Чому я підтримую чергову мобілізацію

Артем Чех (Артем Чередник)
військовослужбовець ЗСУ (мобілізований), учасник АТО, письменник

Чому я підтримую сьому чергу мобілізації (FB)

Мобілізація #7? Я – за.

Не тому що я чекаю заміни і від життя в норі перетворююся на вайлуватого крота, а тому що не бачу іншого виходу.

Ок, підняли зарплати (отримав вчора 7066 грн.), все більше охочих підписувати контракт, з атошними при нормальних можна мати до 20к. Погодьтеся, нехіло. Чимало хлопців почали думати. Спочатку на 6 місяців, а там як буде.

Читайте також:
Зарплати ЗСУ в січні: таки вищі, але підлеглі отримують більше за командирів

Але загальна картина не зовсім втішна. Цей човен необхідно розхитати, щоб хлопці, що в**бують на ремонтах за 2 тисячі, нарешті збагнули, що військовик – почесно і, врешті, прибутково.

Ну, ти там батьківщину захищаєш, герой, всі діла, автомат, набої, всякі прикольні пацанячі штуки. Да, можеш загинути, але шансів не так і багато… Іноді важко, страшно, боляче. Але переважно – ніяк.
Це як безробіття чи, скажімо, безкінечний урок праці, який випадає у п’ятницю.

Здавалося б, можна пасанути, але сидиш і занотовуєш: забороняється крутити ручки і важелі верстатів. Тільки про це ніхто не знає. Ти – герой, ти – там. Наш бідний, голий-босий хлопчик, наш захисник. Та камон, зараз не літо2014 чи зима2015.

Та й АТО – не завжди передова. Та й передова – не завжди п****рєз.
Тому – да, контракт можна сміливо підписувати і крізь всє тяготи служби крізь терни до омріяних зірок. Чи ромбів.

Але до цього ще не дійшли. Не дійшло. І поки дійде, у армії є необхідність у людях.

Вже не так прикро буде отримувати першу зарплатню. Не 1200, як було, скажімо, в мене, а 7000. Ну, нехай 5000.
З речевим забезпеченням, звичайно трабли, але не катастрофічні. Врешті, можна щогодини телефонувати у міністерство, писати рапорти, задрочувати своїх офіцерів. Якщо на роту знайдеться хоч би 5 подібних задротів, то все буде.

Я – за мобілізацію #7. Можливо, за 7-8 місяців щось змінилося, не знаю. Можливо, така більш-менш спокійна війна дала змогу поліпшити умови та знайти правильних людей. А, може, все залишилося таким самим.

Але мобілізація #7 необхідна, і вона має бути останньою. Далі – контракт із зарплатнею у 7-15 тисяч та гідним забезпеченням. Ну а згодом – жорсткий відбір. Аби хотіли служити, тремтіли перед медкомісією та перед військовим інструктором чи, скажімо, психологом.
– Ура! Я пройшов! Мене взяли до війська! Ура!

Якось так, ги.

А зараз – мобілізація #7, з новими аватарськими підрозділами, де такелажніками працюють старші стрілки, а на кухні сидять старші сержанти, де любов і відчай, правда і кривда, секс і алкоголь, старі граблі та загублена зброя, палений коньяк і темпівскі броніки замість матраців.

Де художники стають кольщиками, а пірати спальних районів відкривають у собі військові таланти. Я – за.

І не лише тому, що не бачу іншого виходу, а ще й тому, що чекаю заміни)) З радістю останні місяць-другий перед дембелем провів би десь на РЛСці під Гєнічєском чи Одесою;)

Читайте також:
“Чи заслуговую я на статус учасника бойових дій? Швидше ні, аніж так”