автор: Аліна Логвиненко
військовослужбовиця Медіацентру Збройних сил Україн
фото: Віталій Сокур
з Київської області
У ті нечисленні години, коли вдається поспати, командиру батареї NASAMS Івану сниться батьківська хата. Лиман, старий маяк, Олешківські піски. Дістатися їх зараз неможливо, бо майже п’ять років тому місця його дитинства загарбала росія.
Так само, як Лисичанськ, де виріс командир розрахунку “Куб-Бук” Михайло. Чи рідне місто оператора ПЗРК Олексія, де й досі лишається в окупації його мама.
Над будинком, у якому живе маленький син навідника Skyranger Дениса, постійно літають шахеди. Коли вмикається тривога і починається бойова робота, він думає про те, чи в безпеці його дитина.
Як і командир мобільно-вогневої групи Руслан, який ніколи не знімає патч, подарований донькою.
За спиною кожного воїна ППО, що захищає українське небо, стоять люди, яких він любить, та ще мільйони українців. І це є достатньою мотивацією для того, щоб працювати, попри втому та виснаження.
Ми часто говоримо про ідеальну систему ППО, яка повинна закрити небо над Україною. І рідко – про людей, які вже це роблять. Надзусиллями, набуваючи колосального унікального досвіду, рівного якому на цей момент немає у світі. Авіація, сучасні зенітні ракетні установки та зенітні гарматні комплекси, надані західними партнерами, старі радянські системи, розумні автоматизовані турелі українського виробництва, ПЗРК, кулемети – наші захисники здатні відбивати повітряні ворожі атаки будь-якою зброєю. Аби лиш вистачало боєприпасів.
Про те, як, чим і, головне, заради чого працюють воїни підрозділів ППО повітряного командування “Центр” – у репортажі Медіацентру ЗСУ спеціально для “Новинарні“.
– Я в цивільному житті тільки на лєгковушці їздив, шофером робив, то, звісно, що враження – небо і земля, – механік-водій Роман намагається перекричати ревіння двигуна в ходу. – Техніка не їде – пливе! Нічого не боїться – ні багнюки, ні снігу. Йде нормально. Як танк.
Зенітний гарматний комплекс ближньої дії Skyranger, зроблений на шасі німецького танку Leopard, ідеально вражає реактивні шахеди
Строго кажучи, зенітний гарматний комплекс ближньої дії Skyranger 35 і є танком, бо зроблений на шасі німецького Leopard 1.
На Skyranger стоїть бойовий модуль із 35-мм автоматичною гарматою, засоби виявлення та супроводження цілей. Комплекс використовує боєприпаси, які підриваються перед ціллю, утворюючи хмару з уражальних елементів.
На Skyranger працюють воїни 1020-ї зенітної ракетно-артилерійської бригади.
– Сучасне оснащення дозволяє збивати швидкісні реактивні шахеди, – говорить оператор Skyranger Денис. – Взагалі, дуже крута машина. Радари знаходять ціль, супроводжують її, перед тим, як зробити постріл, я бачу ймовірний відсоток ураження цілі. Є певні недоліки, але в цілому машина дуже ефективна.
Денис – родом із Київщини. На початку повномасштабної війни разом з родиною опинився в окупації. Він на власні очі бачив, на які звірства здатні росіяни. До того ж і зараз його сім’я залишається там, де майже кожного дня літають російські шахеди. І мотивація Дениса проста: працювати так, щоб і його син, і інші українські діти не жили в підвалах.
– У мене дуже заряджені, вмотивовані та класні хлопці, – підтверджує командир бойової машини Роман. – Все, що нам потрібно – це більше боєприпасів, щоб збивати цілі і захищати наших людей.
Буває таке, що ми не спимо добу або більше. Але це другорядне.
На жаль, ми не можемо по всій території нашої держави розставити ППО, хоча кожному цього, звісно, хотілося б. Але, повірте, ми і наші побратими з інших підрозділів робимо все можливе, а часто й неможливе, щоб ворожі безпілотники не досягали своїх цілей. Так, стало набагато важче працювати. Росіяни зараз масштабували атаки, запускають супершвидкі шахеди на великих висотах. Потрібно постійно аналізувати ситуацію, прораховувати, як діятиме ворог. Є багато чинників, які впливають за збиття. Ворог удосконалюється, але ми удосконалюємося теж.
– Якась у вашої техніки підозріла назва…
– Трохи є, – сміються хлопці. – Це установка російського виробництва. Але захищає українське небо в нашій бригаді.
Оператор “Джигіта” Олексій слідкує за небом під час повітряної тривоги
“Джигіт” – це опорно-пускова установка з двома ракетами ПЗРК “Ігла”, яка зараз працює проти своїх виробників. З її допомогою розрахунок ПЗРК 138-ї радіотехнічної Наддніпрянської бригади збиває російські шахеди.
Приведення “Джигіта” в бойове положення займає кілька хвилин. Оператор сідає за установку і чекає вказівок навідника, який дає курс і напрямок польоту цілі. Процес наведення та пуску відбувається за принципом fire-and-forget – “вистрелив і забув”, коли ракета, захопивши ціль, сама прямує до визначеної цілі. Оптимальна дальність ураження ракети – до 2 кілометрів.
У роботі “Джигіт” досить ефективний. Нещодавно, наприклад, під час атаки на Київ протягом 20 хвилин вдалося знищити два реактивних шахеди.
– Один збили на висоті 900 метрів, інший – 1000 метрів. Викид адреналіну був неймовірний. Хотілося кричати й стрибати від радості. Не тому навіть, що збив ціль, а тому, що до когось цей шахед не долетів, не зруйнував, не забрав чиєсь життя. Я теж із родиною, з маленькою дитиною живу там, де часто прилітає. І тому чудово розумію, що це таке, – розповідає Олексій.
Після кожної бойового виїзду Андрій з побратимами аналізують зроблену роботу та помилки
В Олексія є ще одна вагома мотивація працювати по ворогу. Його мама з початку повномасштабного вторгнення росії живе в окупації. Визволити рідний дім і побачити нарешті найріднішу людину – його заповітна мрія.
Роботи для розрахунку вистачає. Особливо протягом останніх місяців, коли росіяни майже цілодобово тероризують повітряними атаками Київ та Київську область.
– Це підла нація. Вони не можуть перемогти українців на полі бою і б’ють по житлових будинках, дитячих майданчиках, школах, лікарнях, – говорить Андрій. – А ми маємо зробити так, щоб їхнє залізо не падало на цивільних. Ворог змінив тактику, додалося реактивних шахедів, які летять високо й дуже швидко. Але дрони нижче 2000 метрів для нас – цілком досяжна ціль.
– Дружина патч подарувала?
– Ні, донька. Вона мене так називає, я їй не можу заперечувати, – командир мобільно-вогневої групи 1020-ї зенітної ракетно-артилерійської бригади Руслан з ніжністю торкається патчу з надписом “Коханий”, посміхається і стає до роботи. – В мене в руках ігровий джойстик. Якщо в дитинстві грали на Sony PlayStation, оце воно і є. Кнопки захвату, керування, стрільби. Навіть дитина справиться.
Основну роботу тут здійснює не людина – комп’ютер. Ось бачите на екрані – це летить шахед, зелена рамка – це працює автозахоплення цілі. Як тільки штучний інтелект зрозуміє, що параметри достатні для ураження цілі, система дає дозвіл на відкриття вогню. Нам залишається натиснути кнопку. І при цьому вся група знаходиться в безпечному місці, а не біля турелі.
Турель Sky Sentinel – українська розробка, яка використовує для наведення машинний зір і технології штучного інтелекту
Нові технології за кілька років кардинально змінили спосіб ведення бойових дій. І система протиповітряної оборони не є винятком. Автоматизована турель Sky Sentinel – українська розробка для боротьби з повітряними цілями. Її головна особливість – система наведення, яка використовує машинний зір і технології штучного інтелекту.
На турелі встановлюють великокаліберний кулемет, для стрільби з якого не потрібні люди – турель здатна обертатися на 360 градусів, змінювати кут застосування кулемета і працювати по цілях в різних напрямках.
Турель нам показує Олександр – у мобільній вогневій групі він відносно нещодавно, перевівся з піхоти.
– Фактично, наша задача – обслуговування кулемета. Зібрати, розібрати, почистити, змастити, поміняти набої, – перераховує Олександр. – Власне, і все. В “мозок” турелі ми не ліземо, Раптом щось не так, одразу телефонуємо розробникам. Реагують вони моментально – приїжджають, лагодять. Завжди на зв’язку, молодці. Звісно, не вистачає дальності ураження, вона обмежена технічними можливостями кулемета. Але для прикриття об’єктів вона турель дуже хороша.
Автоматизована турель, комплекс Skyranger, установка “Джигіт” – всі ці засоби є частиною великої системи прикриття, яку вибудували у відповідь на посилення атак ворога.
Начальник управління Сил безпосереднього протиповітряного прикриття ПвК “Центр” Сергій Шульга
– Це новий напрямок в системі протиповітряної оборони нашої держави. Це ті сили та засоби, які здійснюють безпосереднє прикриття української цивільної, критичної та оборонної інфраструктури, – розповідає начальник управління Сил безпосереднього протиповітряного прикриття ПвК “Центр” полковник Сергій Шульга. – Загалом, починаючи від МВГ з кулеметами, екіпажів БПЛА-перехоплювачів до зенітних ракетних комплексів ближньої дії.
Наша зона відповідальності, як-то кажуть, від землі до стратосфери. Працюємо по всьому, що росіяни запускають на українські міста й села.
Ворог намагається виснажити нашу систему ППО і тримати всю країну в стані стресу шахедами та ракетами, які летять безупинно. Наша задача – протидіяти атакам. Ми ж бачимо, що останнім часом зменшилася кількість тривог у Києві, тобто позитивні рішення є.
Зараз частка участі засобів безпосереднього протиповітряного прикриття у відбитті масованих ударів в нашій зоні відповідальності складає в середньому 20%, але є бажання і розуміння, як це зробити, щоб підняти відсоток кількості знищених цілей до 30-40% загальної кількості. Нам треба більше зброї та боєприпасів до неї. Все інше зробимо самі, бо люди в нас найкращі.
– Через росіян я втратив свій дім у Лисичанську. Моя родина змушена була виїхати з України. А я тут, і найбільше хочу, щоб рідні нарешті повернулися і жили нормальне, щасливе життя на своїй землі, – розповідає Михайло, заступник командира зенітної ракетної батареї 156-го зенітного ракетного полку імені Максима Кривоноса.
“Куб” – установка для запуску ракет, яка в парі з “Буком” успішно знищує ракети та шахеди
Ці слова могли б повторити й інші Михайлові побратими. Полк довгий час дислокувався на Донбасі, велика кількість особового складу родом із Донецької та Луганської областей. Тож бажання повернутися додому та помститися за все, що зруйнували росіяни, додає сил багатьом.
Михайло від самого початку працював на самохідній вогневій установці “Бук”. Із часом ракети вичерпалися, тому довелося шукати “Буку” інше застосування. Так з’явилося ноу-хау – пара, яку в підрозділі називають “Куб-Бук”.
Зенітні ракетні комплекси “Бук” і “Куб” – це радянська техніка, на озброєнні України вже десятки років. Звісно, вони багато в чому програють новітнім системам ППО, однак в умілих руках все може бути ефективною зброєю. Що й довели воїни 156-го зенітного ракетного полку, об’єднавши їх в інноваційну комбінацію – спарку. “Бук” працює як радіолокаційна станція, яка шукає та забезпечує наведення на ціль, “Куб” запускає зенітні ракети.
Заступник командира зенітної ракетної батареї Михайло впевнений, що Україні потрібно виробляти власні ракети
– За допомогою цієї спарки вдалося знищити понад 150 повітряних цілей, – говорить Михайло. – Працюємо по будь-яких швидкісних цілях. В основному, це шахеди “Герань”. Інтенсивність нашої роботи значно збільшилася. Кожен день сотні безпілотників летять на Україну. Їх потрібно знищувати, а запас ракет трохи закінчується. Тому, на мою думку, потрібно звернути увагу на виготовлення власних ракет та комплексів ППО.
– Бойова робота триває кілька хвилин, але ці хвилини через величезну напругу та хвилювання відчуваються, як довгі години, – зізнається Максим, головний інженер дивізіону IRIS-T 96-ї зенітної ракетної Київської бригади. – В моїй пам’яті закарбувалося бойове чергування у новорічну ніч з 31 грудня 2023-го на 1 січня 2024 року. Тоді ворог здійснив масований ракетний удар по Києву та Київській області. Ми за два дні знищили понад два десятки крилатих ракет. Втомилися жахливо, але водночас була така неймовірна гордість і задоволення від того, що завдяки нашій роботі українці могли відсвяткувати Новий рік у безпеці.
Головний інженер дивізіону IRIS-T Максим: важлива не тільки техніка, а й люди
IRIS-T – сучасний зенітний ракетний комплекс протиповітряної оборони, наданий нам німецькими партнерами. IRIS-T почали працювати в інтересах України восени 2022 року. Перша бойова робота, за словами Максима, залишила незабутнє враження – це була дійсно потужна й сучасна зброя.
Загалом на рахунку підрозділу – понад 200 знищених повітряних цілей.
– “Калібри”, ракети Х-101, Х-555, “Іскандери-К”, реактивні дрони – все це смертельне залізо не долетіло до населених пунктів центральної України, – перераховує Максим.
IRIS-T – сучасний та ефективний німецький ракетний комплекс протиповітряної оборони
– Але самі по собі ані IRIS-T, ані NASAMS, ані PATRIOT не є чарівною паличкою. Важлива їхня кількість і поєднання з іншими засобами. Українська ППО на сьогодні має безпрецедентний досвід роботи на різноманітних системах. У світі не існує іншого прикладу такого масштабного ешелонованого поєднання різноманітних зразків техніки – нових, старих, вітчизняних та іноземних – в одну систему оборони неба. І що більше у нас буде техніки та ракет, то краще.
– Я мрію повернутися додому, до батьківської хати. Як і кожен військовослужбовець. Але зараз лівий берег Херсонщини окупований росіянами. Тому вдома можу побувати хіба уві сні, – говорить командир зенітної ракетної батареї NASAMS 96-ї зенітної ракетної Київської бригади Іван.
Командир зенітної ракетної батареї NASAMS Іван: “Воюватиму, доки не потраплю додому, на лівий берег Херсонщини”
У війську він з 2011 року, майже вся військова кар’єра прийшлася на війну. За цей час довелося попрацювати на різній техніці. Системи NASAMS, які Україна отримала від іноземних партнерів у 2022 році, Івана щиро вразили.
– Це зенітний ракетний комплекс середньої дальності. Мобільний, швидкий у розгортанні, легкий в управлінні. Можна швидко змінювати позиції і працювати фактично з будь-якої точки. Те, що потрібно для відбиття масованих ударів, – пояснює він. – За час роботи у цьому підрозділі NASAMS знищили понад 300 ворожих цілей – крилатих ракет, шахедів. Тож, звісно, вони ефективні.
На питання, чи вистачає ракет, Іван відповідає, що завжди треба більше.
– Що більшим буде запас ракет, озброєння, то більш захищеними будуть наші родини, домівки. Буде світло й тепло в оселях. Чи можна закрити небо над Україною? Можна – якщо буде допомога партнерів, і власне виробництво ракет, – упевнений він. – Загалом скажу так:
що не придумав би ворог, ми все одно його обіграємо.
Маємо бути на крок попереду з однієї простої причини – ми захищаємо своє.
Системи ЗРК NASAMS, отримані від іноземних партнерів у 2022 році, добре зарекомендували себе в ППО ЗСУ
Читайте також:
Командир 39-ї бригади морської піхоти Микола “Кощей” Янковський: Полон лише додав мені злості на ворогів
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
