасі.

автор: Дмитро Лиховій

“І в школі твоїй на Західній Україні бюст поставлять”

“Помер у госпіталі в результаті важкого поранення полковник Руслан Галицький. Російські військові медики протягом кількох діб боролися за його життя. Офіцер отримав поранення під час артилерійського обстрілу бойовиками так званої “опозиції” одного з житлових кварталів у західній частині Алеппо”, – повідомили у МО РФ вранці 7 грудня.

Руслан Галицький на тлі знищеного російськими ЗС Алеппо

Російські пропагандистські видання зазначають, що “в Сирії полковник виконував завдання у складі групи російських військових радників”.

У полковника залишилася дружина і троє дітей.

За даними “КП”, Галицький представлений до звання Герой Росії.

“Вчора загинув мій друг, однокашник Руслан Галицький. Ми вчилися в одному взводі, одному відділенні. Він був кращим з кращих – закінчив військове училище (Кремльовку), академію ім. Фрунзе, академію Генерального штабу із золотою медаллю. Призивався з Львова в 1990 році . Справжній патріот нашої спільної батьківщини – СРСР“, – пише в інтернеті однокурсник Галицького по МВОКУ ім. Верховної Ради РРФСР Володимир Кузьмін.

У коментарях до фотографії загиблого офіцера йдеться, що 12 грудня Руслан Галицький мав отримати звання генерал-майора.

“Алеппо буде нашим, Рус! І там стоятиме твій бюст, Брат. А потім і в школі твоїй, на Західній Україні, поставлять. Коли до тями прийдуть”, – передає “Комсомольська правда” (пропагадисти Коц і Стешин) слова однокурсника Галицького.

Як пише російський сайт “Байкал Daily”, Руслан Галицький – полковник, командир 5-ї танкової бригади (Улан-Уде, регіон Забайкалля, Росія).

“Військовослужбовці стверджують, що навіть не знали, що їх командир відбув у відрядження на територію охопленої війною Сирії. Полковник загинув кілька днів тому, проте, інформація про це з’явилася тільки сьогодні”, – сказано в повідомленні “Байкалу”.

Тепер колеги по службі збирають гроші на похорон Галицького.

“Скільки здавати – справа добровільна. Про подробиці ж його загибелі нам не кажуть, щоб не деморалізувати. Просто повідомили, що помер у госпіталі. Начебто говорять, що командира можуть представити навіть до звання “Герой Росії”, – заявляють товариші по службі, які побажали залишитися невідомими”, – передає “Російський діалог”.

Читаємо – “Бурятія”, бачимо – “Донбас”

Російські ЗМІ пишуть, нібито в Улан-Уде Галицький переведений “нещодавно”, раніше служив у Московському військовому окрузі.

Він випускник Військової академії Генерального штабу ЗС РФ 2012 року, закінчив заклад із золотою медаллю.

Водночас із того ж повідомлення “Росдіалогу” відомо, що у лютому 2016 року Галицький був нагороджений знаком “За ратну службу” з рук губернатора Ростовської області. Тоді полковник був начальником оперативного управління в/ч 64722.

Номер частини – зачіпка до розслідування.

За даними “Новинарні“, засекречена військова частина №64722, де служив Галицький, базується в місті Новочеркаськ Ростовської області. Воно є одним із перевалочних пунктів та баз підготовки російських окупаційних військ для подальшої участі у війні на Сході України.

Відомості про в/ч 64722, її точна адреса тощо не внесені в список “Військові частина Ростовської області”. Хоча на довідкових сайтах різних регіонів Росії чимало користувачів намагаються отримати інформацію про цю частину в Новочеркаську.

Це є однією з ознак того, що в/ч 64722, за службу в якій полковник Руслан Галицький отримав державну нагороду РФ – одна з ширм для російських “іхтамнєт” у “ДНР/ЛНР”.

В/ч 64722 та її керівництво прямо фігурує у відкритих джерелах як учасник низки судових процесів.
В одному з розслідувань “Інформнапалму” йшлося про те, що такі судові розбирання стосуються небажання російських військовослужбовців переводитися у Новочеркаськ із регіонів, зокрема з Сибіру й Далекого Сходу,  для подальшої участі у воєнних діях на Донбасі.

Крім того, на початку травня 2016 року Головне управління розвідки Міноборони України поширювало повідомлення про те, що ГУР МОУ “ідентифіковано керівний склад Центру територіальних військ (м. Новочеркаськ) Південного військового округу збройних сил Російської Федерації, який безпосередньо здійснює управління бойовими діями на сході України”.

У даній штатці полковник Руслан Галицький (ГАЛИЦКИЙ Руслан Викторович) зазначений як начальник оперативного управління – заступник начальника штабу Центру територіальних військ, що безпосередньо керує російськими військами на Донбасі.

У цьому ж зведенні генерал-лейтенант Михайло Теплинський, зазначений як “начальник штабу в/ч 64722”, ідентифікований як “начальник штабу Центру територіальних військ”.

Отже, де-факто приписаний до ППД в Бурятії, полковник Руслан Галицький на практиці був одним із командирів “авангардних” частин, перекинутих військовим керівництвом РФ під кордони України для підтримки інвазії Кремля на Донбасі.

Читайте також:
Розвідка викрила нову групу кадрових вояків РФ на Донбасі.
Один намагався “відмазатись” через суд

Спалений шлях бойових бурятів

Як відомо, 5-та окрема гвардійська танкова Тацинська Червонопрапорна ордена Суворова бригада збройних РФ (військова частина №46108) постійно базується в Улан-Уде, Бурятія.

Колона танків 5-ї танкової бригади в районі Дебальцево, 18-19 лютого 2015 року.
Фото з соцмереж

Її підрозділи, відомі в українських ЗМІ як “бойові буряти”, брали безпосередню участь у війні проти України на Донбасі, зокрема в боях за Дебальцеве в лютому 2015 року.

Найвідоміший військовослужбовець бригади – рядовий Доржи Батомункуєв – бурят, який вижив у спаленому танку в бою з підрозділом 1-ї танкової бригади ЗСУ (1 отбр, смт Гончарівське).

Як відомо, його відвідував російський співак Кобзон у госпіталі під час “гастролей” у Донецьку 23 лютого 2015 року (“Вы бурят? Как я рад!”).

Доржи Батомункуєв у госпіталі під час інтерв’ю. Фото: Новая газета

Інтерв’ю з обгорілим Батомункуєвим опублікувала “Новая газета” 2 березня 2015 року, тоді боєць повідомляв про кількість танків 5-ї бригади, які прийшли із Забайкалля через Ростовську область РФ на територію України.

“Виходить, 31 танк в батальйоні. Ми заходили поротно. 10 танків в кожній роті. До кожних 10 танків додавалося по три БМП, “мотолига” медична (МТЛБ) і два “Урали” з боєприпасами. Ось це чисельний склад тактичної групи ротної. Танковий батальйон становить близько 120 осіб – три танкові роти, взвод забезпечення, взвод зв’язку. Плюс піхота, звичайно. Приблизно 300 осіб нас зайшло. Всі з Улан-Уде. В основному, більша частина – буряти”, – розповідав Доржі Батомункуєв.

Існує також багато інших свідчень участі кадрових військових та підрозділів 5-ї танкової бригади РФ у війна на Донбасі.

Розплата наздогнала в Сирії

Раніше ГУР МОУ неодноразово повідомляло, що кадрових російських військових після відрядження на Донбас масово залучають до сирійської кампанії.

Одним із таких завербованих був полковник Руслан Галицький – двічі окупант.

Як і на Донбасі, в Сирії він долучився до злочинів Російської Федерації, чиї військові за останні кілька місяців убили сотні й тисячі мирних мешканців Алеппо та інших міст САР.

“Русский мир” прийшов до Сирії: Aleppo’s Bustan al-Basha neighborhood. Фото: AFP

Розплата настала.

На одному з форумів користувач Pastuh73 (імовірно, це вже згаданий Кузьмін) пише: “Я вчився з Русліком разом. Вчора (6 грудня) всім нам по “вотсаппу” розсилка прийшла. Осколок влучив в основу черепа. Наші хлопці в Москві вже підготували аеромобільний комплекс, але було пізно, так як о 5-й ранку він помер.
Зараз тіло на базі (вчора ще принаймні було). Його брат відразу повідомить, коли привезуть, і час і місце прощання.
П.С. Кажуть, що 12-го числа генерала повинні були присвоїти.
П.С.2. Земля пухом, Братику”.

На цьому ж форумі зустрічаються такі коментарі:

“Хто ще не зрозумів, що там у Сирії за війна – Галицький загинув заради і в ім’я того, щоб через рік-півтора бармалеї не прийшли до нас на Кавказ і далі. Це зрозуміло? Так що не потрібно ля-ля, і ми все робимо правильно – б’єм ворога на чужій території. Провтикали – доведеться воювати на своїй. Слава герою, вічна пам’ять”;

“Війну розпалювали американці, гинуть наші, розгрібаючи все це лайно… коли ж це скінчиться…”;

“Я дивлюся там усі роди військ представлені. Морпіхи, ВПС, танкісти, ракетники, медслужби, ВМФ, будбат, я так думаю, там теж тяжко працює… А нам казали – “тільки підтримка з повітря Сирійської армії”.

Загалом, з початку операції в зоні конфлікту в Сирії, за даними Кремля, загинули 22 російських військових. Руслан Галицький став 23-м.

Читайте також:
Російські найманці їдуть із Донбасу на війну в Сирію, – Reuters