Висновки із саміту Трампа й Сі: Москва виявляється “третьою зайвою”, – Золкіна

Марія Золкіна
голова напрямку “Регіональна безпека та дослідження конфліктів” Фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва, дослідниця Лондонської школи економіки й політичних наук

(FB)

Ну що ж Трамп і Сі очікувано домовилися. Головним чином – про чергове торговельне перемирʼя. Точніше, домовлялися команди за декілька днів до зустрічі лідерів, але домовилися.

Кілька слів про контекст і ці підсумки.

Підняття ставок було зумисним і в рамках підготовки до зустрічі. Обидві сторони, чим ближче було до зустрічі у Південній Кореї, тим більше сигналізували про готовність поступитися. Китай — впровадженням драконівського контролю за експортом рідкоземів, по яких США тотально залежні від Китаю. США — відмовою від 100% мит на китайський імпорт. Класична схема “ескалація заради деескалації” спрацювала з обох сторін.

Так зване торговельне перемирʼя — лише на рік. Попереднє було на пів року і спливало 10 листопада. Для Трампа ці терміни можуть бути цілком виправданими, до того ж вони вкладаються у “передишку”, яка Трампу потрібна для підготовки і результату на проміжних виборах до Конгресу наступного року.

Для Китаю рік — це взагалі не ті категорії, якими вони мислять і планують. Мить. Так що це дійсно короткотермінова пауза, яка стратегію Пекіна по завоюванню ролі світового гегемона жодним чином не змінює.

По російсько-українській війні, як би парадоксально це не звучало, але і Сі, і Трампа влаштував би один варіант — припинення активних бойових дій вздовж лінії розмежування. З різних причин, звісно. Для Трампа — це буде своєрідною перемогою, бо завершити війну повноцінно він вже не сподівається. Для Сі — це стабілізація в Європі, з якою Китай намагається перезапустити відносини на фоні трампівського тяжіння до ізоляціонізму, а також це дозволило б “законсервувати” Росію в стані залежності від Китаю по торгівлі, обороні, виробництву технологій надовго.

Nota bene: але цю стабільність на лінії фронту, якби її можна було досягти, той самий Китай використає для пропозицій так званих “small beautiful projects”. Вам не почулося, і це не одруківка. Саме “маленькі прекрасні проєкти” – це нова стратегія мʼякої сили й інструмент участі Китаю у відбудові третіх країн після завершення бойових дій. Більше про це разом з колегами з LSE Ideas ми писали у нашій аналітичній роботі.

Із важливого символічного: якщо під час зустрічі Трампа та Путіна на Алясці, це Україна і “велика” Європа боялися стати третіми зайвими в цій “угоді”, то зараз третій зайвим, який явно не дотягує до ліги “великих гравців”, відчуває себе Москва. І це добре. Китай надає Росії підтримку, але його інтереси не дорівнюють і не тотожні інтересам Кремля і Путіна, зокрема.

Уважно слідкуймо, чи не домовляться Китай і США про послаблення/окремі умови для китайських покупців російської нафти. Вже зараз декілька державних нафтових компаній Китаю призупинилися закупки у “Роснєфті” і “Лукойла” — це прямо повʼязано з небажанням потрапити під санкції. Але стежмо, чи торговельне перемирʼя не пошириться на нафтову галузь, по якій крайній удар американських і європейських санкцій виглядає амбітно.

Якщо підсумувати: ця зустріч, торговельне протистояння і підвищення ставок, які їй передували — лише верхівка айсберга. Змагання за першість, за вплив і роль гегемона для Китаю тривають. Для Трампа — меншою мірою і в іншій формі. І це — слабке місце США, бо можна опинитися спортсменом, який раптом виявив, що програв, бо невчасно збагнув, що команда “старт” вже пролунала.

Читайте також:
Трамп після зустрічі з Сі Цзіньпіном заявив, що Китай співпрацюватиме зі США в питанні врегулювання війни Росії проти України