Тримаємо курс на Костянтинівку. Росіяни теж намагаються інфільтруватись і закріпитись у цьому місті на Донеччині. Частина його – вже “сіра зона”. У передмісті тривають стрілецькі бої. Та головна проблема — зруйнована логістика. Дронами і дистанційним мінуванням ворог паралізує постачання українських військ.
Ось так, під прикриттям темряви, починається кожен захід на позиції бійців 49-го окремого штурмового батальйону “Карпатська Січ”.
Техніка довозить лише до ближніх тилів. Далі — тільки пішки. Будемо йти з бійцями майже 15 кілометрів в один бік і стільки ж – назад.
Навіть тут доводиться швидко ховатись — у тепловізорах наші тіла добре видно.
У надійному укритті гріємось гарячою кавою. Пригощає – Вадим. У цивільному житті він працював барменом у столичному ресторані на “Золотих воротах”. Туристична пічка і мелена кава в нього завжди з собою.
Розслабитись не вдається. У нашому, здавалося б, безпечному сховку знаходимо російський камуфляж, бушлати, головні убори… Бійці кажуть: навіть у відносно глибокому тилу нині можна запросто зустріти ворога.
Костянтинівський напрямок на мапі DeepState станом на 2 лютого 2026
Лінія фронту під Костянтинівкою динамічна. Особливу увагу ворог приділяє селищу Олексієво-Дружківка, яке ми проходимо.
Попри те, що це відносний тил – десь 5-7 кілометрів до лінії боєзіткнення – росіяни не полишають селище в спокої. Прагнуть перерізати тут основну дорогу до палаючої Костянтинівки, луплять по Олексієво-Дружківці КАБами, артилерією та дронами.
Попри цілодобові обстріли, в Олексієво-Дружківці ще залишається чимало місцевих жителів.
Пані Валентина до останнього не збиралася виїжджати, однак після того, як у її будинок поцілив російський дрон, жінка таки зважилася покинути рідне селище. У пенсіонерки згоріло все майно і четверо котів. Залишився тільки собака. Та ще невеличка валіза. Із ними жінка чимчикує на північний захід, до міста Дружківка…
Наш шлях із селища – довгий та небезпечний. Ворожі дрони по дорозі буквально скрізь – і в небі, і під ногами. Росіяни намагаються тримати під постійним контролем всі шляхи сполучення.
А назустріч по дорозі діловито сновигають навантажені військовим майном наземні роботизовані комплекси українських підрозділів. Їх тут любовно називають “НРКашки”.
Через небезпеку з повітря вся логістика до позицій відбувається пішки, або за допомогою наземних роботів. Хоча росіяни активно полюють і на них.
Тоді як НРК – дуже важливі в нинішніх умовах. Солдати носять на собі значно менше вантажів, адже на далеку відстань потрібний вантаж їм привозить безпілотна наземна платформа.
…На позиціях людей не вистачає, а противник тисне постійно. Утім, помічає Вадим, останнім часом у загарбників немає проблем із дронами, зате відчувається нестача людського ресурсу. Схоже, ефективна бойова робота ЗСУ зі знищення окупантів дається взнаки.
Ми стаємо свідками, як групи “Карпатської Січі” заходять у житлові квартали Костянтинівки, щоб зачищати ворожу піхоту.
Про все це – у відеорепортажі “Новинарні“:
Читайте і дивіться також попередні сюжети:
Після Покровська – Костянтинівка: таке саме “просочування” ворога. Вихід у місто з 49-м ОШБ “Карпатська Січ”. ВІДЕО
“Холодний яр” в обороні Костянтинівки: день із мінометниками 93-ї ОМБр. ВІДЕОРЕПОРТАЖ
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
