Британське видання The Times опублікувало репортаж про військовослужбовців із Південної Америки, які служать у 13-й бригаді Національної гвардії України “Хартія” та брали участь в операції з відновлення контролю над Куп’янськом.
“Хартія” надала для публікації “Новинарні” частину цього матеріалу.
Боєць Ентоні дістає поранення на обледенілих вулицях Куп’янська — його вражають уламки російського безпілотника-камікадзе — і проливає кров за понад десять тисяч кілометрів від дому. Для цього штурмовика це була вже третя бойова операція в зруйнованому місті. Він не пішов служити за покликом або через ідеологічні переконання, його не мобілізували за повісткою.
34-річний колумбієць із Боготи, колишній військовий, який свого часу воював проти повстанців ФАРК (озброєне крило комуністичної партії Колумбії, що було засновано в 1960-х та відтоді брало участь в громадянській війні — Ред.) в Андах, пояснює свою мотивацію фінансовими причинами та інтересом до військової справи. Під час розмови в Харкові, де він проходить реабілітацію після поранення, що отримав у січні, Ентоні додає: згодом до цього також додалося бажання захищати країну, яка дала йому таку унікальну можливість.
Попри відстань від Батьківщини, поранений колумбієць не перебуває на самоті. Ентоні служить у складі штурмового підрозділу батальйону РУГ (розвідувально-ударна група) 13-ї бригади НГУ “Хартія”. Це штурмова група, де більшість бійців становлять вихідці з Південної Америки, а понад половина — саме колумбійці. Тож проти росіян він воює разом з однодумцями.
Ентоні з гордістю показує нашивку підрозділу — усміхнений череп із трояндою в зубах і написом “Сподіватися можна лише на смерть”.
“[Під час боїв] я відчував страх, але навчився приборкувати його, — каже він. — Тут я пліч-о-пліч із товаришами з моєї країни”.
Сьогодні Колумбія є найбільшим джерелом іноземних добровольців для Сил оборони України. Чимало українських командирів позитивно оцінюють внесок колумбійських бійців. Командир батальйону РУГ “Хартії” капітан Гамлет Авагян, який воює в Україні з 2015 року і неодноразово зазнавав поранень, зазначає, що ці бійці демонструють високу мотивацію навіть після поранень.
“Молоді люди часто прагнуть проявити себе на фронті та навчитися долати страх. Ми навчаємо їх діяти професійно”, — каже Гамлет.
Підрозділ Авагяна є одним з найбільших іноземних бойових формувань України. Саме він відіграв значну роль у зимовій операції з повернення Куп’янська під український контроль — одній із небагатьох тактичних перемог України після тривалого періоду складних боїв.
У підземному командному пункті батальйону на стінах мерехтять зображення з розвідувальних і ударних безпілотників. За екранами уважно стежать українські та південноамериканські військові. За словами командира, бійці приєднуються до батальйону з різних причин, але фінансовий чинник важливий для багатьох. Водночас він переконаний: коли боєць стає частиною підрозділу і приймає його цінності, первинні причини відходять на другий план.
Не для всіх вирішальним є фінансовий чинник. Ідеологічні мотиви та пристрасть також грають роль. 31-річний бразилець на псевдо “Панцер”, який служить у складі підрозділу РУГ, каже, що мав стабільний бізнес на батьківщині і кращі доходи, ніж нині.
“Я приїхав сюди, бо хотів випробувати себе у війні, й тому що я проти цього вторгнення. Я бачив кадри з росіянами, які поводяться як бандити, знищують родини, будинки та вбивають дітей”, – каже Панцер.
За чотири місяці в Україні він узяв участь у трьох штурмових операціях у Куп’янську. Під час першої місії з п’яти бразильців його групи лише він залишився неушкодженим; троє отримали поранення, один загинув.
Коли у грудні українські сили відновили контроль над містом, саме одна з бразильських штурмових груп Авагяна увірвалася в міську раду та підняла над нею український прапор.
“Мої люди знаходять сенс, — продовжує Авагян, розмірковуючи про ціну перемоги. — Вони отримують увагу, цінність, отримують любов, і це щось для них означає. Смерть ніколи не збреше. Ми народжені, щоб померти. Смерть є смерть. Все всередині людини: біль, смерть, радість, сльози”.
Поранений колумбієць Ентоні, який зараз лікується в Харкові, зізнається, що обговорив із родиною можливість бути похованим в Україні:
“Це складна тема, але я обговорював її з моєю дружиною в Боготі. Репатріація тіла занадто дорога. Моя родина розуміє”.
Прочитати матеріал повністю мовою оригіналу
можна за цим посиланням
Читайте також великий матеріал “Новинарні“:
“Колумбія Pictures” представляє. Як Україна залучила на війну в лавах ЗСУ тисячі добровольців із Латинської Америки
Федоров розкрив комплексний план щодо вирішення проблем із СЗЧ завдяки іноземцям
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
