“Щороку він мусив отримувати дозвіл продовжувати захист країни, коли сотні тисяч молодих ховаються по хатах”. На війні загинув 63-річний авіатор, “мисливець на шахедів” полковник ЗСУ Костянтин Оборін. ДОПОВНЕНО

доповнено

Під час виконання бойового завдання на війні проти російських окупантів загинув директор авіаклубу “Одеса”, ветеран війни в Афганістані, військовослужбовець ЗСУ полковник Костянтин Оборін “Камікадзе”.

Про це повідомила його дочка Поліна.

“На жаль, “Камікадзе” Костянтина Оборіна, нашого татуся, дідуся, коханого чоловіка, легендарного воїна, живої легенди… більше нема. Це сталося вчора на завданні. І так, на жаль, наш супергерой не безсмертний. Як би мені не хотілось прокинутись сьогодні та подумати, що це страшний сон”, — написала донька.

Костянтину Оборіну було 63 роки. Він очолював Спілку ветеранів Афганістану Одеси та авіаклуб “Одеса” у Гідропорту.

Із 2014 року допомагав бійцям АТО. Використовуючи свої старі контакти як ветеран війни в Афганістані, вивіз із полону в так званих “ДНР” та “ЛНР” 29 українських військових, за якими їздив на окуповані території особисто.

Після повномасштабного вторгнення Росії став на захист України в лавах Збройних сил України. Служив на посаді командира ескадрильї в лавах 11-ї окремої бригади армійської авіації “Херсон”.

ДОПОВНЕНО. За даними з соцмереж, як пілот легкомоторної авіації полковник Оборін на Як-52 брав участь у збитті російських “шахедів” на півдні України.

У фейсбуці поширили фото його бойової роботи зі збиттям із літака Як безпілотника типу Shahed-132/136.

Пілот Костянтин Оборін і його стрілець загинули не під час вильоту, а на землі, внаслідок обстрілу ракетою з касетними боєприпасами.

У 2024 році Костянтин Вікторович Оборін указом президента був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

У 2022 році, піднявшись у небо над Одесою, він виконав останню волю свого учня — Героя України Владислава Бувалкіна – розвіяв його прах над рідним містом.

Костянтин Оборін з головнокомандувачем ЗСУ (2021–2024) Валерієм Залужним. Фото із соцмереж

Спогадами про Костянтина Оборіна діляться в соцмережах багато його знайомих та друзів, називаючи його “людиною-легендою”, “дуже добрим”, “опорою не лише для рідних та близьких, а й для багатьох інших людей”.

“Кожен раз, коли він приїжджав до нас, я починала скиглити. Костя, в тебе купа онуків. Тобі вже за 60, ну ти ж можеш списатися! Ти обіцяв! [А він казав] “Ні, маленька (він називав мене маленька і обіймав кожен раз міцно-міцно), я ще повоюю. Ти ж бачиш, як зараз із людьми. Маю захищати родину, країну і тебе з дівчатами!” І посміхався так щиро…” – згадує відома одеська волонтерка, засновниця благодійного фонду “Корпорація монстрів” Катерина Ножевнікова.

“Одного разу він приїхав дуже стомленим. “Каву будеш?” – спитала я і, коли повернулась, побачила, що він сидячи заснув. Дихав спокійно, а руки тремтіли навіть уві сні… Хотілось закрити його собою, замкнути його десь і не відпускати на фронт ніколи. Ми сиділи поруч тихо, як миші, тільки б він хоча б 10 хвилин поспав.

Щороку він їздив до Києва, щоб отримати ДОЗВІЛ продовжувати захист країни (у зв’язку з перевищенням граничного мобілізаційного віку – “Н”). Коли сотні тисяч молодих “чоловіків” ховаються по хатах…” – додає волонтерка.

Про знайомство з Костянтином розповідає і журналістка, воєнна кореспондентка Наталія Нагорна (яка давно займається парашутним спортом):

“Ми приїхали під Одесу, коли я зламала ногу. Там був аеродром, мої друзі стрибали, а я літала на мотодельтаплані, звісивши за борт гіпс. І головним там був Костя у смішному комбезі. А потім Костя витягнув величезну повітряну кулю, яка була схожа на сирну голову. І кудись полетів. Це було дивне знайомство.

Коли були бої за Херсонщину, то Костя попереджав мене про те, що летіло по нас, бо ми жили в дуже поганому місці. Пропонував допомогу. І каву. Іноді присилав смішні та милі селфі. Іноді писав, коли був десь з фронту. Він писав “про себе”, що не боїться “не жити”. Останнє слово від Кості у моєму месенджері: “Побачимось!”.

А ще обіцяв, що ми переможемо. І політаємо на повітряній кулі над Одесою.

Костя – небесна людина. Рекордсмен України з парашутного спорту. Повітроплавець. Це те, чим я намагаюсь себе переконати, що він відразу потрапив на небо. Колись на небі ми обов’язково побачимось”.

“Ми маємо створити умови, щоб стрілецька зброя, форма, взуття, бронежилет та рюкзак зі всіма необхідними речами на перший тиждень зберігались в кожного бійця вдома. Офіційно. Щорічні збори та тренування.

Щоб не як цього разу, коли нам “треба протриматись тиждень, поки роздамо зброю і броніки”. Чи “протриматись місяць, поки союзники допоможуть з автоматами”.

Так більше не має бути, – писав Костянтин Оборін у червні 2022 року. – А треба, щоб півмільйона резервістів та тероборони були мобілізовані та сформовані за три години. За таких умов навіть думка про війну з Україною буде жахом для ворога.

Ми маємо зробити висновки. Ми маємо діяти вже зараз. Бо вже за кілька місяців знову почуємо політиків, які швидко забудуть, як передові загони росіян вдерлись у Київ (!!!)

Але неможливо взяти місто, де в кожного є зброя. Неможливо захопити країну, де кожне місто – фортеця. Розумієте?! Таку війну нікому не виграти.

І поки ми шукаємо своє НАТО, треба просто придивитись один до одного.

Нас мільйони. Нас не перемогти нікому. Ми – СИЛЬНІ, ми – ВІЛЬНІ”.

<

►

>

Костянтин Оборін. Фото із соцмереж

Читайте також:
“Казав, що треба вивчати історію”: про найкращого льотчика світу Олександра Оксанченка, який загинув у повітряному бою