автор: Наталія Бушковська
Абревіатура МСЕК (медико-соціальна експертна комісія) віддавна викликає в українців асоціації не з турботою про здоров’я, а з приниженням, принизливим бюрократичним “квестом” та глибоко вкоріненою корупцією. Мало хто проходив цей шлях без втрат — нервів, часу, гідності. Особливо це відчули військові, які, повертаючись із фронту пораненими, потрапляли не додому, а в лабіринт кабінетів, довідок, поборів та принижень.
А у 2024 році вся країна пересвідчилася, що це не просто образне порівняння. Система прогнила в корені. В очільниці Хмельницької обласної МСЕК Тетяни Крупи знайшли мільйони доларів, “зароблені” вочевидь на організації схем із незаконного оформлення інвалідності. А “липові” довідки через МСЕК отримали навіть 49 прокурорів Хмельниччини.
Після гучного суспільного резонансу, заяв президента Зеленського і термінового засідання РНБО Верховна Рада ухвалила безпрецедентне рішення: ліквідувати МСЕК як явище з 1 січня 2025 року.
Вважалося, що на зміну старій МСЕК має прийти нова система – діджиталізована, людиноцентрична, побудована на сучасному підході до оцінювання функціональності. Але минуло пів року, а скарги на проходження МСЕК продовжують лунати.
Як воно насправді? Чи щось поліпшилося? Спробуймо розібратися.
Усвідомлення того, що у МСЕК все критично, прийшло не після перегляду фото з чоловіком Тетяни Крупи, який лежить під пачками “валютної виручки”, здобутої на оформленнях фіктивної інвалідності.
Тетяна Крупа та її чоловік
Медико-соціальна експертна комісія, яка встановлює групи інвалідності або відсоток втрати працездатності, задовго до цього стала великим бюрократичним та корупційним одороблом.
Нагадаємо яскравий випадок ветерана Петра Олексюка, який втратив ногу на війні ще до повномасштабного вторгнення: для отримання групи інвалідності йому запропонували заплатити… хабар.
Петро Олексюк (праворуч) на суді, 2018 рік. Фото: ФБ Тарас Корніюк
І цей випадок – далеко не поодинокий. Військовослужбовці, яким доводилося проходити ці кола пекла, зауважують: сама система МСЕК вибудувана так, щоб остаточно вимотати людину після травми. Щоб вона, незважаючи на ступінь поранення, дала хабар, аби лише це закінчилося.
Читайте також:
Суд у Києві арештував із заставою двох лікарів, які тягли хабарі з ветеранів АТО за інвалідність
Інна Ковалишена — історикиня та відома дитяча письменниця, авторка книг “Крута історія України” та “Крута історія перемог”. При народженні вона перенесла інсульт, що призвело до інвалідності.
Підтвердження групи інвалідності для Інни все життя було марудним квестом, який ніяк не завершується.
Інна Ковалишена
“Щороку я мала підтверджувати, що у мене частина мозку, яка “вмерла” від інсульту і не відновилась”, — каже Ковалишена.
Якщо згадати період 2017-го чи 2019 років, то маршрут виглядав приблизно так.
Спочатку Інна йшла до сімейного лікаря, який давав направлення. Потім необхідно було обійти певний перелік лікарів, які мали написати свої заключення. Основне заключення писав профільний лікар. У випадку з Інною це був невролог.
Після цього треба було знову відвідати сімейного лікаря, щоб він написав заключення по заключеннях.
А ще після цього — відвідати ЛКК (лікарська консультативна комісія), яка писала своє заключення по заключеннях заключень. І лише після цього людина отримувала дати, коли вона мала навідатись до МСЕК.
Для МСЕК треба було отримати інший чималий перелік довідок. Деякі довідки видавали лише за місцем реєстрації.
У випадку Інни їй потрібно було їхати в сільраду села, де вона народилася.
“У сільрад є така особливість: працювати неповний робочий день. А в ковід вони працювали через день, проте комунікації про це не було”, — згадує Інна.
І це лише пролог до саги “як підтвердити свою групу інвалідності”.
Тут дуже давався взнаки радянський спадок: все має бути за місцем прописки (тепер – реєстрації). У багатьох сферах таку вимогу скасували, а для людей з інвалідністю – “забули”.
Фото: Суспільне
Отож процедура оформлення інвалідності виглядала як знущання: навіть отримавши висновок лікарів, ти міг застрягнути на етапі спілкування з пенсійним фондом тощо.
У 2021 році Нацагентство з питань запобігання корупції опублікувало дослідження, в якому вказало 10 основних “дір”, які сприяють корупції в МСЕК.
Серед який такі, як домовленості про хабарі на основі особистих зв’язків.
Тобто хтось звертається до знайомого лікаря чи чиновника, щоб той “допоміг” оформити інвалідність за гроші.
Або, наприклад, зловживання через паперові документи — їх легше підробити або “загубити”.
Наприклад, частина медичних довідок подається на папері, що дає можливість підробити їх чи підмінити при передачі в МСЕК.
Отже, наприкінці 2024 року, після низки корупційних скандалів, стару систему ліквідували.
В Міністерстві охорони здоров’я оголосили, що впроваджується електронна система оцінки функціонування людини.
“Замість бюрократичної системи, яка часто працювала проти людини, ми будуємо систему, яка ставить людину в центр уваги. Експертні команди оцінюватимуть повсякденне функціонування, допомагаючи не тільки в питаннях статусу інвалідності та повʼязаних аспектах, а й передаючи можливі потреби людини в соціальній, освітній та економічній інтеграції”, — написали на сайті МОЗ.
В контексті реформи замість МСЕК були створені експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування (ЕКОПФО). В ці експертні команди мають входити мінімум три практикуючих лікарі. Команди формуються з лікарів найбільших та найкраще оснащених лікарень, а їх склад визначається індивідуально для кожного випадку — залежно від профілю.
Серед експертів і досі є дискусії, чи ця реформа буде корисною, чи віз так і залишиться там, де він є. Розглянемо деякі аргументи.
Неправильним буде стверджувати, що реформа не принесла жодних змін чи покращень. Принесла.
Як пояснює юристка правозахисного центру “Принцип” Ганна Карачевська, серед основних позитивних змін можна назвати ліквідацію однієї ланки, яка й направляла людей, зокрема військовослужбовців, на МСЕК. І ця ланка — лікарська консультативна комісія (ЛКК).
Ганна Карачевська
“Зараз, зі створенням ЕКОПФО, направлення можна отримати від профільного лікаря або від голови ВЛК. І це полегшує шлях в першу чергу військовослужбовцям: військовий, під час лікування або по завершенню лікування проходить огляд, який визначає, чи треба йому лікуватись далі та чи може він проходити військову службу. Таким чином забезпечується оця безперервна тяглість того, що військовослужбовця хтось веде, і на певному етапі він не залишається сам на сам з системою”, — пояснює Ганна Карачевська.
Наступна зміна, яка варта уваги — це можливість передати документи в електронному вигляді, тобто онлайн.
“Онлайн направлення тепер формуються на той заклад охорони здоров’я, в якому знаходиться команда, яка і буде здійснювати огляд військовослужбовця. А військового тільки інформують про те, коли йому і куди треба прийти”, — пояснює юристка.
Карачевська додає, що тепер існують очна, заочна, дистанційна і виїзна форми огляду.
“Визначення команд і того, хто проводитиме медогляд, тепер більш захищене від корупційних ризиків, які були якраз і однією з підстав ліквідації старої системи. Тому що ні військовослужбовець не знає, хто його буде оглядати, ні команда не знає, кого вона оглядати, до початку огляду”, — каже юристка.
Ганна також розповідає: якщо робити висновки з відгуків військових, з людиною дійсно спілкуються, її оглядають саме з метою визначити, чи дійсно вона має інвалідність, чи вона має якийсь певний відсоток втрати працездатності.
Після огляду людина отримує витяг, де міститься вся інформація щодо огляду. Цей витяг також можливо отримати як електронною поштою, так і на руки.
І ще одна річ, яку варто згадати в процесі покращення — це ліквідація регіональних МСЕК.
Натомість тепер існує єдиний Центр оцінювання функціонування людини в Дніпрі.
Це спрощує оскарження висновку ЕКОПФО.
Тобто якщо цивільний чи військовий не згоден з рішенням команди, яка робила огляд, помітив неточності у висновку або має нові дані, він/вона може звернутись або безпосередньо до ЕКОПФО, або якщо це не дало результату — в Центр оцінювання функціонування.
Звичайно, всі вищезгадані зміни не роблять систему дуже зручною та швидкою. Але частина процесів дійсно полегшується і не вимагає фізичної присутності людини в купі інстанцій.
Втім, проблем ще достатньо.
Щоб система запрацювала, необхідно, аби змін навчилися люди, які і будуть виконувати роботу. Тобто, в першу чергу, медичні працівники.
“Військовослужбовцям інколи треба звертатися до двох, трьох профільних спеціалістів, які будуть готові дати це направлення. Тому що не всі ще знають, як це функціонує. І не всі спроможні правильно сформувати це направлення та коректно відправити через електронну систему. Що виснажливо для будь-якої людини”, – розповідає правниця Ганна Карачевська.
Вона додає, що в Міністерстві охорони здоров’я проводять відповідні навчання медиків, але навчання потребує часу, а величезний запит існує вже.
Сімейна лікарка Тетяна Кабакова каже, що часто пацієнтів просто футболять від спеціаліста до спеціаліста.
“При цьому у сімейних лікарів немає доплати за роботу, яку він робить за профільного лікаря: хірурга чи невролога. Так немає бути. Іноді хочуть, щоб я зробила висновок на пацієнта, якого бачила рік тому”, — каже медикиня.
Тетяна Кабакова
Інша проблема – брак обладнання. Не скрізь є можливість відсканувати всі документи, які вже є на руках у пацієнта.
“По суті, це лягає на людину або її родичів. Бували випадки, коли військовослужбовці банально не встигали підготувати ці документи у виділений їм час, коли вони могли покинути частину, і повертались назад, так і не пройшовши ЕкопФО. Тобто людині краще йти до лікаря за направленням вже з флешкою, де все відскановано”, – підказує Ганна Карачевська.
Щоб процес оцінювання функціональності пройшов легше, Карачевська дає такі поради:
Ініціативу варто проявляти бійцям або його рідним. Інформуйте ВЛК та військову частину, що ви хочете визначити групу інвалідності. І розпочинайте цей процес ще на етапі лікування або протягом відпустки після лікування.
Збирайте всі можливі документи. На всіх етапах лікування. Починаючи від форми 100 (документ, з яким військовослужбовця евакуюють з поля бою, при пораненні) і закінчуючи, наприклад, останнім висновком ВЛК. Якщо є можливість, фотографуйте все відразу в хорошій якості, скануйте і зберігайте в папках на Гугл-диску. Якщо в процесі лікування ви зверталися до приватних спеціалістів, також зберігайте їхні висновки.
Перевіряйте інформацію, яку ви отримуєте. Проінформованість завжди вам допоможе.
“Наприклад, лікар може вам сказати, що не може дати вам направлення на ЕКОПФО. Але це не зовсім так. Зараз є багато інформації на сайті Міністерства оборони України. “Принцип” має правовий навігатор, який розроблений і містить інформацію про проходження ЕКОПФО”, — розповідає Ганна Карачевська.
Керівниця ініціативи “Реабілітація травм війни в Україні” Анастасія Бойчук вважає основною проблемою те, що ми діджиталізували старі підходи і перенесли всі проблеми до лікарень..
“Ця система не слугує потребам системи охорони здоров’я. Вона слугує потребам інших сфер. Наприклад, соціальній, сфері зайнятості тощо. І виходить так, що на медичну систему знову поклали соціальні функції, які вона не повинна і не може якісно виконувати”, – пояснює вона.
Анастасія Бойчук
І додає, що серед фахівців ЕКОПФО є певний відсоток тих, хто просто перейшов в ці команди в МСЕК. Проте, даними, який саме це відсоток, вона не володіє.
За словами Бойчук, це не впливає на доступ медичної допомоги. Але впливає на доступ до певних соціальних виплат, послуг тощо.
В нас група інвалідності є воротами до пільг, які забезпечують соціальна, освітня, сфера зайнятості. Але чомусь рішення про доступ до цих пільг досі лежить на лікарях. Це і є ключовою проблемою, бо ми зайняли найспроможніші лікарні і лікарів-практиків хай і електронною, але бюрократією, ще й вони досі оцінюють те, в чому вони не компетентні.
І знову вся увага на медичній сфері, щоб боротися з корупцією. Але проблема корупції – на стороні нереформованих підходів соціальної та інших сфер, які використовують інвалідність як підставу для надання допомоги, без зʼясування, а що людині потрібно і чи потрібно взагалі.
Це підтверджує і Тетяна Кабакова: “Пацієнти не розуміють що групу дають не по діагнозу, а по наслідках діагнозу. Наприклад, дві людини мають ваду серця. Один платить 100 тисяч за протезування клапана, десь 1000 грн на місяць на лікарські засоби. Інший не п’є таблетки, бо вважає, що вони шкідливі для печінки, а хоче і далі вживати алкоголь. У нього буде серцева недостатність зі зниженням систолічної функції лівого шлуночка, і він групу отримує. Перший — ні. Так було раніше, так є і зараз”, — пояснює сімейна лікарка.
Також залишається і корупційна складова. Для доброчесних людей стало легше, бо є певна прозорість завдяки діджиталізації. “А недоброчесні знайдуть вихід: тепер одна точка входу, все можна робити через заклади охорони здоров’я (ЗОЗ)”, – вказує Анастасія Бойчук.
Вона закликає “перестати фільтрувати людей, а навчитися оцінювати індивідуальні потреби людини”. Оскільки стан людей після інсульту може бути інший.
“Сфера охорони здоров’я зробила це – замість пільг і подачок запропонувала меню послуг і рівний доступ до нього всіх і бачить хворобу людини за МКХ (Міжнародна класифікація хвороб) та функціональні потреби людини за МКФ (Міжнародна класифікація функціонування). Іншим сферам варто взяти приклад – впровадивши адекватну політику щодо інвалідності”, — пише керівниця проєкту “Реабілітація травм війни”.
Читайте також:
Гепатити B й С в ЗСУ: чому все частіше діагностують зараження вірусними гепатитами в армії
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
