Євген Солонина,
1-й центр інформаційно-комунікаційної підтримки Сухопутних військ ЗСУ
для “Новинарні“
фото 1-го ЦІКП та 151-го навчального центру Сухопутних військ
“Марік” — воїн-доброволець, який став на захист рідного Харкова в перші дні повномасштабного вторгнення. Його підрозділ стримував російську навалу спершу гарматами минулого століття, а потім — найсучаснішими дронами. Маючи унікальний досвід застосування технологій на полі бою, сьогодні Марік відповідає за технологічну складову військової підготовки новобранців у 151-му навчальному центрі, та є одним із тих, хто бере участь у реформі БЗВП Сухопутних військ.
Про власну мотивацію, бойовий досвід та про рішення, які бережуть життя українських воїнів, Марік розповідає в інтерв’ю “Новинарні“.
“Марік”, офіцер 151-го навчального центру Фото 1 ЦІКП
— Я взяв зброю до рук на другий день повномасштабного вторгнення. Я тоді абсолютно чітко усвідомив: кожен чоловік в Україні має стати до зброї та захищати своїх дітей, свою сім’ю та близьких! Щоб ворог не зміг перетворити нашу країну на подобу “ДНР” та “ЛНР”.
Знаєте, я сам з Харкова. І бачив у нас дуже багато переселенців, які врятувалися з окупованої частини Донбасу. Приїхавши до Харкова, всі вони були змушені починати своє життя з самого початку. Мені зовсім не хотілося, щоб таку долю повторила моя родина. Тому я прийшов до Харківської ОДА й отримав там зброю.
— Який це був підрозділ?
— Це було щось на кшталт місцевої самооборони. “Ось вам зброя, займайтеся!” — все, що нам сказали. Люди самоорганізовувалися й допомагали ЗСУ в обороні Харкова.
Невдовзі після того, як ворога відкинули від міста — я повернувся до цивільного життя. Але вже через місяць зі мною зв’язався мій друг-офіцер. Розповів, що формуються нові батальйони у складі 127-ї бригади ТрО (зараз це 127-ма окрема важка механізована Харківська бригада — “Н”) і що він уже служить в одному з них. Я мав за плечима військову кафедру та первинне офіцерське звання, тож мені запропонували посаду командира взводу в роті вогневої підтримки.
— Як вам запам’ятався початок служби?
— Спершу навчання та бойове злагодження, але це тривало недовго. Потім ми працювали на Харківщині: трохи “побігали” в нашій смузі фронту, до кінця 2022 року. Основне наше озброєння — дві протитанкові гармати “Рапіра” калібру 100 мм, розроблені ще в середині минулого століття. У 2022 році в нас траплялося різне. Але треба зрозуміти головне: то була інша війна, зовсім не така, як зараз.
БпЛА перевернули всю війну з ніг на голову. Фото: 151 НЦ
— Що найбільше змінилося на фронті за ці роки?
— Це поява великої кількості БпЛА. І вони, на мій погляд, всю війну перевернули з ніг на голову. Як наслідок, дуже змінилася тактика ведення бою. Пересування — зведені до мінімуму. Важка техніка на передньому краї майже не використовується. Захід на позиції, вихід з позицій, маскування — все це відбувається зовсім інакше через велику кількість ворожих і своїх дронів у небі. Особливо чітко я помітив ці зміни, коли повернувся на фронт після паузи…
Коли формувався 151-й навчальний центр, мене відібрали до його складу як одного з інструкторів. Пригадую, як головний сержант роти приїхав до нас просто на артилерійську позицію, бо мене терміново викликали на нове місце служби. З цього почався мій шлях інструкторства.
➡️ Підписуйтеся на канали “Новинарні” в Телеграмі та в YouTube, а також у ТікТок та Instagram.
— Яку роль ви виконували в 151 НЦ?
— Спершу я був я командиром навчального взводу та інструктором з тактичної підготовки. Але долучався і до вогневої підготовки, і до інших тем. Адже командир взводу має орієнтуватися в різних дисциплінах: від роботи зі зброєю і до такмеду.
В той час ми не уявляли, що 151 НЦ визнають найкращим в Україні (за результатами опитувань та за відгуками бойових бригад — “Н”). Але вже тоді ми, навчаючи новобранців, викладалися на повну. І бачили, як наш центр відсіює тих інструкторів, хто не хоче працювати і розвиватися… Згодом я став командиром навчальної роти.
Але в якийсь момент відчув, що трохи засидівся, що маю повернутися до бойової роботи.
Під час БЗВП. Фото: 151 НЦ
— Маючи бойовий досвід 2022-2023 років ви, мабуть, вже визначилися, в якій ролі хочете повернутися на фронт?
— Ми в 151 НЦ завжди взаємодіяли з бойовими бригадами і з нашими випускниками, щоб розуміти, як змінюється характер війни та враховувати це в навчанні. Спілкуючись із ними, я зрозумів, що хочу розвиватися в секторі безпілотних авіаційних комплексів, адже за ними — майбутнє.
І я знову перевівся до бойової бригади, в якій служив раніше. В навчальному центрі командував ротою, в бригаді — очолив взвод безпілотних авіаційних комплексів. Те, що посада була “з пониженням”, мене тоді не турбувало. Найголовніше, що я після перерви знову повернувся до бойової роботи! І тоді відчув, наскільки змінилася ця війна.
У 127 ОВМБр я дослужився до командира роти ударних БпЛА. Це був рік дуже важливого досвіду сучасних бойових дій. Зараз — продовжую службу в 151 НЦ: я є офіцером, відповідальним за вивчення та використання під час БЗВП новітніх технологій.
Читайте також:
Самостійна підготовка до служби на БпЛА: специфіка, ціна, підводні камені. Розповідають інструктори з Нацгвардії
Ми вже розповідали у попередніх публікаціях про логіку реформи БЗВП, яка запущена за рішеннями головнокомандувача ЗСУ та командувача Сухопутних військ.
Тут згадаємо лише основні теми і напрямки впроваджуваних змін:
Інструктор запускає дрон під час практичних занять на БЗВП. Фото: 151 НЦ
Адже знання та технології — це фактори, які допомагають українському воїну вижити в надскладних умовах.
На цьому наголошують Марік та його побратими зі 151-го навчального центру, спираючись на власний бойовий досвід.
Читайте також:
Андрій Любка у війську після “учебки”: Я б радив розглядати БЗВП як модний навчальний курс і продавати охочим цивільним
— Маріку, на початку нашої розмови ви згадали про те, як дрони змінили цю війну. Розкажіть, якими типами дронів воювали ви з побратимами?
— Наша рота літала практично на всьому, крім “крил”. Від легких FPV-камікадзе — і до важких нічних бомберів. А ще в нас були свої наземні роботизовані комплекси (НРК). Я особисто виконував бойові завдання тільки на “Мавіках” (“цивільні” дрони, що використовуються для розвідки та скидання дрібних боєприпасів — “Н”) і на “Вампірах” (нічних бомберах). Скажу чесно: намагався опанувати й FPV, але виявилося, що це не моє.
— В чому саме була складність?
— В роботі з FPV дуже багато важить мікроконтроль. Тобто пульт реагує на найменші рухи пальців, і від цього залежить влучання по цілі в складних умовах. Для порівняння, на важких бомберах типу Vampire ти “задаєш місію” — і далі дрон сам летить більшу частину маршруту, а ти просто стежиш за ситуацією та втручаєшся, якщо щось іде не так. Польоти на “Мавіках” приблизно 70% часу відбуваються з автоматичною стабілізацією. Тоді як FPV — це в буквальному сенсі вищий пілотаж.
— Повернімося до теми НРК: як із ними працювала ваша рота?
— Це більш новий напрямок, порівняно з БпЛА. Наземні роботизовані комплекси ми розвивали з власної ініціативи. Пам’ятаю, я навіть сперечався зі своїм командуванням, доводячи їхню доцільність. Починали з найменших та найпростіших, типу “Тарган”, які ми з побратимами купували своїм коштом.
Потім переходили на більші комплекси, такі як “Рись” (колісний) і “Воля” (гусеничний НРК). Спершу роботизований комплекс пілотували, орієнтуючись лише на картинку з дрона, який летів поруч, на невеликій “відтяжці”. А потім стали ставити камери і на самі НРК. Робот отримував сигнал або від ретранслятора, або через “Старлінк”.
Тестування різних типів НРК. Фотогалерея (гортайте):
— Чимало людей, які читатимуть цей матеріал, не є військовими. Чи можемо пояснити для них простими словами, як змінюються спроможності підрозділу, якщо в його розпорядженні з’являються БпЛА різного типу і НРК, а не лише класичне озброєння та військова техніка?
— Наша рота — спеціалізований підрозділ безпілотних систем. Але ми не лише виконували власні “вузькі” завдання. Ми повністю забезпечували логістику цілого батальйону: підвозили все необхідне для піхоти, для мінометників та ствольної артилерії.
Чому це важливо? Візьміть нинішнього середньостатистичного військовослужбовця. Це мобілізований віком від 40 років. І якщо немає НРК, то цей воїн має на собі переносити на позиції все майно, зокрема й боєприпаси. Це вкрай складно! Артилерійський снаряд, для розуміння, важить від 6 кілограмів, залежно від калібру. Ящик таких снарядів — близько 50 кілограмів.
Уявіть, як цей солдат несе свій вантаж по бездоріжжю, а тим часом над ним все літає, дзижчить і хоче його вбити… Це важко, нераціонально, та ще й наражає бійців на величезну небезпеку. Тому роботизовані комплекси — найкраще рішення для логістики. Якщо щось станеться — один наземний дрон не доїде, а його місію виконає наступний. Але ніхто не загине!
— У вашій роті працювали одночасно кілька екіпажів БпЛА та НРК. Як ви організовували їхню роботу?
— Для 2-3 НРК прокладаються різні маршрути. І вони виїжджають кожен зі своїм завданням. Але під час місії можна міняти і маршрути, і завдання. Наприклад, якщо один наземний дрон уражений або застряг, викликаємо інший, і він продовжить виконувати це завдання.
В різних безпілотних систем — своя спеціалізація. Мінометні міни та інші боєприпаси возять лише НРК, їх дуже небажано скидати. Продукти і вода — тут є варіанти: їх може постачати і наземний дрон, і БпЛА-бомбер, який здатен доставити на позицію пакунок до 15 кілограмів. Мінометник чи піхотинець має лише на кілька секунд вискочити з укриття, забрати посилку і забігти назад під землю. НРК працюють замість людей і мінімізують ризик для них.
Розвідка і ураження ворожої техніки та самих окупантів — це завдання для БпЛА. І тут використовуються дрони різних типів, залежно від відстані до цілі, її типу, а ще від погоди, від пори року та часу доби. До прикладу, ураження на великі відстані, куди важко дістати FPV чи бомберами, можуть виконувати ударні дрони типу “крило”. Вони дедалі активніше використовуються на полі бою. Але в нашій роті їх іще не було.
Робота оператора БпЛА під час БЗВП. Фото: 151 НЦ
— Можете розповісти про якийсь яскравий епізод з вашої бойової роботи — ситуацію або бойове завдання, які найбільше запам’яталися?
— Коли наша рота ударних БпЛА почала працювати на Харківському напрямку, то спершу в нас була досить статична ділянка фронту. Але через деякий час активізувалися штурмові дії росіян. Пам’ятаю, як одного дня ми зупиняли мотопіхотний наступ противника. Я чув і бачив цей бій з командного пункту.
Уявіть собі атмосферу: “Цей п**ар — мій!” — “А цього — мені залиш!”. “Все, москалики, ви приїхали!” — так перемовляються мої оператори дронів під час бою. А росіяни тим часом злітають з мотоциклів, їх спалює вщент…
— Чим завершився бій?
— Росіяни до наших позицій не доїхали. Потім аеророзвідка робила обліт поля бою. І в селі, яке по російську сторону фронту, ми бачили, як валяються тіла окупантів, догоряють їхні мотоцикли. А крапку в тому бою ставлять місцеві собаки: доїдають останки росіян. Виглядало це моторошно…
Власне, таку долю повторить кожен окупант, кожен російський імперець на нашій землі.
Читайте і дивіться також:
Як вдалося відбити Куп’янськ: подробиці від учасників операції. ВІДЕО
— Що, на вашу думку, треба змінити чи вдосконалити у використанні безпілотних технологій в нашому війську?
— Складні бойові завдання треба виконувати завдяки кращим технологічним рішенням, а не за рахунок збільшення ризику для бійців!
Ось приклад: є завдання зменшити час підльоту дронів від нашої стартової позиції до позицій росіян. Це робиться або завдяки кращому обладнанню, яке дістає ворога швидше і на більшу відстань. Або — розміщенням наших пілотів ближче до лінії зіткнення. Другий варіант — дуже поганий! Бо доведеться копати позицію там, де ворог тебе бачить 24/7. І щойно з нової позиції почнуть працювати наші дрони — туди прилетить взагалі все, що є в окупантів на цій смузі фронту. За декілька годин на тому місці буде одна велика воронка…
Вихід? Вкладатися в технології та в якісне навчання особового складу. Бо людське життя — найцінніше, що є на цьому світі.
Під час БЗВП. Фото: 151 НЦ
— Якою є роль безпілотних технологій у навчальному процесі в 151 НЦ?
— Безпілотники в нас використовуються на всіх практичних заняттях: з тактики, з вогневої підготовки, з домедичної допомоги… Це робиться для того, щоб хлопці звикали до загрози з неба. Щоб почали розрізняти, як звучать ті самі літальні апарати з навантаженням (з бойовою частиною) або без нього, щоб орієнтувалися, з якого боку дрон летить і розуміти, як діяти в цій ситуації.
Є безліч нюансів. Коли сухо, дрон має один звук, коли сира погода, він звучатиме по-іншому…
— Наскільки я знаю, ваші рекрути не лише звикають до ворожих дронів у небі, в й самі вивчають ази використання технологій. Дрони, РЕБ, зв’язок — ці теми включені до програми БЗВП Сухопутних військ. Як у вас це відбувається на практиці?
— Сучасна українська піхота дедалі активніше використовує технології. Бо це питання виживання бійців. Ми вчимо рекрутів того, що в кожному найменшому підрозділі мають бути військові, які вміють літати, принаймні на таких дронах, як “мавік”. Ця лінійка БпЛА стає основним дроном для піхотних груп.
Моя порада цивільним, які лише думають про майбутню військову службу: опановуйте “мавік” вже зараз!
Виділіть кілька днів свого часу, щоб отримати базові навички польотів. Потім, у навчальному центрі, буде значно легше.
— Як це працює в умовах піхотного бою?
— Якщо в групі української піхоти є стрілець-оператор простенького дрона — вони можуть вчасно побачити наближення групи росіян. А то й зупинити її за допомогою скиду з БпЛА, не доводячи справу до ближнього бою.
Таких аспектів безліч, і ми навчаємо цього наших курсантів. У наших найближчих планах — додати до навчального процесу наземні роботизовані комплекси. Всі технології, які застосовуються на фронті, мають інтегруватися й у військову підготовку.
Фото: 151 НЦ
— Під час колективних вправ ви визначаєте певних рекрутів, які літатимуть на дронах?
— Ми працюємо більш комплексно. Під час БЗВП ми запровадили паралельну, так звану дофахову підготовку. Це потрібно для того, щоб розкрити здібності та особисті якості конкретних військовослужбовців. І коли вони повернуться до бойової бригади, вона вже знатиме, як їх краще застосувати. В нас проходять “дофах” за трьома напрямками: командир відділення, стрілець-санітар та стрілець – оператор БпЛА. Останніх ми починаємо більш поглиблено навчати тактико-технічних характеристик дронів, передусім таких універсальних, як “Мавік” чи “Матріс”, які можуть виконувати й розвідувальні та ударні функції.
Якщо ж у військовослужбовця виражені лідерські якості, або ж він гарно показує себе в домедичній допомозі — він іде на інші напрямки дофахової підготовки.
“Марік”, офіцер 151-го навчального центру Сухопутних військ. Фото: 1 ЦІКП
— Якщо підсумувати: що ви вважаєте найважливішим для ефективної військової підготовки новобранців?
— Потрібно знайти підхід до рекрутів. Ми маємо пам’ятати, що переважно це мобілізовані колишні цивільні. І до них треба ставитися як до людей, не ображати й не гнобити!
Мотивація в частини новоприбулих невисока, і ми повинні подбати, щоб вона зростала, а не йшла в “мінус”.
Тому інструктори, командири взводів, рот і всі залучені до навчального процесу стають для рекрутів татом, мамою, братом і найкращим другом одночасно.
Хороший інструктор своїм прикладом показує, що можна нормально проходити службу в українському війську, здобути досвід на фронті й вижити, отримувати нові звання, посади і розвиватися.
Курсанту треба створити всі умови. Він має думати лише про одне: як навчитися воювати! Зрештою, програму БЗВП можна міняти, переписувати… Але найважливіше — нормальне ставлення до мобілізованого, без якого навіть найкраща програма не працюватиме.
Це — загальний перелік тем занять, який змінюється і доповнюється з урахуванням ситуації на полі бою. Адже Україна не може собі дозволити готувати новобранців до минулої війни: всі знання та навички, які дають курсантам, мають бути актуальними.
Інструктори та офіцери з підготовки 151 НЦ зараз не тільки опікуються навчальним процесом рекрутів, які прибувають до них на БЗВП: тепер їх відряджають в інші навчальні центри передавати досвід. Там вони займаються допідготовкою інструкторів і допомагають їм готувати рекрутів за новою програмою “БЗВП Сухопутних військ”. Бо в сучасній війні перемогу здобуває той, хто вкладається в якість та масштабує свій найкращий бойовий досвід.
Читайте також:
“Все не так, як ми очікували”: як готує піхоту і ділиться знаннями 151-й навчальний центр, визнаний найкращим за якістю підготовки
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
