автор: Наталія Терамае
фото авторки
Близько третьої години дня до Патріаршого собору УГКЦ в Києві почали сходитись військові, народні депутати, громадські діячі, делегації з Львівщини й Тернопільщини. Всередині вже були пластуни, які разом з охороною тримали почесну варту біля домовини Євгена Коновальця.
Усі деталі процесу перепоховання Коновальця тримаються в строгому секреті. Ніхто не міг відповісти, що буде після служби. “Новинарня” відвідала півторагодинну відправу й зафіксувала знакові моменти цієї історичної події.
Патріарший собор Воскресіння Христового стоїть над Дніпром, на лівому березі. У його спорудженні закладено важливий символізм – Українська греко-католицька церква, яка в буремні роки ХХ століття зберегла національний дух, присутня на обох берегах України.
Труна з останками полковника Євгена Коновальця в Патріаршому соборі УГКЦ Воскресіння Христового в Києві 14 серпня 2026 року. Фото: Наталія Терамае / Новинарня
Символічним є і те, що саме у цьому храмі з 14 серпня виставили домовину з прахом Коновальця, яку привезли після ексгумації з нідерландського Роттердама.
Родом з Львівщини, він створював і очолював у Києві підрозділи Армії УНР, за яку воював.
“Коновалець розумів, що Україна як держава може відбутися тільки соборною і зі столицею в місті Київ”, – окреслює Іван Хома, керівник відділу Львівського історичного музею “Музей-садиба полковника Коновальця” у Зашкові на Львівщині.
Першими, перед початком чину похорону, до собору заходять військовослужбовці Сил спеціальних операцій Збройних сил України: їхні обличчя закриті балаклавами.
Віддати честь полковнику Армії УНР та Провіднику українських націоналістів – важливо для багатьох підрозділів Сил оборони. Зокрема, тут уже вклякали у своїй містерії очільники та бійці Третього армійського корпусу та полку “Азов”.
Сили спеціальних операцій Збройних сил України біля домовини Коновальця
Після того, як військові Сил спеціальних операцій вишикувалися вздовж колон по центру храму, до труни потягнулася вервичка відвідувачів. Серед перших – Кирило Буданов, керівник офісу президента, його заступниця Ірина Верещук, голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров, речник Головного управління розвідки МОУ Андрій Юсов.
Прийшли також народні депутати, зокрема, Роман Лозинський, Таміла Ташева, Микола Княжицький.
З інших упізнаваних облич – Дмитро Ярош, Сергій Стерненко, Сергій Притула, Євген Нищук, Дмитро Корчинський.
“Це повернення нашої історії, свідомості нашої нації”, — каже керівник ОП Буданов.
Представник ГУР Андрій Юсов, Кирило Буданов, керівник ОП, його заступниця Ірина Верещук, очільник УІНП Олександр Алфьоров
Окремо були присутні делегації зі Львівщини, Тернопільщини, а також з Канади – представники Української стрілецької громади Канади, яка досі опікувалася могилою Коновальця в Роттердамі.
До храму можна заходити вільно. Але людно не було – очевидно, спрацювали заходи безпеки. Ніяких анонсів, чи, навпаки, застережень ніде не публікували.
20-річний Руслан Книш (друг “Плємяш”), ветеран Третьої штурмової бригади, щодня приїздить до храму, відколи сюди привезли домовину Коновальця. Юнак втратив на війні всі чотири кінцівки, однак залишається громадським активістом.
Руслан Книш долучився до війська у січні 2024-го
“Євгену Коновальцю я завдячую, без перебільшення, створенням полку “Азов”, потім – Третьої ОШБр. Їх створив наш бригадний генерал Андрій Білецький, для якого постать Євгена Коновальця є однією з найвеличніших у XX сторіччі”, – розповідає Руслан в особистій розмові.
У нього приємний тембр голосу і ласкава посмішка. Каже, що це все дуже символічно, адже під командуванням Білецького велася оборона його рідної Донеччини: “Я сам з козацького міста Селидове. У серпні 2023-го мені виповнилося 18, а в січні 2024-го я доєднався до війська. Спочатку в ТрО, потім познайомився з “Правим сектором”, потім попав у Трійку. Я не збирався чекати. Скажу вам так, хто хоче, той знайде, хто в чому зацікавлений, той те і робить.
Наші попередники – ОУН, УВО, вони боролися за Українську самостійну соборну державу.
І уявіть, всю цю велич просто звести нанівець, просто сказати “я внє політики” і чисто собі чілити. Я не можу собі дозволити цього. Бо прекрасно розумію всю відповідальність і тяглість боротьби”.
Неподалік Руслана стоїть делегація літніх людей у строях УПА.
Делегація від Братства вояків ОУН-УПА
Петро Галига має 96 років, походить з Тисмениці, Івано-Франківська область:
“Я учасник бойових дій. Псевдо “Петрик”. Мої друзі всі погинули. А я вижив.
Нас 16 було хлопців в організації. Лише трьох нас забрали (на завдання – “Н”). Брали з 18 років. Завданнями були боротися за Україну, діставати зброю, нищити провокаторів, запроданців, їх багато було. Я був із 1948-го по 1950-й роки. Ми були у підпіллі, розумієте, як тяжко. В кожнім селі гарнізон стояв. Нас виручали хто? Собаки, бо собаки знали і гавкали, де москалі є. І такі маленькі хлопчики від 12-14 років, то були наші помічники. Ми були виховані в дусі патріотизму.
У листопаді 1950-го керівництво зрозуміло, що нас лишилися одиниці. Я молодий був, сирота, ніхто мене не знав. Хата зруйнована. Після “відлиги” кінчив технікум, був диспетчером електромереж. Працював у Львівенерго”.
Петро Галига і Руслан Книш
На домовині з прахом Євгена Коновальця, покритій синьо-жовтим прапором, лежать кашкет і шабля.
Домовина з прахом полковника Євгена Коновальця храмі Патріаршого собору Воскресіння Христового УГКЦ у Києві, 14 серпня 2026 року. Фото: Наталія Терамае/Новинарня
“Кашкет реконструйований – зразка 1917 року. А шабля – австрійська, часів Першої світової війни”, – пояснює очільник УІНП Олександр Алфьоров. Він мало не щодня у храмі – перевіряє стан справ і налагоджує комунікацію між церквою та офіційними делегаціями.Сьогодні історик не говорить промови. Слово беруть представники Церкви та офісу президента України.
“Церква не може бути байдужою коли людину чи цілий народ позбавляють гідності, свободи, права на життя, мову, культуру і власний дім. Саме тому Українська греко-католицька церква та історія українського визвольного руху неодноразово перетиналися”, – каже владика Йосиф Мілян, який очолив богослужіння.
Владика УГКЦ Йосиф Мілян
Говорячи про Коновальця, владика підкреслив, що “він виростав у тому духовному культурному середовищі Галичини, в якому церква була не лише простором для молитви – вона була простором, де народ зберігав свою пам’ять, мову, культуру, гідність і свідомість – це була епоха праведного великого митрополита Андрея Шептицького”.
Про Євгена Коновальця священник говорить: “Він належав до покоління українців, якому історія не подарувала власну державу, але які відважилися повірити, що ця держава можлива. Коли настав час великих випробувань, він не залишився стороннім спостерігачем. Євген Коновалець став одним із творців і командирів Січових Стрільців, полковником Армії Української Народної Республіки. А після поразки Визвольних змагань не погодився визнати цю поразку остаточною. Він став одним із творців Української військової організації. А згодом очолив Організацію українських націоналістів.
Він зрозумів одну надзвичайно важливу істину:
державу можна програти на полі бою, але остаточно вона помирає лише тоді, коли народ перестає вірити у своє право бути вільними.
Тому Коновалець працював насамперед над тим, щоби не померла українська воля”.
Читайте також:
Крутіший за Бандеру. Маловідомі факти про вождя українських націоналістів Євгена Коновальця, прах якого повернувся в Україну
Заступниця очільника офісу президента Ірина Верещук, яку Мілян представляє керівницею проєкту “Повернення праху полковника Євгена Коновальця в Україну”, говорить добре поставленим голосом. У її промові – важливі посили про націєтворення й збереження держави.
Ірина Верещук
“Через 100 років Євген Коновалець повернувся до України, заради якої жив і боровся, заради якої загинув. І у цьому є велика історична справедливість. І значно глибший зміст. Повертаючи Євгена Коновальця в Україну, на рідну землю, Україна повертає частину самої себе, своїх героїв і свою пам’ять.
Так завершується ще одне велике історичне коло українського націєтворення”.
Верещук подякувала Володимиру Зеленському – “саме завдяки його політичній волі полковник Євген Коновалець сьогодні в Україні”, Кирилу Буданову – “за координацію усіх процесів” – та представникам Української стрілецької громади Канади, які “були хранителями пам’яті полковника”.
Президент Української стрілецької громади Канади Андрій Суханівський нагадав, що в 1928 році громаду заснували побратими Коновальця: “Одні служили під його командуванням, інші воювали поруч із січовими стрільцями, УГА та воїнами УНР”.
У 1929 році Коновалець відвідував Канаду, де зустрічався з побратимами. Ті ж люди через 10 років стояли біля могили Провідника, даючи обітницю, “що одного дня він повернеться до вільної та незалежної України”.
Президент Української стрілецької громади Канади Андрій Суханівський
За словами Суханівського, перші переговори про перепоховання почалися більше ніж 10 років тому через українське посольство в Канаді. Але завадила війна у 2014-му.
“Кілька місяців тому з нами сконтактував український посол, спитав, чи є така можливість. І з того моменту почали планувати”, – пояснив Суханівський.
Канадійцям було важливо приїхати на перепоховання, незважаючи на постійні обстріли Києва: “Це такий момент в історії. Якщо наші кияни можуть тут жити, то ми також можемо приїхати і бути тут”.
Історик Іван Хома: “Коновалець розумів, що Україна як держава може відбутися тільки соборною і зі столицею в місті Київ”
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
