Після того як російські окупанти досягли певного просування в районі Костянтинівки, вони посилили тист на сусідню Дружківку. За останні тижні ситуація тут суттєво погіршилася. Місто щодня потерпає від ударів керованих авіабомб, артилерії та дронів. Разом із військовими 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний Яр” наш журналіст побував у Дружківці, що палає.
Від російських позицій до околиць Дружківки — лише 10–12 кілометрів. За годину до нашого приїзду біля будинку місцевого жителя, пана Артема вибухнули два КАБи, зруйнувавши кілька приватних будинків. Стаємо свідками чергової пожежі. Чи були там люди в момент удару — наразі невідомо.
Практично всі вулиці Дружківки перебувають у зоні досяжності російських FPV-дронів, квадрокоптерів і “Молній”. Попри це, у місті досі залишаються понад 4 тисячі мешканців.
Для пресофіцерки 93-ї ОМБр бригади “Холодний Яр” Ірини Рибакової Дружківка за роки війни стала другим домом. І бачити, як ворог методично руйнує місто, для неї особливо боляче…
Пересуватися транспортом прифронтовою Дружківкою — дедалі небезпечніше. Уздовж доріг майже щодня з’являється нова спалена техніка. Українські військові намагаються збивати ворожі безпілотники, але навіть підбиті дрони часто залишаються смертельною загрозою. У нас на очах стрільці знешкоджують на узбіччі потенційно небезпечну вибухівку.
Відтак містом найчастіше пересуваються пішки. Військовим доводиться долати по 15–20 кілометрів на власних двох. Виснажливо, зате значно безпечніше, ніж їхати дорогою, яку постійно контролюють ворожі дрони.
Цих двох військовослужбовців квадроциклом евакуюють із району Костянтинівки. Сергій “Бецик” і Олександр “Фріц” тримали позицію майже сім місяців. Вони зайшли у бліндаж ще на минуле Різдво, 24 грудня. Після тривалого перебування на позиції хлопці настільки виснажені, що пройти пішки ще 15 кілометрів їм було б майже неможливо.
У короткому інтерв’ю бійці розповідають, як їм велося на передовій. На постачання боєкомплекту і провізії не скаржаться — дронами їм доставляли все, що замовляли. Що зараз найбільше хочуть? Газованої війни і зателефонувати рідним.
Зв’язок із домом, хай і обмежений, для бійців на позиціях є. Його забезпечують через рації.
Ми присутні при тому, як офіцер Олег записує короткі голосові повідомлення для родичів своїх побратимів, котрі залишаються на позиціях поблизу Костянтинівки. Кожне триває лише 20–30 секунд, щоб ворог не встиг запеленгувати радіостанцію. Хлопці “обіймають”, “цілують”, передають привіти.
Через загострення боїв і проблеми з логістикою, спричинені російськими атаками, українським піхотинцям дедалі частіше доводиться залишатися на передовій по кілька місяців поспіль.
Командир розповідає, як змінилися бойові дії в цьому районі останнім часом. Основну логістичну функцію виконують НРК — наземні роботизовані комплекси, які возять по 200 і більше кілограмів вантажів за раз.
На думку Олега, Дружківка, звісно, оборонятиметься. Але місту загрожує доля Покровська, Мирнограда, Костянтинівки, які вже стали містами-“привидами” через тривалі бої і руйнування…
Читайте також:
Костянтинівка сьогодні: дорога смерті, збиття дронів над головою, вуличні бої і перевдягнені росіяни. ВІДЕО
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
