автор: Олена Зварич
для “Новинарні”
Росіяни знову почали бити по київських мостах через Дніпро: 22 жовтня цілеспрямованим ударом дрона було пошкоджено Південний міст, на світанку 27 жовтня сюди прилетіли вже чотири балістичні ракети, одна з них пробила вирву в дорожньому полотні, рух автомобілів і метро відтоді повністю закрито з обох берегів.
Руйнування великого мосту – надзвичайно складне завдання навіть для балістичних ракет, кажуть військові фахівці. І саме в цьому криється відповідь на питання: чому агресор за попередні роки війни фактично не пробував знищити мости через Дніпро, а лише лякав такими намірами ротами своїх пропагандистів.
Але якщо ворог затято, десятки разів цілитиме в одне й те саме місце, чи встоїть конструкція? Чи залишиться пошкоджений міст проїзним? Як це вплине на транспортне сполучення в Києві, Дніпрі, Запоріжжі та загалом на логістику нашого війська?
Щодо проблеми мостів у війні спілкуємося з колишнім головнокомандувачем Збройних сил України Олександром Сирським, доктором військових наук Олегом Семененком та експертом з безпекових питань, президентом Центру глобалістики “Стратегія ХХІ” Михайлом Гончарем. І заодно з’ясовуємо, чи були в історії останніх воєн випадки, коли руйнування важливих мостів стало однією з вагомих підстав виграти військову кампанію.
♦ В Україні, на підконтрольній території, мостів через Дніпро більше 20. Зокрема в Києві – 9, у т.ч. один пішоходний; у місті Дніпро – 5, також 5 – у Запоріжжі, ще 1 – у Кременчуці.
♦ Частина переправ є комбінованими: ними рухається і автомобільний, і залізничний транспорт, або вони поєднують міст із гідротехнічною спорудою.
♦ Під час відступу російських військ на Херсонщині 2022 року були зруйновані чотири переправи через Дніпро: Антонівський автомобільний міст, Антонівський залізничний міст, автомобільна та залізнична переправи на греблі Каховської ГЕС. У червні 2023 року греблю Каховської ГЕС також було зруйновано.
1-4 жовтня росіяни вперше завдали прицільних повітряних ударів по надважливих транспортних артеріях, що сполучають лівий та правий берег Києва – Південному та Північному мостах.
За дві доби, 1 та 2 жовтня, по Південному мосту, як повідомив мер Києва Віталій Кличко, було п’ять прильотів дронів. Північний міст у Києві війська РФ атакували 3 і 4 жовтня 2026 року. 22 жовтня – ще один приліт “шахеда” по Південному. Щоразу рух автотранспорту вдавалося досить швидко, впродовж годин поновити. Це були так звані “турбуючі” удари.
Влучання російського дрона по вантовому Південному мосту в Києві, 2 жовтня 2026. Фото: Reuters
Як можна зрозуміти з численних відео, у випадку з Південним мостом ворог цілив у місце, де кріпляться ванти – сталеві канати, що тримають полотно мосту.
Напозір трохи дивно, що московити не обрали за ціль легендарний, але не найміцніший міст Патона, який давно перебуває в напіваварійному стані і понад десятиліття ремонтується. Нехай він і не є головною транспортною артерією, що поєднує два береги Дніпра, але надовго знерухомити міст Патона, вочевидь, легше, ніж Північний та сучасний Південний, зведений у 1990 році.
Доктор військових наук Олег Семененко
Доктор військових наук Олег Семененко аргументує, чому ворог обрав саме вантові мости – Південний і Північний: “Це не випадковість, а збіг трьох чинників.
По-перше, ці мости найважливіші за обсягом трафіку: Південний – головна вантажна артерія і лінія метро; Північний – основний вихід на Троєщину й північ.
По-друге, обидва видимі: пілони заввишки понад 100 метрів добре видно на супутникових знімках і з камер дронів. Ціль легко ідентифікувати й показати в пропагандистських сюжетах.
І нарешті обидва здаються уявно вразливими: ванти вбачаються “ахіллесовою п’ятою”. Насправді такі мости проєктують із запасом міцності: виведення з ладу одного-двох вантів не обвалює проліт, навантаження перерозподіляється”.
Мости часів “холодної війни” будували з розрахунком на значно потужніші удари, додає експерт.
Пробоїна в дорожньому полотні після удару дроном по Північному мосту в Києві. Фото: Reuters
До удару 27 жовтня всі атаки по київських мостах здійснювалися ударними дронами, зокрема й реактивними “Геранями”. Дронами знищити таку потужну конструкцію неможливо, запевняють експерти. А ракетами?
“Руйнування великого мосту – надзвичайно складне завдання навіть за наявності балістичних ракет, – відповідає генерал Олександр Сирський, головнокомандувач ЗСУ в 2024-2026 роках. – Великий міст є специфічною ціллю, і її ураження потребує високої точності. Крім того, такі споруди мають значний запас міцності, а їхні сталеві та залізобетонні конструкції здатні витримувати суттєві навантаження й пошкодження. Навіть застосування крилатих ракет не гарантує руйнування мосту або повного припинення руху ним. Відомо чимало прикладів, коли російським військам не вдавалося досягти цієї мети, попри неодноразові удари”.
Міцності великих мостів можна складати оди. Згадаймо навіть не такий масштабний, як столичні, Антонівський міст, що сполучає Херсон з лівобережжям. Коли восени 2022 року ЗСУ гнали москаля з правобережжя Херсонщини, цей автомобільний шляхопровід немилосердно обстрілювали, зокрема й ракетами ATACMS. Посеред асфальту зяяли дірки розміром із бронетранспортер, але окупанти примудрялися латати пробоїни, клали на них бетонні плити для перекриття, вимощуючи собі шлях до відступу. Антонівський міст окупанти пізніше таки підірвали, очевидно, заклавши вибухівку під одну з опор.
Антонівський міст після обстрілів ЗСУ восени 2022 року
Інший об’єкт, збудований “на віки”, – дамба ДніпроГЕСу. 22 березня 2024 року вона зазнала вісьмох прямих влучань ракетами, було виведено з ладу машинний зал та інше обладнання електрогенерації. Дамба є ще й важливою транспортною артерією Запоріжжя. Рух цим автошляхом було поновлено за кілька діб.
Ще один приклад – дамба Каховського водосховища. Окупанти розуміли, що ракети безсилі перед задачею знищити греблю, тому заклали тонни вибухівки усередину станції. У червні 2023 року споруду було розтрощено, вода зі штучного моря спричинила повінь та екологічну катастрофу.
Питання, яке тривожить звичайних українців: а якщо “геранями” гамселити в одну точку, то чи може статися так, що споруда не витримає?
Ймовірність виконання такої задачі тяжіє до нуля, вважають експерти.
“Передусім в потрібне місце треба ще поцілити, а це нелегко зробити, – зауважує експерт Михайло Гончар. – Тим більше, що наша ППО зараз дуже непогано збиває реактивні “шахеди”. Одна справа, коли б’є артилерія чи авіація скидає КАБи з близької відстані, інша справа – бити з далекої відстані, це складніше”.
Михайло Гончар
До речі, після перших атак по столичних мостах росіяни спробували 6 жовтня знерухомити ще один шлях через Дніпро – вантовий міст у Запоріжжі. Оскільки місто знаходиться приблизно за 30 кілометрів від лінії фронту, його спроможна атакувати російська авіація. Ударів по вантовому мосту було завдано кількома керованими авіабомбами, він зазнав серйозних ушкоджень, рух транспорту вдалося відновити лише за два тижні. Але міст встояв.
Так, саме керовані авіаційні бомби є ефективним засобом для ліквідації мостів. Можна згадати, що перші в Європі бомбардування після закінчення Другої світової війни були здійснені саме авіабомбами – у 1999 році американські літаки знищили міст в Новий Сад у Сербії, ударивши по ньому з близької відстані керованими бомбами JDAM.
Також саме з близької відстані авіація США вражала мости в Ірані у квітні 2026 року. Завдяки можливості підлетіти до цілі 2 квітня було знищено міст у неподалік Тегерана. Споруда заввишки 187 метрів, що вважалася одним з найскладніших масштабних проєктів країни, розкололася навпіл. Ударів було завдано не авіаційними бомбами, а ракетами з відстані кількадесят кілометрів.
Міст В1 неподалік Тегерана після атаки американської авіації. Фото: Fars News
Така атака неможлива в українському тилу, адже панування російської авіації в українському небі закінчилося через тиждень після початку вторгнення завдяки ефективності наших льотчиків та ППО.
“Удар балістичної ракети не призведе до руйнації мосту, лише пошкодить його. Треба, очевидно, влучення десятків ракет, але ж і запас таких ракет у ворога не безмежний, – розмірковує Михайло Гончар. – Знищити всі великі мостові переправи в Києві – це неймовірно. Досі росіяни не били по них, тому що розуміють: ця мета недосяжна”.
Таку ж думку висловлює і російський військовий експерт Дмітрій Кузнєц, оглядач опозиційного до Путіна видання “Медуза”, що працює в екзилі: “За всього бажання російського керівництва, гарантовано знищити мости через Дніпро неможливо через те, що немає гарантованих засобів їх ураження. Літаки з КАБами долетіти туди не можуть. Можливо, усвідомлення цього і привело російське командування до думки, що не варто вкладатися в цю тему. Тому вони завдають турбуючі удари”.
Загрозливі події завжди плодять страшні чутки і конспірологічні теорії. Так, з початком атак на київські мости в соцмережах та на кухнях кияни оббалакували версію про неафішовану домовленість між Банковою та Кремлем певний час взаємно не бити по деяких об’єктах, зокрема ми не б’ємо по Кримському мосту, вони – по київських. Мовляв, через те, що наші Сили оборони у травні-червні пресингували дронами окупований Крим та НПЗ, росіяни вирішили бити по київських мостах. Правдивість цих чуток є вкрай сумнівною, і підтвердити чи спростувати їх може хіба що Вероніка “Феншуй”.
Початок березня 2022 року. Міст через р. Ірпінь в Романівці, так звана “дорога життя”, якою місцеві мешканці переправлялися з сірої зони чи окупованих передмість до столиці. Міст підірвали Сили оборони, щоб створити перешкоду стрімкому наступу окупантів під Києвом. Фото: Суспільне / АР / Emilio Morenatti
Військовий аналітик Олег Семененко чітко окреслює логіку ворога: “Чому раніше не чіпали київські мости? У 2022 році Росія розраховувала на захоплення Києва, і мости були потрібні їй самій:
план “Київ за три дні” передбачав цілу інфраструктуру.
Пізніше у ворога не було достатньо засобів: київська ППО – найщільніша в країні, тому Росія витрачала ракети на нашу енергетику, де ефект від одного влучання вищий. Останнім часом РФ напрацювала нові технології: реактивні дрони швидше долають ППО. Вони масово з’явилися в атаках на Київ із літа 2026 року. І нарешті, працювали політичні стримувачі, адже удар по мосту з метро і людьми – надто очевидний воєнний злочин. Поки Кремль торгувався із Заходом, він уникав таких “картинок”.
Очевидно, що зараз Путін пішов ва-банк.
“Імовірно, це так зване “пристрілювання”, – коментує генерал Олександр Сирський. – Ворог перевіряє ефективність нашої протиповітряної оборони та вивчає можливі маршрути підльоту до цілей з метою підготовки подальших ударів, щоб ускладнити чи унеможливити автомобільне та залізничне сполучення.
Поки що йдеться переважно не про масовані удари, а про спроби перевірити можливості ураження цих об’єктів. Водночас не варто недооцінювати загрозу: навіть часткове пошкодження мосту може призвести до тимчасового обмеження або припинення руху, що матиме негативні наслідки для транспортного сполучення та логістики. Тому посилення протиповітряної оборони стратегічно важливих мостових переходів має бути одним із пріоритетних завдань”.
Очевидно, що за умов недостатності засобів ППО військово-політичному керівництву доводиться обирати, який об’єкт прикривати: мости, ТЕЦ, виробничі потужності чи урядовий квартал. Військовою мовою це називається “розтягнути ППО”.
Південний міст у Києві. Наслідки ракетного удару РФ 27 жовтня 2026. Фото: Укрінформ
Досвід перших днів жовтня, коли по Південному мосту було п’ять прильотів упродовж двох діб, та ракетна атака 27 жовтня красномовно доводять: можна й не знищувати переправи через Дніпро, а навіть пошкодження одного великого мосту спричинює у місті на двох берегах великої річки транспортний армагеддон, приносить економічні збитки, викликає страх серед містян і певну розгубленість влади. І це є однією з найперших цілей ворога.
Транспортний колапс у Києві, спричинений ударом дрона 22 жовтня, що на пів дня вивів з ладу Південний міст. Фото: Вigkyiv
Тому, за висновком аналітиків, мета нинішніх ударів – передовсім тиск на населення та владу. Така собі потужна психологічна операція в тилу, досить дієва з огляду на те, що вона комплексна і щоденна: у Києві “блекаути”, палають уражені АЗК і торговельні центри, горять споруди в середмісті, будівельні гіпермаркети і поштові відділення, “шахеди” й ракети та їхні уламки падають на житлові квартали, університети, лікарні…
“Ворог хоче створити постійну атмосферу страху і паніки, щоб мирні мешканці відчували, що небезпека скрізь і майже цілодобово. Панічні настрої в Києві, що певною мірою і відбулося на початку жовтня, – це якраз те, що потрібно Кремлю. З цієї точки зору, вони вирішили витиснути по максимуму, діючи мінімальними засобами – реактивними дронами”, – аналізує Михайло Гончар.
Цю ситуацію Кремль може використати як козир у переговорах, зазначає Олег Семененко: “Удари відбуваються на тлі американських мирних ініціатив. Москва демонструє: вона здатна підняти ціну війни для столиці, якщо Київ не прийме її умови”.
Вочевидь, через Київ із заходу країни проходить частина транзитних військових вантажів для фронту. Питаю в ексголовкома ЗСУ, колишнього командувача Сухопутних військ, чи дуже відчутно може вдарити по військовій логістиці ситуація, за якої пошкодження столичних мостів спричинятимуть багатогодинні затори, і чи передбачено інші логістичні шляхи. Звісно, це чутливе питання, на яке не очікую розгорнутої відповіді, та все-таки…
Олександр Сирський у цивільному після звільнення з посади головкома. Фото: LB.ua
“Мости відіграють надзвичайно важливу роль у забезпеченні військ. Тому пошкодження або руйнування мостових переходів може суттєво ускладнити логістику військ, збільшити час доставки необхідних ресурсів і створити додаткове навантаження на інші транспортні маршрути, – каже Олександр Сирський, але підкреслює: – Пошкодження мосту не означає автоматичного припинення забезпечення військ. Існують альтернативні способи організації транспортного сполучення, які можуть застосовуватися залежно від обстановки та наявних можливостей. Зокрема, як тимчасове рішення можуть використовуватися понтонно-мостові та поромні переправи, а також річковий транспорт для перевезення особового складу, озброєння і техніки. Для виконання окремих логістичних завдань можуть залучатися також повітряний транспорт і безпілотні літальні апарати.
Безумовно, жоден із цих способів не здатний повністю замінити повноцінне автомобільне та залізничне сполучення через великі мости. Проте їх комплексне застосування дає змогу зменшити наслідки пошкодження транспортної інфраструктури та підтримувати безперервність забезпечення військ”.
Читайте також:
У Києві після російських ударів готують додаткові переправи через Дніпро: місто виділить 1 млрд грн
Головне завдання, підкреслює генерал Сирський — “не допустити ситуації, за якої пошкодження окремого об’єкта транспортної інфраструктури призведе до критичного порушення логістики Сил оборони”.
Військові ЗСУ тренуються встановлювати понтонну переправу, Каховське водосховище. Архівне фото Командування сил логістики ЗСУ, 2020 рік
Доречно нагадати, що за роки великої війни Україна напрацювала колосальний досвід зі швидкого ремонту та відновлення мостів. Міст через річку Ірпінь, менші мости на Київщині, Харківщині, Чернігівщині у 2022 році стали першим досвідом, який пізніше допоміг звести нанівець старання росіян перерізати транспортні артерії з ЄС на півдні Одещини.
Ідеться про два мости: у Затоці та біля села Маяки, неподалік прикордонного переходу з Молдовою. Попри атаки на міст в Затоці у 2023 році й пізніше, його досить швидко відновили, принаймні автомобільну частину. А міст у Маяках, як розповідав в одному з інтерв’ю ексголова Держагентства відновлення та розвитку інфраструктури Сергій Сухомлин, відновили майже з нуля фактично за кілька місяців.
Підйомний міст у Затоці на Одещині, ілюстративне фото
Проте, звісно, це затрата ресурсів, часу і затримки логістики.
“Міст – одна з найстаріших військових цілей, – говорить Олег Семененко. – По мостах б’ють із чотирьох причин:
Перші дві причини – військові, дві останні – політичні. Саме від цього балансу залежить, чи досягає удар мети”.
На прохання “Новинарні” фахівець проаналізував найрезонансніші удари по мостах під час українсько-російської війни та під час останніх воєн, які відбувалися у світі з часів Другої світової.
Удари по мостах у сучасних війнах – графіка “Новинарні” (з використанням ШІ) за матеріалами Олега Семененка
Чого навчають ці кейси?
“Перше: нищити великий міст важко, масивні опори й прольоти витримують десятки влучань.
Друге: результат дає не сам удар, а його поєднання з наступом на землі. Антонівський міст “спрацював”, бо ЗСУ одночасно тиснули на плацдарм. Корея і В’єтнам показують протилежне: без наземної операції противник просто адаптується.
Третє: удари по мостах у містах майже ніколи не ламали волю населення. Навпаки, вони мобілізують суспільство і знищують репутацію нападника”, – резюмує полковник Олег Семененко.
Читайте також:
У Києві готують альтернативу мостам: наступного тижня розпочнуть будівництво понтонних переправ і тунелю під Дніпром
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
