Тука: Декілька слів про “Торнадо”

рота Торнадо

 

Георгій Тука
заступник міністра з питань окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб, засновник волонтерської організації “Народний тил”, колишній голова Луганської військо-цивільної адміністрації (2015-2016)

(FB)

Декілька слів про “Торнадо”.

Моє знайомство з цим підрозділом відбулось ще тоді, коли він називався “Шахтарськ”.

Вперше за історію існування “Народного тилу” наш екіпаж, повернувшись [із зони АТО], прийшов до мене з такими словами:
– Туди ми більше не поїдемо!
– Як це???
– Там пи…ць повний. Ми заходимо в казарму, а вони (“Шахтарськ”, добровольчий батальйон патрульної служби міліції особливого призначення) просто при нас сидять і варять ширку. Не будемо їм більше нічого возити!

Далі я почув про те, що відбувається в підрозділі, від Темура Юлдашева, з яким я встиг затоваришувати. Після повернення на війну Темур неодноразово телефонував мені. Я йому допомагав. Досі в мене зберігається номер його телефону і номер його картки. Так от, напередодні загибелі Темур мені подзвонив:
– Георгій! Я більше тут не можу. З ними нічого не зробиш. Я не можу з ними впоратись!

Темур загинув через два дні на Савур-Могилі.

Далі до мене доходили лише розповіді випадкових свідків. Допоки я не приїхав працювати на Луганщину.

Не одразу, не миттєво, але з часом місцеві мешканці почали розповідати про “подвиги” деяких (підкреслюю – деяких!) бійців “Айдару” та “Торнадо”.

Весною мені розповіли, що в Сєвєродонецьку з”явився заступник командира “Торнадо” Микола Цукур. Начебто він розповідає, що в Києві “порішав” своє кадрове призначення в Луганську область і очікує офіційного призначення.

Мене це насторожило. Чому? Тому, що лише пару місяців тому мені, за неймовірним збігом обставин, вдалось запобігти призначенню на дуже відповідальну посаду відомого на Луганщині “патріота” Ігоря Радченка (позивний “Рубєж”, “Роман Романич”).

За пару днів секретар доповіла мені, що зі мною хоче зустрітись Микола Цукур. Домовились про час.

В кабінет зайшов чоловік приємної зовнішності, як зараз кажуть, “харизматичний”. Відверто, він мені сподобався. Людина добре вихована, володіє словом, має дві вищі освіти.

Микола мені сказав, що йому запропонували роботу на Луганщині, проте він вирішив за доцільне, перш ніж погодитись, переговорити зі мною, чи не стану я заперечувати.

Я йому чесно сказав:
– Ти мені подобаєшся. Але, твій бекграунд… Дії твого командира [з “Торнадо”]… Не знаю, мені треба подумати.
– Я сам ні в чому не замішаний. А щодо Онищенка (заступник командира роти “Торнадо” з бойової підготовки Руслан Онищенко, раніше судимий – “Н”)… Він для мене залишиться командиром.

Домовились про зустріч через кілька днів.

В мені боролись два почуття:
– з одного боку, я завжди був проти узагальнень, а Микола мені дійсно сподобався. Якби не його участь в “Торнадо”, я би запропонував йому роботу не вагаючись!
– з другого боку, я не бажав мати будь-які стосунки з людьми, які мали шанс бути причетними до тих жахливих подій, про які мені розповідали луганчани.

Другої зустрічі не відбулось.

Через два дні, ранком, по дорозі на роботу, мій автомобіль зупинився біля адміністрації на червоне світло. Через дорогу йшов чоловік в камуфляжі.
Раптом підскочив білий бус, з якого вистрибнуло кілька чоловіків, повалили на землю “камуфляжа”, надягли на нього наручники й посадили в бус. Бус миттєво зірвав з місця.

Все відбулось так швидко, що навіть моя охорона не встигла зреагувати. Лише командир встиг передьорнути затвор. Кілька секунд. Мить!

Через кілька годин я дізнався з новин, що в Сєвєродонецьку заарештували Миколу Цукура.

Пару тижнів тому в Києві до мене прийшов мій “маленький друг” (пам”ятаєте, як палав БТР на Майдані?). Розговорились.

– Жора, я тобі ніколи не казав і більше про це ніколи нікому не скажу. Я ж був у “Торнадо”. Привіз їм глушники, коліматори… Вони при мені у дворі просто всмерть ногами забили людину. Я ледь втримався. Миттєво зібрався, попрощався і поїхав.

– Слухай, а чому ти не хочеш давати покази офіційні?!
– Жора! Я ще жити хочу!

…Прямо зараз я отримую в “лічку” і на “мило” багато розповідей про ті події. І про минулі, і про сучасні. І від цивільних, і від військових! Але, ніхто (!) не хоче давати офіційних показів…
Чому? В тому числі й тому, що, як мені відомо, правоохоронці розслідують декілька справ про загадкові смерті бійців, які не погоджувались мовчати. І такі випадки, на жаль, мали місце не лише в добробатах.

Читайте також:
Під Оболонським судом триває протистояння. Підсудні “торнадівці” оголосили вимоги

На Луганщині бійця “Торнадо” посадили на 6 років за важке зґвалтування

P.S. Вилучені в командирів підрозділу “Торнадо” мобільні телефони містять відео сексуальних оргій і ґвалтувань, в тому числі за присутності малолітніх дітей.
Про це заявила народний депутат від “Народного фронту” Тетяна Чорновол в ефірі “112 Україна”.

Журналіст Володимир Бойко уточнив: “Ніякого відео з немовлятами в телефоні командира роти, кримінального авторитета з Тореза Руслана Онищенка, не було. У телефоні Онищенка було листування, точніше – цілий порнороман, з «волонтером» Володимиром Саванчуком. Спочатку фігуранти описували один одному щойно пережиті плотські утіхи, а потім домовились залучити до участі в своїх розвагах двох дітей Саванчука, дівчинку й хлопчика 6 і 9 років. Але статевий зв’язок з дітьми не зафіксований – згідно з листуванням, діти лише спостерігали, що коять дорослі дяді. Дітей планували використати в наступному, але до цього не дійшло – Онищенко й Саванчук були арештовані раніше.
А ось дорослих «торнадівці», дійсно, ґвалтували – як жінок, так і чоловіків”.

Facebook Comments

підтримати новинарню 2

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *