автор: Мирослава Малик
фото надані героями матеріалу
Удар Росії по Львову 24 березня, внаслідок якого постраждали 27 людей, міг обернутися значно гіршими наслідками для декого з них, якби на допомогу одразу не кинулися добровольці. Це історія неймовірної роботи двох “Госпітальєрів”, які врятували життя п’ятьом пораненим у найкритичніші моменти.
Сергій Ковальов “Бізон” і Тарас на псевдо “Лютий” випадково опинилися поруч із місцями влучань: один — у центрі біля монастиря Бернардинів, інший — на Сихові. Про те, як усе відбувалося, вони розповіли “Новинарні“.
Тарас працює хірургом у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону та є добровольцем медичного батальйону “Госпітальєри”, працював в екіпажі загиблої Ірини Цибух “Чеки”.
Тарас “Лютий”
— Тарасе, як ви опинилися на місці влучання?
— На “прильоти” я зазвичай виїжджаю як госпітальєр. У військовому госпіталі я — хірург, тож маю право не ризикувати й не працювати на місцях ударів, але залишатися осторонь — не мій варіант. Цього разу виїхав із госпіталю у справах. Почалася тривога, я зрозумів, куди летить, і одразу розвернув машину. Хоча напередодні виклав бронежилет, але медичний рюкзак і аптечка завжди зі мною. Доїхав за 3–4 хвилини. На місці все ще “сипалося”, була загроза повторного удару. Доводилося розганяти людей, які, замість ховатися, знімали все на телефони.
Там було кілька поранених. Найважча — жінка з квіткового магазину. У неї було проникаюче поранення: уражені легені, кишківник, діафрагма та селезінка, почалася масивна кровотеча. Я надав першу допомогу, наклеїв оклюзійні наліпки й зрозумів: якщо чекати на “швидку”, ми її втратимо. Завантажив жінку у власну машину і погнав у госпіталь по зустрічній смузі.
Дорогою зателефонував у приймальне відділення, щоб готували операційну. Їй миттєво зробили КТ і одразу взяли в операційну. Якби вона зачекала ще 5–10 хвилин — не вижила б. Зараз пацієнтка в реанімації, стан стабільний, хоча операція була вкрай складною.
Порятунок пацієнтки в операційній
Потім я повернувся на місце прильоту. Там була ще одна поранена, з травматичною ампутацією пальців стопи, та чоловік із пораненням голови. Обох евакуював до госпіталю.
Після цього поїхав на Сихів, де теж були влучання, допоміг вивести літню жінку з пошкодженого будинку. Тільки коли переконався, що допомога більше не потрібна, поїхав відмивати машину від крові.
Центр Львова після атаки російських “шахедів” 24 березня 2026 року. Фото: Андрій Садовий/ТГ
Сергій Ковальов працює в патронатній службі “Госпітальєрів”. За плечима в нього — понад три з половиною роки російського полону.
Того дня Сергій був біля поліклініки на Сихові разом із побратимом Олегом — ветераном ГУР.
— Ми помітили в небі “шахед”. Вибухнуло прямо на наших очах. Ми одразу стрибнули в мою медичну машину і підскочили до дев’ятиповерхівки в районі Санта-Барбари — це метрів за 800 від нас. На місці вже було кілька поліцейських.
Разом із ними ми бігали по під’їздах, шукали людей. Представників Нацполіції було троє чи четверо, ми забігали всередину першими. Також допомагала Нацгвардія та колишні військові, які опинилися поруч. Прибігли й цивільні, хто мав хоч якусь аптечку. Ми обстежували під’їзди, виводили людей, надавали домедичну допомогу.
Сергій Ковальов “Бізон”
Трохи хвилювався, бо востаннє оновлював знання з такмеду ще у 2021 році, до полону. Плюс цей “крос” на дев’ятий поверх: один раз, другий… Оскільки прилетіло зверху, насамперед бігли на верхні поверхи, стукали у квартири, перевіряли, чи всі живі.
Я наклав турнікет жінці та зупинив масивну крововтрату у чоловіка. Вирішив до лікарні їх везти самотужки. Саме тоді під’їхала перша “швидка” — медики діяли на свій страх і ризик, бо всі розуміли можливість повторного удару. І він таки стався. Коли я повернувся з лікарні, другий дрон влучив прямо перед моєю машиною.
Ми якраз забігли в перехід будинку, почувши звук. Накрили людей собою, самі затислися в куток. Дивлюся — а моя машина горить. Думаю: “Ну все, капець”. Підбігаю, а воно вибухнуло за три метри від авто. І що дивно — навіть осколками не зачепило. Ото фартануло! Я заскочив у салон, відігнав її за ріг, схопив рюкзак і повернувся до людей.
Житлова багатоповерхівка на Сихові після влучання російського БПЛА, 24 березня 2026 року. Фото: Андрій Садовий/ТГ
Поки я возив першого пораненого, підтягнулися інші служби. На моїх очах допомогу надали чотирьом постраждалим. Коли на місці вже було повно рятувальників ДСНС, поліції та медиків, я відійшов убік. Потреби в мені вже не було, але я залишався поруч із машиною — раптом би ще знадобилася евакуація.
* * *
За даними міського голови Львова Андрія Садового, станом на ранок 25 березня із 27 постраждалих, які звернулися по допомогу після російської атаки напередодні, семеро залишалися у стаціонарах: двоє у лікарні святого Пантелеймона та п’ятеро у лікарні святого Луки.
На щастя, минулося без загиблих, хоча кілька поранених перебувають у важкому стані.
Наслідки ворожого удару могли бути значно гіршими, якби не вчасна допомога медиків-добровольців.
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
