Лиманський напрямок, північна частина Донецької області. За останні тижні ворожих штурмів тут побільшало в рази. Росіянам місцями вдалося просунутись. Противник заходить з обох флангів, і наша логістика, через постійні атаки дронів, вкрай ускладнена. Одну з ділянок фронту на цьому напрямку тримає 53-тя механізована бригада імені князя Володимира Мономаха.
Ми їдемо в Серебрянське лісництво – це частина так званого Сіверського виступу, який ворог прагне зрізати, щоб продовжити наступ на Лиман і Слов’янськ.
Серебрянське лісництво на межі Луганської і Донецької областей на початку липня 2025. Карта DeepState
Будь-який заїзд бійців 53-ї бригади на позиції – вкрай ризикована задача. Адже навіть ніч зараз мало рятує від ворожих ударних безпілотників. Тому підвози боєкомплекту та провізії відбуваються в дуже швидкому темпі. До позицій хлопці несуть все це по кілька кілометрів вручну.
…Вночі був непомітний весь той жах, на який росіяни перетворили колись заповідне лісництво. На світанку від побаченого просто холоне кров. Земля буквально переорана снарядами та бомбами – і жодного живого дерева.
На позиціях зараз ніхто не виходить із бліндажів назовні зайвий раз. За останній місяць росіяни посилили повітряний контроль над лісом. Кожен рух тут одразу помічають дрони. А сховатися у знищеному лісництві вже просто ніде.
Однак виходити доводиться. Пересвідчившись у відсутності БПЛА, Олексій перебіжками добирається до свого гранатомета. Зброю потрібно навести на ціль і підготувати до бою.
Автоматичний гранатомет Олексія має прикрити піхоту, якій іще важче, ніж цим хлопцям. Ранок, день та вечір – незмінний час, коли відбуваються ворожі атаки.
…Коли дрони виявляють нашу позицію, ворог кидає все на її знищення. Цей бліндаж росіяни розбивали майже тиждень, розповідає Олексій. Сюди летіли і снаряди РСЗВ, і ударні дрони, і керовані авіабомби. Хлопці все одно продовжували працювати, поки укриття не обвалилося.
“Дронів їхніх купа. Хімічні атаки з’явилися в останні півтора-два місяці. Більше скидів з боку ворога, в тому числі й хімічних. Також палять “зажигалками”… Більше артобстрілів. “Гради”… Вони не попускають. Тому мусимо постійно сидіти в норі. І в туалет ходимо – як в норі. У пляшку, в кульочок. Уночі виносимо”, – пояснює гранатометник.
“Людей дуже не вистачає. А пильнувати треба в усі боки. Бо був недавно випадок: хлопці наче контролювали, а дощ почався – двоє [росіян] прийшли, газ кинули і пішли”, – додає Олексій.
У такому пеклі бійці воюють тижнями, а іноді й місяцями не виходять із позицій. Людей на заміну не вистачає, тому тим, хто в строю, доводиться тримати оборону майже без відпочинку…
Все це і більше, плюс розгорнуте інтерв’ю гранатометника Олексія
– у відеорепортажі “Новинарні” з Серебрянського лісу:
Читайте і дивіться також:
“Нам треба зберегти їхні життя!” День із мінометкою 32-ї Сталевої бригади під Покровськом. ВІДЕО
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
