Не в пресслужбу: журналіст Юрій Бутусов мобілізувався до лав “Хартії”

Юрій Бутусов
журналіст, головний редактор сайту “Цензор.нет”, солдат 13-ї бригади НГУ “Хартія”

(FB)

Друзі, кілька днів тому я мобілізувався до 13-ї бригади Нацгвардії “Хартія”, у званні солдат, посада стрілець, зараз проходжу підготовку.

У мене велика кількість друзів-військових, які кажуть, що журналістика так само важлива як фронт, тому що треба висвітлювати проблеми армії та держави ззовні, бо якщо зсередини ніякої критики не буде, то не буде ніяких змін. І це правда. Так, журналістика, яка викриває корупцію та захищає справедливість та злочини проти життя громадян гостро потрібна на війні, і добре, що журналісти можуть працювати. Мої погляди та принципи ні в чому не змінились.

Я, як журналіст, брав участь у бойових діях, в боях в обороні та в трьох штурмових атаках, я бачив зблизька смерть ворогів та смерть друзів. Дехто знає, що я брав участь у деяких операціях на плануванні та застосуванні військ, в ухваленні значної кількості тактичних та оперативних рішень, створені нових військових частин, розповсюдженні сучасного бойового досвіду, у створенні центру управління БПЛА в рамках ОТУ та ТГР. Для тих, хто знає, що у мене розрив ахілла, я не можу стрибати, у мене проблеми з зором, я не можу стріляти з відкритого прицілу, але все це у ТЦК, я звичайно, не казав, я здоровий, і точка. І в прес-службі служити не збираюсь, при усій великій до цієї служби повазі.

Я часто на війні, я бачу динаміку подій, ситуація небезпечна для існування нашої держави в цілому. І я розумію, що зміни зверху під впливом критики влади проходять дуже повільно. Нам варто сподіватись на зміни у самих силах оборони, і багато таких змін мені разом з іншими журналістами та громадською думкою вдалось здійснити. Треба зробити значно більше та значно швидше. Я вважаю, що створення армійських корпусів та розвиток бригад у їх складі, розвиток дронових, антидронових та інженерних військ у складі корпусів та окремих оперативних частин, якість управління та організації, якість підготовки та застосування піхоти можуть змінити хід війни та зупинити фронт. І ці зміни треба робити в самій армії, і зміни можуть відбутись виключно в таких, смертельно важких для держави умовах.

Для мене честь стати учасником бойової родини 13-ї бригади “Хартія”. Тут воює значна кількість моїх близьких друзів. Перший командир “Хартії”, а нині командир 2-го корпусу НГУ Ігор Оболенський на війні з квітня 14-го року, він був командиром 1-го експериментального піхотного батальйону у бригаді швидкого реагування НГУ, і запровадив ще у 2016-му році оргштатну структуру, статути та оперативні процедури ЗС США, виділив окрему незалежну сержантську ланку та децентралізоване управління, S-структуру штабу. І головне – втілив у батальйоні якісний відбір та підготовку, високий бойовий дух, традиції та правила спілкування українського добровольчого руху. Зараз весь цей досвід масштабовано та вдосконалено у багато крат.

Бригада “Хартія” будує середовище технологій, оперативних процедур та бойових алгоритмів, які створюють перевагу над ворогом не в кількості людей та техніки, а в якості управління та організації, це дозволяє гнучко змінювати тактику, порядок планування та застосування військ, якість підготовки бійців. Я в це вірю.

Я вірю, що таке масштабування якісної організації та управління – це наша єдина перевага у війні та єдиний можливий шлях до перемоги.

Я вірю, що війна потребує від кожного віддачі усіх можливих сил.

А віра вимірюється вчинками.

Читайте також:
“Ширшин правий по суті – так далі воювати не можна”: Бутусов про рапорт комбата 47-ї ОМБр, який вчинив демарш на Курщині